ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
21.06.06 Справа № А-14/43
УХВАЛА
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Городечної М.І.
суддів Юркевича М.В.
Кузя В.Л.
у м.Львові
розглянувши апеляційну скаргу Державної виконавчої служби Івано-Франківської області № 03-13/302 від 30.03.2006 року (вх. № 430 від 05.04.2006 року)
на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2006 року
у справі № А-14/43
за позовом Державного підприємства (надалі ДП) “Залучанський спиртовий завод”, с.Залуччя, Снятинський район, Івано-Франківська область.
до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Івано-Франківської області (надалі ДВС Івано-Франківської області) , м.Івано-Франківськ.
про скасування постанови від 28.09.2005 року про стягнення з Державного підприємства “Залучанський спиртовий завод” 34087,93 грн. виконавчого збору.
за участю представників:
від позивача: не з‘явився.
від відповідачів: Гундяк В.Д.
Присутнім в судовому засіданні представникам сторін роз‘яснено, що відповідно до ч.ч. 1, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень, ст.ст. 1, 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) апеляційне провадження здійснюється в порядку, встановленому даним Кодексом.
Представникам сторін також роз‘яснено права і обов‘язки передбачені ст.ст. 27, 29, 49, 51, 59 КАС України.
Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2006 року у справі № А-14/43 задоволено позов Державного підприємства “Залучанський спиртовий завод”: cкасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Івано-Франківської області від 28.09.2005 року про стягнення з Державного підприємства “Залучанський спиртовий завод” 34087,93 грн. виконавчого збору; стягнено з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. виконавчого збору.
При прийнятті даної постанови місцевий суд виходив з того, що ДП “Залучанський спиртовий завод” на підставі укладеної з ПП “Унимекс” мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Івано-Франківської області, проведено добровільне погашення боргу в сумі 340879,34 грн., що стверджено платіжними дорученнями про сплату боргу, однак ДВС Івано-Франківської області продовжує стягувати виконавчий збір, чим порушує вимоги ст. 46 Закону України “Про виконавче провадження”.
Не погоджуючись з данною постановою місцевого суду, Державна виконавча служба Івано-Франківської області оскаржила її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі Державна виконавча служба Івано-Франківської області просить постанову господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2006 року у справі № А-14/43 скасувати, як таку, що прийнята за неправильного застосування норм матеріального права, та постановити нову постанову, якою відмовити Державному підприємству “Залучанський спиртовий завод” в позові.
В обгрунтування своїх вимог, апелянт посилається на те, що судом неправильно застосовано положення ст. 46 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки оскаржувана постанова прийнята Відповідачем в зв‘язку з невиконанням боржником –позивачем у даній справі, добровільно рішення господарського суду у строк встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження від 22.09.2005 року, у відповідності до ст. 46 Закону України “Про виконавче провадження”.
Представник ДП “Залучанський спиртовий завод” (позивач у справі, надалі Підприємство) вимоги апеляційної скарги заперечив, просить постанову господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2006 року у справі № А-14/43 залишити без змін.
В судовому засіданні 07.06.2006 року оголошено перерву до 21.06.2006 року до 14 год. 30 хв.
В судове засідання представник позивача не з‘явився, однак апеляційний суд враховуючи заслухання в судовому засіданні 07.06.2006 року його доводів в заперечення апеляційної скарги, положення ст. 196 КАС України, вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд в даному судовому засіданні постанови господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2006 року у справі № А-14/43 .
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення другої сторони, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
07.02.2006 року ДП “Залучанський спиртовий завод” звернувся з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби Івано-Франківської області про скасування постанови державного виконавця Державної виконавчої служби Снятинського районного управління юстиції від 28.09.2005 року про стягнення з боржника - ДП “Залучанський спиртовий завод” 34087,93 грн. виконавчого збору, зареєструвавши відповідну позовну заяву в господарському суді Івано-Франківської області (вх. № 648).
Ухвалою господарському суді Івано-Франківської області 10.02.2006 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 17.02.2006 року. Ухвалою даного суду від 17.02.2006 року розгляд справи відкладено до 22.02.2006 року. В судовому засіданні винесено оскаржувану постанову, при цьому місцевий господарський суд керувався положеннями ст. 124 Конституції України, ст.ст. 160-163, 188 КАС України.
Однак Львівський апеляційний господарський суд не погоджується з таким висновком господарському суді Івано-Франківської області, оскільки вважає, що дана постанова прийнята місцевим судом з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 115, 116 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили є обов‘язковими для виконання на всій території України.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Так, відповідно до ст. 1 КАС України кодекс адміністративного судочинства України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Адміністративні справи, провадження в яких було відкрито місцевими та апеляційними господарськими судами до початку діяльності відповідного адміністративного суду, розглядаються і вирішуються цими судами відповідно до абзацу першого цього пункту. Після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, заяви у справах щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести виправлення в актовий запис цивільного стану (глави 29 - 32 і 36 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року), позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
Статтею 181 КАС України (ч. 1), яка врегульовує особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
В даному випадку такий інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби встановлено Господарським процесуальним кодексом України, зокрема ст. 121-2 даного Закону. При цьому апеляційним судом також враховано, що відповідно до ст. 4 “Про державну виконавчу службу”, ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень господарських судів здійснюють державні виконавці Державної виконавчої служби Міністерства юстиції та його управлінь, а тому скарги на дії чи бездіяльність державних виконавців Державної виконавчої служби, зокрема й щодо прийняття постанов в процесі здійснення виконавчого провадження розглядаються господарськими судами відповідно до вимог ст. 121-2 ГК України.
Зокрема ст. 121-2 ГПК України передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.
В даному випадку, як вбачається апеляційним судом, ДП “Залучанський спиртовий завод” оскаржено дії державного виконавця Державної виконавчої служби щодо прийняття постанови від 28.09.2005 року про стягнення з боржника ДП “Залучанський спиртовий завод” 34087,93 грн. виконавчого збору, внаслідок невиконання ним в добровільному порядку наказу № 518 господарського суду Івано-Франківської області від 08.08.2005 року про стягнення на користь ПП “Унімекс” 340879,34 грн. боргу.
За наведеного, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що постанову господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2006 року у справі № А-14/43 слід скасувати та закрити провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Також апеляційний суд, враховуючи положення ст. 124 Конституції України, ч. 2 ст. 157 КАС України роз‘яснює Державному підприємству “Залучанський спиртовий завод”, що він має право оскаржити дії Державної виконавчої служби Івано-Франківської області щодо винесення постанови від 28.09.2005 року до господарського суду Івано-Франківської області в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таку справу слід розглядати в порядку господарського судочинства.
Керуючись ст.ст. 94, п.1 ч. 1 ст. 157, ст. 158, 181, 184, 196, п. 4 ч. 1 ст. 198, ст.203, 206 КАС України, господарський суд ,-
У Х В АЛ И В :
1. Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби Івано-Франківської області частково задоволити.
2. Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2006 року у справі № А-14/43 скасувати та закрити провадження у справі. Державне підприємства “Залучанський спиртовий завод” має право оскаржити дії Державної виконавчої служби Івано-Франківської області щодо винесення постанови від 28.09.2005 року до господарського суду Івано-Франківської області в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
4. Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України. Касаційна скарга на дану ухвалу може бути подана протягом одного місяця з дня складання ухвали в повному обсязі. Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
5. Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.
Головуючий- суддя М.І.Городечна
Судді М.В.Юркевич
В.Л.Кузь