АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 квітня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді - Дмитренко Г.М.
суддів - Лук'янець Л.Ф., Полтавцевої Г.А.
за участю прокурора - Отроша В.М.
обвинуваченого - ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 14 лютого 2012 року.
Цією постановою справа по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочинів, передбачених ст. 191 ч. 5, ст. 28 ч. 2 ст. 366 ч. 2, ст. ст. 358 ч. 2, 358 ч. 3 КК України та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні злочинів, передбачених ст. 191 ч. 5, ст. 28 ч. 2 ст. 366 ч. 2 КК України повернута зі стадії попереднього розгляду прокурору м. Києва для організації проведення додаткового розслідування.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються в тому, що будучи службовими особами, відповідно директором та заступником директора ТОВ «Рубіж», діючи за попередньою змовою між собою та іншими невстановленими слідством особами, для розкрадання бюджетних коштів використав норму пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якої підставою для отримання відшкодування з бюджету сум податкового кредиту є дані податкової декларації за звітний період, здійснивши по вул. В. Хвойки, 21 в м. Києві видимість виробництва ПТК «Мехпрочність» та документальне оформлення мнимих угод про нібито вчинені фінансово-господарські операції з реалізації ТОВ «НВК Маяк»в адресу ТОВ «Рубіж» ПТК «Мехпрочність», подальшого їх експорту ТОВ «Рубіж» за межі митної території України за «нульовою» ставкою податку на додану вартість, отримання «оплати» по здійсненним експортним операціям від нерезидента та перед постачальником, отримали можливість відобразити в податковій декларації з податку на додану вартість та розрахунку експортного відшкодування ТОВ «Рубіж» за січень 2004 року суму бюджетного відшкодування в розмірі 1 000 000 грн.
Підписані заступником директора ТОВ «Рубіж» ОСОБА_2 податкова декларація з податку на додану вартість та розрахунок експортного відшкодування ТОВ «Рубіж» за січень 2004 року, 20.02.2004 року були подані ним до ДПІ у Оболонському районі м. Києва за адресою: м. Київ, просп. Г.Сталінграду, 58, де вони зареєстровані за вхідним номером 10337.
Після подачі ТОВ «Рубіж» податкової декларації ДПІ у Оболонському районі м. Києва проведено позапланову податкову перевірку з питань законності заявленого до відшкодування ТОВ «Рубіж» ПДВ в розмірі 1 000 000 грн. За наслідками перевірки складено акт від 26.07.2004 року «Про результати документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ «Рубіж» за січень 2004 року, станом на 27.04.2004». Відповідно до висновків акту податкової перевірки, службовими особами ТОВ «Рубіж» незаконно завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2004 року в розмірі 1 000 000 грн. На підставі цього, ДПІ у Оболонському районі м. Києва 28.07.2004 року прийнято податкове повідомлення-рішення №662350/0/23/503-32107689, яким в картці особового рахунку зменшується сума бюджетного відшкодування на 1 000 000 грн., тобто ТОВ «Рубіж» втратило право на відшкодування цієї суми із державного бюджету.
Усвідомлюючи неможливість отримання бюджетного відшкодування на підставі поданих до ДПІ у Оболонському районі м. Києва податкової декларації з ПДВ та розрахунку експортного відшкодування ТОВ «Рубіж» за січень 2004 року, ОСОБА_1 розробив новий план розкрадання коштів державного бюджету, вирішивши при цьому ввести в оману судові органи, шляхом надання до суду завідомо неправдивих документів.
ОСОБА_1, наприкінці 2004 року, виїхав за межі України до Російської Федерації. На посаду директора ТОВ «Рубіж» згідно протоколу №10 від 04.10.2004 року загальних зборів засновників, ОСОБА_1 призначив свою дружину - ОСОБА_3, яка не була обізнана зі злочинною діяльністю ОСОБА_1, ОСОБА_2 та інших невстановлених осіб.
