ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
ГоловуючогоЦуркана М.І.
Суддів:Гуріна М.І.
Загороднього А.Ф.
Кобилянського М.Г.
Гаманка О.І.
при секретарі судового засідання Міненко І.М.,
за участю представників: позивача Полтавця П.П., відповідача (Черкаської митниці) Пікуля Є.В., Генеральної прокуратури України Мірошниченка В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Українсько-німецького закритого акціонерного товариства «Графія Україна» (Товариство) до Черкаської митниці, відділення Державного казначейства України у м. Черкаси про повернення надмірного сплаченого мита
у с т а н о в и л а :
У березні 2004 року Товариство, посилаючись на те, що ним у період з 05 березня 2003 року по 18 березня 2003 року за ввезення на митну територію України над міру було сплачено 493 298,37 грн. за товари, які згідно п. п. «о» ч. 1 ст. 19 Закону України «Про єдиний митний тариф» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін в деякі закони України з питань оподаткування» були звільнені від сплати ввізного мита – просили повернути зайво сплачені кошти.
_______________________________________________________________________________________________________________________
Справа № К-1730/06
Головуючий у першій інстанції Дорошенко М.В.
Доповідач Цуркан М.І.
Справа судами розглядалася неодноразово. Останнімрішенням господарського суду Черкаської області від 28 березня 2005 року позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з Державного бюджету України через відділення Державного казначейства у м. Черкаси на користь позивача 493 298, 37 грн. З Черкаської митниці Товариству стягнуто 1700 грн. витрат на сплату державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23 червня 2005 року рішення господарського суду Черкаської області від 28 березня 2005 року скасовано, в задоволені позовних вимог відмовлено.
У поданій касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення останнього та залишити в силі рішенні суду першої інстанції, яке, на його переконання було скасоване помилково.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників позивача, представника Черкаської митниці та прокурора, який проти скарги заперечував, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечень на скаргу, дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Скасувавши рішення про задоволення позову і постановивши нове, про відмову у задоволенні вимог Товариства, апеляційний господарський суд виходив з того, що позивач самостійно провів нарахування митних платежів та сплатив їх, а митний орган не вправі вносити зміни в ті графи митної декларації, заповнення яких не віднесено до їх компетенції.
Крім того, чинним Митним кодексом України не передбачена можливість внесення змін до вантажних митних декларацій, оформлених у режимі випуску у вільне використання і на час звернення з уточнюючим розрахунком у 2004 році позивач права на пільгове оподаткування не мав.
Проте, такого висновку апеляційний суд дійшов без належного аналізу встановлених обставин справи та правильного застосування до виниклих правовідносин норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 05 березня 2003 року по 18 березня 2003 року, позивач ввіз на митну територію України, товари які згідно з п. п. «о» ч. 1 ст. 19 Закону України від 05.02.1992р. №2097-ХІІІ «Про єдиний митний тариф» зі змінами, внесеними Законом України від 16.01.2003р. № 440-ІV«Про внесення змін в деякі закони України з питань оподаткування» були звільнені від сплати ввізного мита.
Для здійснення митного оформлення ввезених товарів позивач подав митні декларації, в яких преференції не зазначив, а у графі 47 вказав відомості про нараховані податки і збори у тому числі 493 298,37 грн. ввізного мита на товари, які були звільнені від його сплати.
Згідно платіжних доручень Товариство повністю сплатило вказані у вантажних митних деклараціях суми ввізного мита, про що Черкаська митниця не заперечує.
Звернення позивача від 31.03.2003 року про повернення над міру сплаченого залишено митним органом без задоволення з тих підстав, що нарахована сума мита вважається узгодженою і не може бути оскаржена ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Наступні відмови у поверненні суми ввізного мита мотивовані тим, що такий перерахунок можливий тільки шляхом подачі нової вантажної митної декларації.
Відповідно із п. п. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючим органом стосовно ввізного мита є митні ограни.
Базовим законом, який визначає порядок формування та застосування Єдиного митного тарифу України при ввезенні на митну територію України товарів та інших предметівє Закон України «Про єдиний митний тариф» ст.25 якого визначено, що сума над міру стягнутого мита підлягає поверненню власникові товарів та інших предметів на його вимогу протягом одного року з моменту митного оформлення.
Крім того, за правилами п.п. 15.3.1. п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Оскільки на підставі Закону «Про внесення змін в деякі закони України з питань оподаткування» від 16.01.2003р. № 440-ІV, який набув чинності 5 березня 2003 року, у позивача виникло право на звільнення від сплати імпортного мита на ввезені у період з 5 березня 2003 року по 18 березня того ж року товари, то сума над міру стягнутого мита за такі товари підлягає поверненню власникові.
При цьому, відсутність на час ввезення товарів спеціальних норм митного законодавства, які б регламентували порядок внесення змін до вантажних митних декларацій, сама по собі, не може бути підставою для відмови у поверненні надмірно стягнутих коштів і, крім того, правилами п. 2.2 Інструкції про порядок здійснення розрахунків з Державним бюджетом України за митом, податком на додану вартість, акцизним збором та іншими платежами, доходами і зборами, затвердженої наказом Державної митної служби України, Міністерства фінансів України від 30 червня 2000 року за №368/149 таке повернення передбачалось.
Зміна у наступному законодавства, щодо скасування пільг, визнаних на час виникнення правовідносин та порядку відшкодування над міру сплаченого мита обсягу прав позивача не звузили, оскільки зворотної сили таким нормам не надано.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, а у апеляційного суду не було законних підстав для скасування такого рішення.
За правилами ст.226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 223, 230 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Українсько-німецького закритого акціонерного товариства «Графія Україна» задовольнити.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23 червня 2005 року скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Черкаської області від 28 березня 2005 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України.
Головуючий М.І.Цуркан
Судді: М.І.Гурін
М.Г. Кобилянський
О.І.Гаманко
А.Ф.Загородній