ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
14.06.06 Справа № П-13/7
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Городечної М.І.
суддів Юркевича М.В.
Кузя В.Л.
розглянувши апеляційну cкаргу Орендного підприємства “Івано-Франківська фабрика по виготовленню і ремонту меблів “Побутмеблі” № 10 від 22.03.2006 року
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2006р.
у справі № П-13/7
за позовом заступника прокурора міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради, м.Івано-Франківськ.
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонду комунального майна територіальної громади міста Івано-Франківська, м.Івано-Франківськ.
до Орендного підприємства “Івано-Франківська фабрика по виготовленню і ремонту меблів “Побутмеблі”, м.Івано-Франківськ.
про зобов‘язання усунути перешкоди в здійсненні Івано-Франківською міською радою права комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська та виселення відповідача із займаних ним нежитлових приміщень по вул. Побутовій, 4 в місті Івано-Франківську та стягнення 294395,44 грн. збитків.
за участю представників:
прокурор - Мельничук Ю.І.
від позивача – Пітеляк А.В.
від відповідача –не з‘явився.
від 3-ї ос. - Пітеляк А.В.
Присутнім представникам учасників судового процесу роз‘яснено права та обов‘язки передбачені ст.ст. 20, 22, 28, 29 ГПК України.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2006 року у справі № П-13/7 задоволено позов Заступника прокурора м.Івано-Франківська в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради до Орендного підприємства «Івано-Франківська фабрика по виготовленню і ремонту меблів «Побутмеблі»: зобов‘язано останнього не чинити перешкод Івано-Франківській міській раді в користуванні та звільнити займані приміщення, а також стягнено з відповідача на користь позивача 115291,21 грн. збитків, 1152,91 грн. державного мита в дохід Державного бюджету України та 118 грн. витрат на інфомаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр”. В решті позову відмовлено.
На згадане рішення відповідачем - Орендним підприємством «Івано-Франківська фабрика по виготовленню і ремонту меблів «Побутмеблі»подано апеляційну скаргу, в якій останній просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
При цьому в апеляційній скарзі апелянт з посиланням на ст.ст. 10, 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна“, ст. 764 ЦК України, пункти договору оренди від 01.03.1993 року № 01-11/03, зазначає про те, що судом першої інстанції зроблено неправильний висновок, що термін дії Договору закінчився. Окрім цього, справу заслухано за відсутності представника відповідача, тобто не забезпечено його права на судовий захист своїх інтересів. Також скаржник стверджує, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Заслухавши доводи учасників судового процесу, дослідивши викладені в апеляційній скарзі підстави для скасування оскаржуваного рішення, заперечення другої сторони, третьої особи на її стороні, прокурора наведені у судовому засіданні, враховуючи матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступне.
01.03.1993 року між Івано-Франківським міськвиконкомом та Івано-Франківською фабрикою по виготовленню і ремонту меблів «Побутмеблі»(правонаступник - Орендне підприємство «Івано-Франківська фабрика по виготовленню і ремонту меблів «Побутмеблі») укладено договір оренди нерухомого майна № 01-11/03 (надалі Договір).
У відповідності до п. 1 згаданого Договору, додатку 1 до договору № 01-11/03, акту прийому-передачі орендованого майна, відповідачу передано основні засоби, загальною вартістю на момент передачі 1936,5 тис. крб., в строкове платне користування терміном до 01.03.1994 року з правом викупу орендованого майна.
Відповідно до цивільного законодаства договір зберігає силу протягом всього терміну дії, в тому числі у випадках, коли після його укладення, законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов‘язань орендаря щодо орендної плати –до виконання зобов‘язань.
Аналогічні положення щодо гарантій прав орендаря законодавчо закріплені й в ч. 3 ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, який згідно ст. 1 підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до п. 11.5 Договору, в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені даним Договором.
Зазначені наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму передбачені й ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано суду у відповідності до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України докази того, що він звернувся 03.02.2000 року до відповідача з заявою (претензією) № 05-12/34-166 про небажання продовжувати дію договору оренди № 01-11/03 від 01.03.1993 року на новий термін та про звільнення відповідачем орендованого приміщення.
Таким чином, договір оренди не був продовжений на 2001 рік.
Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договорами або актами цивільного законодавства.
Посилання позивача в позовній заяві, та висновок суду першої істанції про те, що оскільки термін дії договору оренди закінчився 03.02.2000 року, відповідач згідно Закону України “Про оренду державного та комунального майна” зобов‘язаний звільнити та повернути орендоване майно позивачу, відповідають нормам чинного законодавства та обставинам справи.
Суд апеляційної інстанції оцінивши в сукупності вищенаведені обставини та докази, якими вони стверджуються у відповідності до ст. 43 ГПК України, законодавство яке регулює спірні правовідносини, дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені Заступником прокурора м.Івано-Франківська в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради є підставними і такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення збитків на суму 294395,44 грн., Львівський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в межах трьохрічного строку позовної давності.
Як зазначалось вище договір припинив свою дію 03.02.2000 року.
У відповідності до ст.71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Статтею 76 ЦК УРСР встановлено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Оскільки право на позов про стягнення збитків у позивача виникло з моменту припинення договору - 03.02.2000 року, господарський суд правомірно стягнув збитки за період 2003-2006 року.
З огляду на викладене, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2006 року у справі № П-13/7 слід залишити без змін.
Судові витрати по розгляду апеляційної скарги відповідно до ст. 49, 99 ГПК України покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 49, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд ,-
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Орендного підприємства “Івано-Франківська фабрика по виготовленню і ремонту меблів “Побутмеблі” залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2006 року у справі № П-13/7 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.
Головуючий-суддя М.І.Городечна
суддя М.В.Юркевич
суддя В.Л.Кузь