Керуючись усними вказівками свого чоловіка, ОСОБА_3 09.12.2004 року звернулася до Господарського суду м. Києва із позовною заявою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва №662350/0/23/503-32107689 від 28.07.2004 року та про стягнення з бюджету на користь ТОВ «Рубіж» суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 1 000 000 грн. В обґрунтування свого позову, а також безпосередньо під час його судового розгляду, необізнана зі злочинною діяльністю свого чоловіка, ОСОБА_3 надавала до суду завідомо підроблені документи, які вона отримала від ОСОБА_1 щодо документального оформлення мнимих угод про нібито вчинені фінансово-господарські операції з реалізації ТОВ «НВК Маяк» в адресу ТОВ «Рубіж» ПТК «Мехпрочність», подальшого їх експорту ТОВ «Рубіж» за межі митної території України за «нульовою» ставкою податку на додану вартість.
Вказані документи хоч і містили завідомо неправдиві данні про здійснення господарських операцій, які фактично не відбувалися (придбання, передачу на комісію та подальший експорт ТОВ «Рубіж» одного комплекту ПТК «Мехпрочність»), однак зовні були складені відповідно до норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вказане за планом ОСОБА_1 мало ввести в оману судові органи щодо його намірів здійснити розкрадання коштів державного бюджету, замаскувавши їх під здійснення звичайної експортної операції.
Оскільки Господарський суд м. Києва був позбавлений можливості дослідити докази, здобуті під час досудового слідства по даній кримінальній справі, подані ОСОБА_3 завідомо неправдиві для ОСОБА_1 документи, були прийняті судом як належні докази, на підставі яких суд постановив рішення іменем України.
Так, 10.03.2005 року Господарським судом м. Києва повністю задоволено позов ТОВ «Рубіж», визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №662350/0/23/503/32107689 від 28.07.2004 року та задоволена вимога про стягнення на користь ТОВ «Рубіж» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 1 000 000 грн. з Державного бюджету України.
Київський апеляційний господарський суд ухвалою від 26.12.2006 року залишив в силі рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2005 року, внаслідок чого воно набуло законної сили.
Ухвалою Вищого Адміністративного суду України від 05.06.2007 року касаційну скаргу ДПІ у Оболонському районі м. Києва залишено без задоволення, а рішення Київських господарського і апеляційного господарського суду - без змін.
Ухвалою Верховного суду України від 15.08.2007 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва відмовлено у відкритті провадження по перегляду рішення Вищого Адміністративного суду України від 05.06.2007 року за винятковими обставинами.
На виконання рішення від 10.03.2005 року, Господарським судом м. Києва 14.02.2007 року видано виконавчий лист № 29/9 про примусове виконання рішення про стягнення на користь ТОВ «Рубіж»1 000 000 грн.
01.06.2007 року грошові кошти в розмірі 1 000 000 грн. платіжним дорученням №16090 з рахунку Державного казначейства України №31124030820019 перераховані на поточний рахунок ТОВ «Рубіж» №26003012825017, який відкрито в ВАТ «Укрексімбанк».
Таким чином, завершено реалізацію спільного злочинного плану ОСОБА_1, ОСОБА_2 та інших невстановлених осіб, внаслідок чого грошові кошти в сумі 1 000 000 гривень із державного бюджету були незаконно перераховані на банківський рахунок ТОВ «Рубіж», після чого учасники злочинної групи отримали можливість вільного розпорядження ними.
Повертаючи справу на додаткове розслідування, суд першої інстанції послався на те, що вказівки суду зазначені у постановах Оболонського районного суду міста Києва від 16 липня 2010 року, 18 квітня 2011 року та 27 жовтня 2011 року, залишених без зміни ухвалами Апеляційного суду м. Києва, не виконані, що слідчим при прийнятті справи до свого провадження, було грубо порушені вимоги кримінально-процесуального законодавства, а саме ст. 113 ч. 2 КПК України, щодо прийняття справи до свого провадження, ст. 218 КПК України, щодо оголошення обвинуваченим та захисникам про закінчення слідства і пред'явлення їм матеріалів справи.
Крім того, суд зазначив, що враховуючи те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні злочинів за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, окремий розгляд вказаних справ негативно відіб'ється на всебічності, повноті і об'єктивності дослідження і вирішення справи. Слідчим під час досудового слідства, а прокурором при направлені даної справи до суду не вжито жодних заходів щодо її об'єднання з кримінальною справою за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 чи ініціювання визначення підсудності обох справ за одним і тим же судом, що є істотним порушенням вимог ст. 22 КПК України, щодо обов'язку слідчого та прокурора вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.
В апеляції прокурор просить постанову Оболонського районного суду від 14.02.2012 року, якою кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 за ст.ст.191 ч.5, ст.28 ч.2, ст.366 ч.2, ст.358 ч.2, ч.3 КК України та ОСОБА_2 за ст.ст.191 ч.5, ст.28 ч.2, ст.366 ч.2 КК України направлена для проведення додаткового розслідування скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Апелянт посилається на те, що постанова суду прийнята з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства та не відповідає фактичним обставинам справи, що після проведення додаткового розслідування не було встановлено будь-яких даних, які свідчили б про вчинення злочинних дій ОСОБА_5, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 і підстав для їх об'єднання не було, кримінальна справа стосовно ОСОБА_5 і ОСОБА_4 була направлена до Печерського районного суду м. Києва для розгляду її і розглянута судом по суті. Зазначене у постанові суду не відповідає фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який частково підтримав апеляцію прокурора, просив виключити з постанови Оболонського районного суду м. Києва від 14 лютого 2012 року вказівку суду про необхідність об'єднання даної кримінальної справи з кримінальною справою за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_1, який заперечував проти задоволення апеляції прокурора та просив постанову суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 246 КПК України, при попередньому розгляді справи суддя з власної ініціативи чи за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого, позивача, відповідача або їх представників своєю постановою повертає справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.
Відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, суд першої інстанції у своїй постанові правильно зазначив про істотне порушення органом досудового слідства вимог кримінально-процесуального закону, а саме: ст. ст. 113, 218 КПК України.
Згідно ст. 113 ч. 2 КПК України слідчий зобов'язаний негайно приступити до провадження слідства в порушеній ним чи переданій йому справі. Коли справа порушена слідчим і прийнята ним до свого провадження, то складається єдина постанова про порушення справи і прийняття її до свого провадження.
В разі прийняття до свого провадження раніше порушеної справи слідчий виносить окрему постанову про прийняття справи до свого провадження.
Як убачається з матеріалів справи, в матеріалах справи відсутня постанова про прийняття справи до свого провадження старшим прокурором відділу прокуратури м. Києва.
Після повернення даної кримінальної справи прокурору м. Києва для організації проведення додаткового розслідування постановами Оболонського районного суду міста Києва від 18 квітня 2011 року та 27 жовтня 2011 року, залишених без зміни ухвалами Апеляційного суду м. Києва, дана справа до провадження слідчим не приймалася, досудове слідство по справі не проводилося.
Правильно вказав суд у постанові й на те, що органом досудового слідства не виконані вимоги ст. 218 КПК України.
З матеріалів справи вбачається, що обвинуваченим ОСОБА_1 і ОСОБА_2, та їх захисникам про закінчення слідства не оголошувалося, матеріали кримінальної справи для ознайомлення їм не пред'являлися.
Порушення органом досудового слідства вимог ст.ст.113,218 КПК України є істотними і такими, що позбавляли суд, без усунення органом досудового слідства зазначених порушень, призначити справу до її розгляду і розглянути її по суті.
За таких обставин доводи апеляції прокурора, щодо недопущення досудовим слідством істотних порушень кримінально-процесуального закону при розслідуванні кримінальної справи, які б перешкоджали суду об'єктивно, повно та всебічно розглянути справу та винести законний та обґрунтований вирок, є необґрунтованими і спростовуються матеріалами справи.
