Справа № 2-481/2012 Провадження № 22-ц/0290/1562/2012Головуючий в суді першої інстанції:Слободяник Т.В.

Категорія: 35 Доповідач: Матківська М. В.

РІШЕННЯ

Апеляційного суду Вінницької області

від 30 травня 2012 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Сопруна В.В., Шемети Т.М.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: прокурора Гембера С.В., відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 9 квітня 2012 року у цивільній справі за позовом прокурора Немирівського району Вінницької області в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до ОСОБА_2 про стягнення збитків, завданих внаслідок порушення природоохоронного законодавства, -

В с т а н о в и л а:

Прокурор Немирівського району Вінницької області звернувся до суду з позовом в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до ОСОБА_2 про стягнення збитків, завданих внаслідок порушення природоохоронного законодавства, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 4/08-118 від 13.12.2011 року на території земель Сокілецької сільської ради Немирівського району було виявлено пень діаметром 61 см породи осика (сухостійна) на землях загального користування, що межує із земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Із матеріалів, які були надані інспектору Немирівським РВ УМВС України у Вінницькій області, встановлено, що незаконну порубку дерева здійснив ОСОБА_2, у якого були відсутні будь-які дозвільні документи, що є порушенням Закону України «Про рослинний світ». Тому, Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області відповідно до «Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної внаслідок знищення або пошкодження дерев і чагарників», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1999 року за № 559 було здійснено розрахунок збитків, заподіяних відповідачем, розмір яких склав 780,00 грн. 19.12.2011 року відповідачу було надіслано претензію з вимогою добровільно відшкодувати збитки в розмірі 780,00 грн. в строк до 19.01.2012 року. Однак зазначені кошти ОСОБА_2 не сплатив, в зв'язку з чим прокурор просив стягнути з відповідача на користь держави збитки, заподіяні порушенням природоохоронного законодавства у сумі 780 грн.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 9 квітня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 780 грн. завданої шкоди за незаконну порубку дерева та судові витрати в сумі 218,80 грн.

Відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог прокурору відмовити.

Зазначив, що рішення суду є необґрунтованим через порушення судом норм матеріального і процесуального права.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Прокурор заперечив апеляційну скаргу, просить її відхилити і залишити без зміни рішення суду першої інстанції.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

По справі встановлено, що 13 грудня 2011 року держінспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Вінницькій області Маланським С.М. складено акт № 4/08-118 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в межах Сокілецької сільської ради по АДРЕСА_1.

Із даного акту вбачається, що на підставі звернення Немирівського РВ УМВС України по факту незаконної порубки дерева ОСОБА_2, під час обстеження місця порубки дерева виявлено пень діаметром 61 см, породи осика (сухостійна) на землях загального користування Сокілецької сільської ради. Земельна ділянка межує із ділянкою, яка належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Із матеріалів, які надані Немирівським РВ УМВС, встановлено, що порубку дерева здійснив ОСОБА_2 без будь-яких дозвільних документів на те, що є порушенням ст. 10 Закону України «Про рослинний світ». (а. с. 3).

При складанні даного акту ОСОБА_2 присутнім не був та копію акту не отримував.

Із викопіровки з плану території Сокілецької сільської ради Немирівського району вбачається, що зрізане дерево знаходилось на межі суміжних земельних ділянок (а. с. 5).

Згідно довідки Сокілецької сільської ради № 642 від 01.11.2011 року земельна ділянка, яка належала ОСОБА_5 та на даний час переоформляється на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на її дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_2, межує із землею загального користування, яка відведена під стежку. На даній стежці росло дерево породи осика, яке на даний час зрізано без дозволу (а. с. 6).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про рослинний світ»використання природних рослинних ресурсів здійснюється в порядку загального або спеціального використання.

Згідно з ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки.

Статтею 40 Закону України «Про рослинний світ»визначено, що порушення законодавства про рослинний світ тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законами України. Відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних рослинних ресурсів, протиправному знищенні або пошкодженні об'єктів рослинного світу.

Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області було здійснено розрахунок розміру збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу незаконною порубкою дерева у АДРЕСА_1, Немирівського району та нараховано до стягнення 780,00 грн. (а. с. 7).

19.12.2011 року на адресу відповідача інспекцією було надіслано претензію № 5460/04 з вимогою відшкодувати заподіяну шкоду в розмірі 780,00 грн. в строк до 19.01.2012 року (а. с. 8), на яку відповідач надіслав свої заперечення від 12.01.2012 року (а. с. 23-25).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з положеннями ст. 1166 ЦК України єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Таким чином, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за вказаними нормами права доказуванню підлягають: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 визнав той факт, що саме він зрізав вказане дерево та свої дії пояснює тим, що дерево знаходилось на межі його земельної ділянки, воно було сухостійне і під час сильного вітру гілля падало на його земельну ділянку, тим самим завдаючи йому шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Статтею 109 ЗК України визначено, що дерева, які стоять на межі суміжних земельних ділянок, а також плоди цих дерев належать власникам цих ділянок у рівних частинах. Кожен із сусідів має право вимагати ліквідувати дерева, які стоять на спільній межі. Витрати на ліквідацію цих дерев покладаються на сусідів у рівних частинах. Сусід, який вимагає ліквідації дерев, які стоять на спільній межі, повинен один нести витрати на ліквідацію дерев, якщо інший сусід відмовляється від своїх прав на дерева.

Той факт, що дерево знаходилось на межі суміжних земельних ділянок, однією з яких є земельна ділянка відповідача, підтверджується матеріалами справи, зокрема довідкою Сокілецької сільської ради Немирівського району № 642 від 01.11.2011 року (а. с. 6) та викопіровкою з плану території Сокілецької сільської ради Немирівського району (а. с. 5), із якої вбачається, що межа земельних ділянок проходить через стовбур дерева.

Тобто, оскільки дерево стояло на межі суміжних земельних ділянок, однією із яких є земельна ділянка відповідача, а інша -земля загального користування відведена під стежку, то воно в рівних частках належало власникам цих ділянок.

Отже згідно ст. 109 ЗК України відповідач мав право ліквідувати дерево, яке стояло на спільній межі.

Таким чином відсутні факти спричинення шкоди, протиправність дій відповідача та його вина, які є складовими елементами правопорушення, що є підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди згідно зі ст. 1166 ЦК України.

Крім того, акт № 4/08-118 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 13.12.2011 року (а. с. 3), складено відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», дія якого поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ст. 2 Закону), а не на фізичних осіб.

За своєю формою та змістом акт відповідає вимогам Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 року № 464.

Згідно з п. 1.4. зазначеного Порядку об'єктом перевірки є підприємства, цехи, виробничі майданчики, обладнання, установки, території тощо, які експлуатуються суб'єктами господарювання, в тому числі споруди та інші об'єкти, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище (в тому числі їх розміщення, проектування, будівництво, реконструкція та введення в дію), об'єкти природно-заповідного фонду.

Тобто, акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у такій формі, у якій його складено (а. с. 3), може бути складено лише в результаті перевірки суб'єктів господарювання, а не фізичних осіб.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1166 ЦК України, ст. 103, 109 ЗК України, ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 9 квітня 2012 року скасувати.

В задоволенні позову прокурора Немирівського району Вінницької області в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до ОСОБА_2 про стягнення збитків, завданих внаслідок порушення природоохоронного законодавства, відмовити

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

Копія вірна: