0205/649/2012р.
2/0205/320/2012 р.
У Х В А Л А
"01" червня 2012 р. р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі : головуючого судді Саландяк О.Я.,
секретаря Кащенко Г.Р.,
із участю позивачки ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3
представника третьої особи ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" Рогожі К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5, з участю третіх осіб без самостійних вимог ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування", ПАТ «ОТП Банк», ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення третейського суду,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 26.07.2010 року звернулась до суду з цим позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що з 12.09.1998 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 Маючи намір вирішити питання про поділ належного їм майна у червні 2010 року отримала у Жмеринському структурному підрозділі Вінницького обласного обєднаного бюро технічної інвентаризації інформацію про відсутність у переліку їх спільного з чоловіком нерухомого майна будівлі гаражу, розташованої по АДРЕСА_1, загальною площею 736,8 кв.м. З пояснень ОСОБА_5 їй стало відомо, що останній 30.04.2008 року без її згоди уклав з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна. Даний договір було визнано дійсним рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" від 08.05.2008 року. Посилаючись, що вказана будівля гаража будувалась за спільні кошти подружжя, а при укладенні договору не було отримано її згоди на відчуження майна, просила визнати недійсним вказане рішення постійно діючого третейського суду.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, додатково суду пояснила, що в червні 2010 року у неї із відповідачем ОСОБА_5 погіршились сімені відносини та, маючи намір розривати шлюб та поділити спільне майно, вона звернулась до адвоката, який направив її в БТІ для встановлення переліку цього майна. В БТІ позивачка дізналась, що гараж по АДРЕСА_1, який побудований спільно із чоловіком,в будівництві якого вона брала участь шляхом купівлі будівельних матеріалів, проданий ОСОБА_3 При цьому жодної згоди на здійснення продажу чоловік в неї не питав, а вона згоди не давала. Пояснила, що має свій окремий дохід від бізнесу та могла вкладати значні кошти в будівництво гаража. На даний час вони із чоловіком помирились, шлюб не розірвали. В період з 2008 по 2010 рік разом із чоловіком заходила в приміщення гаража. Обставин оформлення права власності на гараж за ОСОБА_5 у 2008 році не пам»ятає. Просить позов задовольнити.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 підтримав та уточнив заявлені вимоги. Пояснив, що позивачка при підготовці матеріалів щодо розірвання її шлюбу з відповідачем ОСОБА_5 та поділу спільно нажитого майна подружжя з»ясувала, що чоловік самовільно без отримання її згоди продав ОСОБА_3 вказану в позові будівлю гаража, цей договір був визнаний дійсним рішенням третейського суду від 08.05.2008 року. Просив дане рішення третейського суду скасувати в повному обсязі з підстав нез»ясування при укладанні договору купівлі-продажу відповідачами та визнанні його дісним третейським судом обставин спільної належності даного майна подружжю та неотримання особистої згоди позивачки на його відчуження, яка має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Просив всі сплачені судові витрати по справі віднести на рахунок позивачки.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, пояснивши, що у 2008 році він шукав для здійснення бізнесу приміщення в м.Жмеринці, йому підійшов гараж по АДРЕСА_1, він знайшов власника та уклав із ОСОБА_5 договір купівлі-продажу будівлі гаража, який був засвідчений рішенням третейського суду. При цьому ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3, а чи був одружений ОСОБА_5 та чи давала дружина свою згоду на продаж гаража його не повідомляли. Даний гараж він одразу передав в іпотеку банку та уклав договір страхування. Із свого боку виконав всі обовязки покупця, сплативши необхідну суму грошей, отримав від ОСОБА_5 два комплекти ключів. В подальшому зареєстрував в органах БТІ своє право власності і протягом цього часу користується гаражом. До нього часто в гараж заходив ОСОБА_5 із різними людьми. Вказав, що йому невідомо чи повідомлялась позивачка про продаж гаража, йому не цікаві відносини подружжя ОСОБА_5. При укладанні договору він повністю покладався на об»єктивне вирішення цього питання третейським судом та на представників банку, які перевіряли всі документи. До компетентного суду з питань видачі виконавчого документу за рішенням третейського суду не звертався. Просив залишити рішення третейського суду чинним.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з»явився, але через канцелярію суду подав заяву про те, що позов ОСОБА_1 визнає в повному обсязі, не заперечує, що будівля гаражу по АДРЕСА_1 в м. Жмеринка є спільним майном подружжя і що він відчужив його без згоди своєї дружини ОСОБА_1, справу просить розглянути у його відсутність.
Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог ПАТ "СК АХА Страхування" Рогожа К.М. пояснила, що між ПАТ "СК АХА Страхування" та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір страхування фінансового ризику, зокрема щодо визнання неправомірним рішення третейського суду, що є предметом оскарження в межах даної справи. Вважає, що при прийнятті оспорюваного рішення третейським судом не було порушено вимог законодавства, оскільки воно прийнято у межах повноважень третейського суду із врахуванням обов»язку об»єктивного з»ясування всіх обставин справи. Вважає, що ОСОБА_5 був одноособовим власником спірного гаража, оскільки саме за ним було визнано право власності на цей гараж рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області, яке позивачкою та ОСОБА_5 не оскаржувалось. Вважає, що право власності на гараж виникло у ОСОБА_3 після підписання договору купівлі-продажу, оскільки сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, але одна із сторін ухилилась від його виконання та тому суд має право визнати такий договір дійсним і його наступне нотаріальне посвідчення не вимагається. Вважає, що оскільки ОСОБА_1 не була стороною третейського розгляду, то вона в силу ч.2 ст. 51 Закону України «Про третейські суди» не має права на його оскарження. Також вважає, що відповідно до ст.8 ч.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державний реєстратор при здійсненні державної реєстрації здійснює перевірку документів, наданих для реєстрації, а оскільки рішення третейського суду пройшло таку перевірку, ОСОБА_3 є належним власником гаражу, що підтверджується відповідним реєстраційним посвідченням. Також вважає, що оскільки ОСОБА_1 досі проживають спільною сім»єю, кошти від продажу гаражу витрачені на потреби сім»ї, вважає, що позивачкою пропущено тримісячний строк на звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду, позивачкою не доведено, що їй до червня 2010 року не було відомо про продаж гаражу чоловіком, а також не доведено, що будівельні матеріали, що придбавались нею використані саме для будівництва приміщення гаража. Також вважає, що отримання ОСОБА_5 свідоцтва про право власності на гараж та підписання договору купівлі-продажу відбулось 30.04.2012 року, а тому може свідчити про те, що позивачка знала про укладення даної угоди. З огляду на викладене висловила думку про безпідставність заявлених позовних вимог.
Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог ПАТ "ОТП Банк", будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи у свою відсутність суду не надав, позов не оспорив.
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 у судове засідання не з»явилась, надала суду заяву, відповідно до якої просить справу розглядати у її відсутність у зв»язку із знаходженням у декретній відпустці та неможливістю бути присутньою у судових засіданнях.
Відповідно до ч.2 ст.389-4 ЦПК України, неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка та попереджений про кримінальну відповідальність ОСОБА_7 пояснив, що він із 1 квітня 2010 року по 2 вересня 2011 року працював начальником Жмеринського структурного підрозділу КП «ВООБТІ» та приблизно літом 2010 року на прийом до нього прийшла раніше невідома йому громадянка ОСОБА_1, яка звернулась із усним запитом щодо інформації про майно її чоловіка, в тому числі і про гараж по АДРЕСА_1 в м. Жмеринка. Він, піднявши інвентарну справу на дане нерухоме майно, встановив, що гараж не належить чоловікові ОСОБА_1, а проданий іншому громадянину про що в усній формі, як керівник державної установи повідомив ОСОБА_1. Тоді ОСОБА_1 звинуватила його у тому, що саме БТІ було здійснено відчуження майна і влаштувала скандал. Тому вона йому і запам»яталась. Тоді він пояснив, що БТІ лише реєструє право власності. При цьому особа надає документ, що є підставою для реєстрації, паспорт та ідентифікаційний код.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, думку третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, матеріали інвентарної справи, договір купівлі-продажу, рішення третейського суду, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовна заява є обґрунтованою, а тому підлягає до задоволення.
В судовому засіданні встановлено, що 12 вересня 1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено шлюб (а.с. 11).
У 2007 році ОСОБА_5 самовільно побудував у м.Жмеринці по АДРЕСА_1 нежитлову будівлю гаражу загальною площею 736, 8 кв.м.
За рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 9 квітня 2008 року за ОСОБА_5 визнано право власності на вказану нежитлову будівлю.(а.с.18-20 )
За рішенням виконкому Жмеринської міської ради від 25 квітня 2008 року, тобто в період шлюбу, ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності на гараж. (а.с. 16, 17)
30 квітня 2008 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу вказаної будівлі у простій письмовій формі.
Згоди на укладення вказаного договору ОСОБА_1 не давала.
Наведене свідчить про те, що гараж побудовано та свідоцтво про право власності на ім`я ОСОБА_5 видано під час перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі.
Рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації "Розвитку та празозахисту підприємств" від 8 травня 2008 року визнано дійсним договір купівлі-продажу будівлі гаражу, літ «А», яка розташована за адресою: м.Жмеринка, АДРЕСА_1 загальною площею 736,8 кв.м. від 30 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а.с.12-14)
Відповідно ч.1,2 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
У відповідності до вимог ч.1-3 ст.65 СК України дружина,чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово; згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Згідно ч.1 ст.31 ЦК України правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.
Відповідно ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Вважаючи, що її права порушені рішенням третейського суду, який визнав дійсним договір стосовно майна, яке вона вважала спільним майном подружжя, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав.
Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини гарантує кожній особі право на справедливий суд. Зокрема, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Право на судовий захист гарантується також і ст. 55 Конституції України.
Отже право ОСОБА_1 на судовий захист її прав та охоронюваних законом інтересів, передбачено Європейською Конвенцією захисту прав людини та Конституцією України, ч.2,3 ст.51 Закону України "Про третейські суди" та чинним на час розгляду справи цивільним процесуальним кодексом, де у ст. 389-1 передбачено, що рішення третейського суду може бути оскаржене особами, які не брали участі у справі у разі, якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов»язки - протягом трьох місяців з дня коли вони дізнались або повинні були дізнатись про прийняття рішення третейським судом до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 11 квітня 2012 року (а.с.242) ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05.03.2012 року про передачу справи на розгляд до Ленінського районного суду Вінницької області, на території якого знаходиться третейський суд, рішення якого оскаржується в даній справі скасовано та вказано, що дана справа має розглядатись за правилами виключної підсудності із врахуванням висновків і мотивів суду касаційної інстанції, який скасовуючи попереднє рішення у справі, направив справу на новий розгляд саме до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області.
Отже, рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване, зокрема, з підстави, якщо третейський суд вирішив питання про права і обовязки осіб, які не брали участь у справі відповідно до п.5 ч.2 ст. 389-5 ЦПК України.
Відповідно заяви відповідача ОСОБА_5 (а.с.304) ним позов ОСОБА_1 визнано в повному обсязі, ОСОБА_5 не заперечив, що будівля гаражу по АДРЕСА_1 в м. Жмеринка є спільним майном подружжя і що він відчужив його без згоди своєї дружини ОСОБА_1 Визнання відповідачем вказаних обставин, заявлених позивачкою в обгрунтування позову, не потребує їх доказування.
Також відповідно до матеріалів інвентарної справи, де міститься належним чином завірена копія договору купівлі-продажу та належним чином засвідчена копія оскаржуваного рішення третейського суду вбачається, що всі дії щодо оформлення, проведення інвентаризації, оплат замовлень здійснювались виключно ОСОБА_5
За таких обставин суд приходить до висновку, що третейським судом при постановленні оспорюваного рішення вирішені питання про права ОСОБА_1, як співвласника нерухомого майна, при цьому останню не було залучено до участі в справі, не отримано підтвердження щодо її безпосередньої згоди на вчинення правочину, який не містить ознак дрібного побутового, дійсність якого визнана третейським судом без з»ясування обставин щодо права спільної чи особистої власності подружжя стосовно відчужуваного нерухомого майна, за відсутності нотаріально засвідченої згоди ОСОБА_1 на укладання договору, що потребує нотаріального посвідчення і державної реєстрації, відсутності підтвердження повноважень ОСОБА_5 на представництво інтересів дружини посередництвом належно оформленої довіреності.
Вирішуючи даний спір по суті, суд не з»ясовує обставин своєчасності звернення позивачки з позовом про оспорювання рішення третейського суду, оскільки ніким із сторін не заявлено про застосування певного строку позовної давності, а твердження представника третьої особи щодо ймовірності поінформованості ОСОБА_1 про вчинення продажу гаража з підстав отримання грошей ОСОБА_5 та можливості їх витрат на потреби сім»ї та із підстав отримання свідоцтва про право власності на гараж та укладення договору купівлі-продажу в один і той же день 30.04.2008 року не можуть враховуватись до даних правовідносин з причин неналежності даної особи, яка приймає участь в справі до числа сторін в справі, до виключних повноважень яких належить право заявляти про пропуск строку позовної давності.