Разом з тим, суд у постановах зазначав, що ОСОБА_1. та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні злочинів за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, і що окремий розгляд справ неможливий, і що справи підлягають об"єднанню та зазначив про необхідність ініціювання визначення підсудності обох справ за одним і тим же судом, зазначивши як істотним порушенням вимог ст. 22 КПК України, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачувалися у вчиненні злочинів за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, а не за попередньою змовою з особами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як про це зазначив у постанові суд першої інстанції, виклавши у постанові і обвинувачення стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які теж не обвинувачувалися у вчиненні злочинів за попередньою змовою з ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Кримінальна справа стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не перебувала у провадженні Оболонського районного суду м. Києва і суд незаконно у постанові виклав обвинувачення стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5, не перевіривши всіх обставин справи, задовольнив клопотання захисника, фактично переписав попередню постанову суду.
В матеріалах кримінальної справа наявні дані про зміну підсудності Апеляційним судом м. Києва / т.26 а.с.75 /, а кримінальна справа щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувала в провадженні Печерського районного суду м. Києва і були відсутні законні підстави для їх об"єднання і станом на 14.02.2012 року на час прийняття рішення по справі ОСОБА_1,ОСОБА_2 кримінальна справа щодо ОСОБА_4,ОСОБА_5 Печерським районним судом м.Києва розглянута по суті, вирок суду стосовно ОСОБА_4, ОСОБА_5 від 05.12.2011 року
Як органом досудового слідства так і вироком суду не встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили злочинні дії за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 які засуджені вироком Печерського районного суду м. Києва від 05 грудня 2011 року і відносно яких вирок набрав законної сили.
Суд першої інстанції необґрунтовано зазначив у постанові й про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні злочинів за попередньою змовою з ОСОБА_4 і ОСОБА_5, оскільки таке обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 органом досудового слідства не пред'являлося і таке обвинувачення не пред"являлося ОСОБА_4 і ОСОБА_5
Судом першої інстанції в порушення вимог кримінально-процесуального закону у постанові суду зазначено обвинувачення стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яке їм не пред"являлося, а також викладене обвинувачення стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і вказівка суду про необхідність об"єднання кримінальних справ в одне провадження, а тому постанова суду підлягає зміні.
В порядку ст.365 КПК України з постанови суду про направлення кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає виключенню зазначене судом, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні злочинів за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і викладене обвинувачення стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та необхідність об"єднання справ в одне провадження та ініціювання визначення підсудності.
Постанова суду першої інстанції про необхідність повернення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на додаткове розслідування з підстав порушень досудовим слідством вимог ст.ст.113,218 КПК України є законною та обґрунтованою і в цій частині зміні чи скасуванню не підлягає.
За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та направлення справи на новий судовий розгляд, як на те посилається в апеляції прокурор і задоволення апеляції колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва, -
У Х В А Л И Л А:
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 14 лютого 2012 року, якою кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 за ст.191 ч.5, ст.28 ч.2, ст.366 ч.2, ст.358 ч.2,ч.3 КК України та ОСОБА_2 за ст.191 ч.5, ст.28 ч.2, ст.366 ч.2 КК України повернута прокурору м. Києва для організації проведення додаткового розслідування, змінити.
В порядку ст.365 КПК України виключити з постанови Оболонського районного суду м. Києва від 14 лютого 2012 року зазначене судом ,що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні злочинів за попередньою змовою з ОСОБА_4 і ОСОБА_5, зазначене обвинувачення стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказівку суду про необхідність об'єднання даної кримінальної справи з кримінальною справою за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та ініціювання визначення підсудності обох справ за одним і тим же судом.
В решті постанову залишити без зміни.
Апеляцію прокурора залишити без задоволення.
СУДДІ:
________________ ________________ ________________
Дмитренко Г.М. Лук'янець Л.Ф. Полтавцева Г.А.