ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
21.06.06 Справа № 7/131-2005
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого –судді Городечної М.І.
суддів Юркевича М.В.
Кузя В.Л.
розглянувши апеляційну cкаргу Відкритого акціонерного товариства “Закарпатгосптовари” б/н від 06.04.2006 року (вх. № 251 від 10.04.2006 року)
на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 27.03.2006 року, якою відмовлено в задоволенні скарги Відкритого акціонерного товариства “Закарпатгосптовари” на дії Державної виконавчої служби у місті Ужгороді
у справі № 7/131-2005
за позовом Державної податкової інспекції у місті Ужгороді, м.Ужгород.
до Відкритого акціонерного товариства “Закарпатгосптовари”, м.Ужгород.
про стягнення 22828,29 грн. податкового боргу.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 27.03.2006 року у справі № 7/131-2005 (суддя Швед С.Б.) відмовлено в задоволенні скарги Відкритого акціонерного товариства “Закарпатгосптовари” на дії Державної виконавчої служби у місті Ужгороді щодо винесення постанови від 09.03.2006 року про арешт коштів боржника.
Виносячи дану ухвалу, місцевий суд мотивував її положеннями ч. 2 ст. 19, ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 55 Закону України “Про виконавче провадження” щодо права державного виконавця накладати арешт на майно боржника в тому числі грошові кошти.
Не погододжуючись з даним рішенням місцевого суду, відповідач - Відкрите акціонерне товариство “Закарпатгосптовари” (надалі Товариство) оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі б/н від 06.04.2006 року (вх. № 251 від 10.04.2006 року) вважає ухвалу місцевого суду незаконною та необгрунтованою, а тому просять її скасувати та задоволити подану ним скаргу та відмінити постанову державного виконавця Державної виконавчої служби у місті Ужгороді від 09.03.2006 року про арешт коштів боржника, посилаючись на те, що судом не було дано оцінки доводам скаржника про те, що державний виконавець, враховуючи, що борги з державними установами є взаємними, виконавчі провадження по обом справам відкрито одним і тим ж виконавцем, мав можливість провести зарахування боргів, що є порушенням ст. 42 ГПК України. Апелянт направив суду клопотання (вх. № 4673 від 19.05.2006 року) про розгляд справи за його відсутності.
Позивач по справі та суб‘єкт оскарження - Державна виконавча служба м.Ужгороді явку представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, а тому апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали без участі в судовому засіданні їх представників.
Колегія суддів апеляційного суду перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши подані матеріали, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 10.06.2005 року у справі № 7/131-2005 задоволено позов Державної податкової інспекції у місті Ужгороді до Відкритого акціонерного товариства “Закарпатгосптовари”: стягнено 22828,29 грн. податкового боргу та 228 грн. державного мита в дохід Державного бюджету України та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Державного підприємства Судовий інформаційний центр”.
Дане рішення згідно ст.ст. 85 ГПК України набрало законної сили і на його виконання 21.06.2005 року були видані накази.
На підставі наказу господарського суду Закарпатської області про стягнення податкового боргу та державного мита в дохід державного бюджету України, 22.09.2005 року відкрито виконавче провадження по виконанню рішення господарського суду Закарпатської області від 10.06.2005 року у справі № 7/131-2005; запропоновано боржнику до 28.09.2005 року добровільно виконати рішення суду; при невиконанні рішення суду в даний строк попереджено боржника про примусове виконання рішення: про те, що з нього стягнуть 2305,63 грн. виконавчого збору та накладуть арешт на його майно в сумі 25400 грн.
Постановою державного виконавця Державної виконавчої служби у місті Ужгороді від 09.03.2006 року про арешт коштів боржника накладено арешт на кошти в сумі 25361,92 грн., що містяться на рахунку 26005015000809 в ТОВ КБ “Коопінвестбанк”.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 115, 116 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили є обов‘язковими для виконання на всій території України.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавчу службу»правову основу діяльності державної виконавчої служби
становлять Конституція України, цей Закон, інші
закони та підзаконні нормативно-правові акти, що прийняті на їх
виконання.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають обов‘язкову виконанню, передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
В абз. 1 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем ДВС міста Ужгорода в межах ст. 5 Закону «Про виконавче провадження»вживались заходи щодо виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 10.06.2005 року у справі № 7/131-2005 способом і порядком, визначеними даним рішенням, зокрема й шляхом накладення арешту на грошові кошти боржника в межах суми боргу та виконавчого збору.
Згідно з ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»(ч.ч. 1-5, 8) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт. У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Статтею 55 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту, при цьому арешт може бути накладений лише у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника.
Таким чином, як підставно зроблено висновок місцевим господарським судом постанова державного виконавця Державної виконавчої служби у місті Ужгороді від 09.03.2006 року про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти в сумі 25361,92 грн., винесена в межах закону та повноважень наданих державному виконавцю ст.ст. 5, 50, 55 Закону України “Про виконавче провадження”, не порушує прав боржника, оскільки такий арешт накладено в межах суми заборгованості та виконавчого збору і не позбавляє його як власника коштів на даному рахунку здійснювати правомочності власника в решті коштів, окрім арештованих, а тому відсутні підстави для її скасування.
Щодо доводів скаржника про те, що у державного виконавця Державної виконавчої служби у місті Ужгороді були підстави для зарахування боргу по наказу суду № 7/131-2005 з боргом ДП МВС України “Спецсервіс”, то апеляційний суд зазначає, що наявність чи відсутність такого права жодним чином не впливає на законність дій Державної виконавчої служби у місті Ужгороді щодо винесення даної постанови про арешт коштів, а встановлення даних обставин виходить за межі предмету оскарження по скарзі Відкритого акціонерного товариства “Закарпатгосптовари” б/н від 14.03.2006 року.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що місцевий господарський суд підставно відмовив в задоволенні поданої в порядку ст. 121-2 ГПК України скарги Відкритого акціонерного товариства “Закарпатгосптовари” б/н від 14.03.2006 року (вх. Місцевого суду № 04.07-18 від 18.03.2006 року).
Виходячи з вищенаведеного, в апеляційного суду немає підстав для скасування ухвали господарського суду Закарпатської області від 27.03.2006 року у справі № 7/131-2005, а тому її слід залишити без змін.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 101, 103, 105, 106 ГПК України,
Львівський апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В :
1. В задоволенні апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства “Закарпатгосптовари” відмовити.
2. Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 27.03.2006 року у справі № 7/131-2005 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Справу повернути в господарський суд Закарпатської області.
Головуючий-суддя Городечна М.І.
Судді Юркeвич М.В.
Кузь В.Л.