Суд вважає твердження представника третьої особи ПАТ "СК АХА Страхування" про те, що право власності на гараж виникло у ОСОБА_3 після підписання договору купівлі-продажу, оскільки сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, але одна із сторін ухилилась від його виконання та тому суд має право визнати такий договір дійсним і його наступне нотаріальне посвідчення не вимагається таким, що не відповідає закону, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦПК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, то право власності у набувача набуває з моменту такої реєстрації, а ст. 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу, житлового будинку(квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Суд вважає твердження представника третьої особи ПАТ "СК АХА Страхування" про те, що відповідно до ст.8 ч.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державний реєстратор при здійсненні державної реєстрації здійснює перевірку документів, наданих для реєстрації, а оскільки рішення третейського суду пройшло таку перевірку, ОСОБА_3 є належним власником гаражу, що підтверджується відповідним реєстраційним посвідченням необґрунтованим, оскільки Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», що діяв на час проведення реєстрації оспорюваного рішення не передбачено здійснення реєструючими органами перевірки законності документів, що є підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно,
обмежень цих прав, а лише на відповідність їх вимогам, встановленим цим законом, Цивільним кодексом України та іншим нормативно-правовим актам. Рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрало законної сили відповідно до статті 19 вказаного закону є підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, а перевірка його законності здійснюється відповідно до законодавства, що регулює підстави його винесення, оскарження та набрання ним законної сили.
Також за положеннями ч. 2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди», до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 2 вказаного Закону, третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом, причому третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди, згідно ч. 1 ст. 12 Закону.
Юридичні та/або фізичні особи, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону, мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Судом встановлено, що третейська угода між сторонами була укладена у вигляді третейського застереження у договорі купівлі-продажу (п.5.3 договору).
Оскільки ОСОБА_3 звертався до третейського суду із зустрічним позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу, а договір містив третейське застереження, то тим самим ОСОБА_3 ставив і вимоги про визнання дійсним цього застереження, що не може бути підставою для розгляду спору у третейському суді.
Третейський суд як недержавний орган за Законом України "Про третейські суди" має повноваження вирішення спорів лише тих сторін, якими укладено угоду (прийнято рішення) про передачу спору на розгляд третейського суду, і ці повноваження третейського суду не поширюються на спори, в яких, крім цих осіб, сторонами є інші особи, які не були сторонами третейської угоди, або спори, які стосуються прав і обов'язків інших осіб, що не є сторонами третейської угоди.
З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що в судовому засіданні знайшли підтвердження викладені позивачкою обставини протиправності оспорюваного рішення третейського суду у зв»язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню місцевим загальним судом повністю.
Суду не вдалося витребувати матеріали справи третейського розгляду, оскільки відповідно до поштового конверта (а.с. 263), що повернувся на адресу суду, третейський суд, що виносив оспорюване рішення за вказаною у рішенні адресою значиться таким, що вибув, відповідно до повідомлення керівника ГО «Вінницька обласна асоціація третейських судів» ОСОБА_8, архів суду відсутній.
За наслідками розгляду справи про оскарження рішення третейського суду, суд відповідно до ч.1 ст. 389-6 ЦПК України постановляє ухвалу за правилами встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.
Відповідно до ст.ст. 60, 63, 65 СК України, ст.ст. 31, 256, 258 ч.1, 267 ч.3, 657 ЦК України, ст.ст.1, 2, 5, 12, 51 Закону України "Про третейські суди", керуючись ст. 5, 8, 15, 17, 30, 57, 60, 61, 154, 174, ч.3 ст.208, 209, 212-215, 389-4, 389-5, 389-6 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств», ухвалене 8 травня 2008 року в складі головуючого судді Смірнової О.В. у відкритому судовому засіданні за адресою м.Вінниця, вул. Визволення, 2 по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про розв»язання спору, згідно договору купівлі-продажу від 30.04.2008 року, щодо остаточного виконання умов договору, та стягнення коштів у повному обсязі, а також зустрічного позову про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на будівлю гаража літ.»А», яка розташована за адресою м.Жмеринка, вул.. Птахіна, 11б, загальною площею 736,8 кв.м. - скасувати повністю.
Скасувати заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ОСОБА_5, з участю третіх осіб без самостійних вимог ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування", ПАТ «ОТП Банк» про визнання недійсним рішення третейського суду вжиті ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 03.05.2012 року.
Ухвала суду набуває законної сили після закінчення строків на її оскарження.
Ухвала суду про скасування рішення третейського суду може бути оскаржена у порядку, визначеному ЦПК України для оскарження рішення суду першої інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали - у той же строк з часу отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено 05.06.2012 року.
Суддя