УКРАЇНА
Апеляційний суд міста Києва
П О С Т А Н О В А
Іменем України
21 грудня 2010 року м. Київ
Суддя Апеляційного суду міста Києва Дмитренко Г.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 19 листопада 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП.
в с т а н о в и в:
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 19 листопада 2010 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.
Як встановив суд, ОСОБА_1 10.10.2010 року приблизно о 09 год. 30 хв., керував транспортним засобом марки «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 в с. Вабля, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП.
На вказану постанову суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати, а справу щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу зазначеного правопорушення, посилаючись на те, що освідування уповноваженою особою ДАІ проведено із значним порушенням вимог Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція), перед направленням на медичний огляд особу необхідно перевірити на місці зупинки за допомогою технічного засобу, аналізи біологічного середовища організму не бралися, чим порушено п. 3.10 Інструкції, співробітниками ДАІ не заповнено на місці зупинки направлення на медичне освідування, не виклик свідків у судове засідання, суд при накладенні стягнення не мотивував обрання саме такого виду адміністративного стягнення, розглянув справу у його відсутність, без повідомлення про дату розгляду, вказує, що є приватним підприємцем, і позбавлення права керування призведе до втрати засобів до існування.
В судовому засіданні ОСОБА_1 змінив апеляційні вимоги та просив пом'якшити йому вид адміністративного стягнення, оскільки позбавлення права керування транспортними засобами, позбавить його можливості утримувати сім'ю.
Заслухавши пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляції, оцінивши всі наявні докази в їх сукупності, вважаю, що апеляція зі змінами підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується наявними в справі про адміністративне правопорушення доказами, а саме даними протоколу про адміністративне правопорушення серії АІ1 №084079 від 10.10.2010 року /а.с. 1/.
Протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не оскаржив.
Пунктом 1.6. Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №400/666 від 09.09.2009 року (далі - Інструкція) встановлено, що огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння проводиться: уповноваженою особою Державтоінспекції МВС на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до вимог п.п. 1.2, 1.3 Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи Державтоінспекції МВС є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, зокрема, є запах алкоголю з порожнини рота.
Відповідно до п. 8 Постанови КМУ № 1103 від 17.12.2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я уповноважена особа Державтоінспекції в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху встановлює, що водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Стаття 130 ч. 1 КУпАП встановлює відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 130 ч. 1 КУпАП за відмову від проходження медичного огляду водій несе відповідальність згідно діючого законодавства, рівно так як за управління транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Відповідно до вимог п. 1.7 Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного уповноваженою особою Державтоінспекції МВС, огляд на стан сп'яніння проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на проведення такого огляду відповідно до статті 266 КУпАП.
Посилання апелянта на п. 1.7 Інструкції є безпідставним, оскільки працівники ДАІ огляд ОСОБА_1 з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу не проводили, натомість йому було запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров'я, відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, від якого ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків.
Незастосування спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, не позбавляло уповноважену особу Державтоінспекції МВС направити особу, щодо якої в нього були обгрунтовані підстави вважати, що вона перебуває в стані алкогольного сп'яніння, на медичний огляд.
Інструкція «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» не містить жодних заборон на направлення водіїв транспортних засобів на огляд на стан сп'яніння в заклад охорони здоров'я, без попереднього огляду на стан сп'яніння, на місці зупинки транспортного засобу.
Доводи апеляції ОСОБА_1 про те, що не були відібрані зразки біологічного середовища у дві ємності для лабораторного дослідження, що передбачено п. 3.10 Інструкції, є безпідставними.
Пункт 3.7 Інструкції встановлює, що обов'язковим є проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини.
Відповідно до п. 3.8 Інструкції, метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння, а не встановлення самого факту перебування особи в стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, де могли бути відібрані зразки біологічного середовища, а працівники ДАІ не мають права відбирати зразки біологічного середовища на місці зупинки транспортного засобу.
Доводи апеляції ОСОБА_1 стосовно того, що суд розглянув справу у його відсутність, без належного повідомлення про дату судового засідання, є надуманими та спростовуються матеріалами справи.
Як убачається з постанови суду, ОСОБА_1 брав участь у розгляду справи, давав пояснення по справі, вину у вчиненому визнав, крім того, як убачається з доводів апеляції, ОСОБА_1 вказує, що у судовому засіданні заявляв клопотання про виклик свідків.
Висновок суду першої інстанції, стосовно доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, а саме відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, грунтується на всебічно досліджених доказах, які судом оцінені в їх сукупності.
Стосовно доводів апеляції ОСОБА_1 про порушення судом вимог ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення, то вони є обгрунтованими, оскільки суд першої інстанції взагалі не мотивував обрання саме такого виду адміністративного стягнення.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, відповідно до ст. 33 КУпАП, суд не достатньо врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника та обставини, що пом'якшують відповідальність.
Стаття 130 ч. 1 КУпАП передбачає альтернативні види адміністративних стягнень: штраф, позбавлення права керування транспортними засобами, громадські роботи або адміністративний арешт.
Відповідно до ст. 30 КУпАП позбавлення права керування транспортними засобами застосовується за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, вину визнав повністю, що відповідно до вимог ст. 34 КУпАП пом'якшує відповідальність, використовує автомобіль для роботи, утримує сім'ю, його матеріальний стан, негативні наслідки від адміністративного правопорушення не настали, що повинно бути враховано при обранні виду адміністративного стягнення.
Таким чином, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, його сімейний та матеріальний стан, наявність обставин, що пом'якшують відповідальність та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, суд вважає, що постанову Святошинського районного суду міста Києва від 19 листопада 2010 року в частині накладення адміністративного стягнення необхідно змінити і накласти на ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, Апеляційний суд м. Києва -
п о с т а н о в и в:
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 19 листопада 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП в частині накладення адміністративного стягнення, змінити.
Накласти на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) гривень в дохід держави.
В решті постанову суду залишити без зміни.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 зі змінами задовольнити частково.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва Дмитренко Г.М.