АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

м. Київ - 03680, вул. Солом'янська 2-а

Справа № 22-ц/2690/5393/12

Головуючий у 1 інстанції: Вовк С.В.

Доповідач: Кирилюк Г.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2012 року Колегія суддів Судової палати по розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Кирилюк Г.М.,

суддів: Панченка М.М., Вербової І.М.

при секретарях Мозолевській В.В., Мурзі М.В.

з участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача Федорченка В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА» про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання інформації недостовірною та її спростування, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 січня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

14.12.2011 р. ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА», в якому просив визнати недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, опубліковану в інформаційно-аналітичному тижневику «Дзеркало тижня. Україна» НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_3 у статті під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_2», а саме:

-«…Предприятие, вошедшее в своё время вместе со своим президентом в рейтинг скандальных должников, составленный «Зеркалом недели»…;

-«… новым партнерам следовало бы обратить внимание на прошлые привычки руководителя «Азовмаша» на фоне прошлых демонстраций «успешности» предприятия своим партнерам…»;

-«…опыт прошлых лет показывает, что даже очень влиятельным донецким бизнесменам далеко не всегда светит прибыль в партнерстве с нынешним президентом «Азовмаша». Дело в том, что партнером ОСОБА_4 по бизнесу в прошлом уже довелось побывать другому могущественному украинцу - ОСОБА_6. И вплоть до декабря 2007 года группе SCM г-на ОСОБА_6 принадлежал 33-процентный пакет акций в контролирующей «Азовмаш» … «Украинской промышленно- транспортной компании». Еще 33% УПТК принадлежали тоже весьма влиятельному на тот момент регионалу ОСОБА_7 (через ООО «Веспром»), а оставшиеся 34% - ОСОБА_4. Но то партнерство явно не сложилось»;

- «…за почти пятилетний период сотрудничества партнеры г-на ОСОБА_4 увидели лишь очень небольшую прибыль. В итоге из-за откровенно слабых результатов деятельности г-на ОСОБА_4 как управляющего общим бизнесом в 2007-м между ними возник конфлікт»;

- «…кульминацией «разводного» процесса можно считать запуск в 2007 году заводом «Полтавахиммаш», приобретенным незадолго до этого структурами ОСОБА_4, серийного производства железнодорожных вагонов-цистерн для перевозки нефтепродуктов и сжиженного газа. Что сделало его прямым конкурентом «Азовмаша» и вызвало неоднозначную реакцию со стороны структур ОСОБА_6»;

- «…его (конфликта) причиной мог быть не так запуск завода-конкурента, как вывод ОСОБА_4 активов и прибыли «Азовмаша» на подконтрольные ему предприятия и офшорные компании. Поговаривают, что г-н ОСОБА_4 был недоволен низкой долей прибыли от своего участия в управлении предприятием и поэтому начал свою игру»;

- «Яркий пример -ЗАО «Азовэлектросталь», которое на 100% принадлежит ОСОБА_4. На баланс этой компании передаются производтсвенные корпуса «Азовмаша» по стоимости, ниже балансовой в тот период, а оборудование - едва ли не по цене металлолома»;

-«Ситуация повторилась и с «Полтавахиммашем» и Армавирским заводом - «ненужное» «Азовмашу» оборудование уехало на эти предприятия (на 100% подконтрольные ОСОБА_4) по смешным ценам. В результате на подконтрольных лично ОСОБА_4 предприятиях прибыль была существенно выше показателей «Азовмаша»;

- «…партнеры, недовольные наглой и бесцеремонной деятельностью президента «Азовмаша» по минимизации его прибыли, пытались даже поменять менеджмент на предприятии. Но смышленый бывший комсомолец «метнулся» в Киев к главе ФГИ ОСОБА_8 и договорился о поддержке его кандидатуры со стороны Фонда госимущества в обмен на финансирование соцпартии. Говорят, г-н ОСОБА_4 как видный регионал поддержал социалистов на несколько миллионов долларов, тогда как родную Партию регионов отказался финансировать ввиду… отсутствия прибыли на «Азовмаше».

Також просив зобов'язати ТОВ «ЗН УА» спростувати зазначену недостовірну інформацію шляхом опублікування у інформаційно-аналітичному тижневику «Дзеркало тижня. Україна») тим же шрифтом, на тому ж місці шпальти, де містилась дана стаття, під заголовком «Спростування», резолютивну частину даного рішення суду протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 січня 2012 року позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «ЗН УА» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Посилається на ті підстави, що судом було допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Так, судом не було встановлено сукупності юридичних складових порушення немайнових прав позивача, необґрунтовано відмовлено в клопотанні про залучення до участі в справі в якості відповідача журналіста редакції газети «Дзеркало тижня. Україна» ОСОБА_9, який написав статтю «ІНФОРМАЦІЯ_2» під псевдонімом «ОСОБА_9» , про що було повідомлено суду та який міг надати докази достовірності оспорюваних ОСОБА_4 висловлювань. Судом необґрунтовано визнано інформацією всі без винятку оспорювані позивачем висловлювання, в тому числі ті, в яких не йде посилання на його особу та які не можуть бути предметом позову.

В судовому засіданні представник ТОВ «ЗН УА» апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.

Представники позивача просять апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників осіб, що брали участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що інформація, поширена у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» містить фактичні дані, несе негативну інформацію, яка ганьбить позивача, вказує на його протиправні дії, у зв'язку з чим такі відомості не є оціночними судженнями.

З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він зроблений без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, оцінки наданих ними доказів та з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, з огляду на наступне.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.

Посилання суду першої інстанції на те, що відповідач відмовив у розкритті інформації щодо існування фізичної особи під відповідним іменем або псевдонімом «ОСОБА_9» не відповідає обставинам справи.

Як вбачається з журналу судового засідання, відповідач при розгляді справи в суді першої інстанції повідомив суду про особу автора, яким є журналіст редакції ОСОБА_9 та який міг надати суду докази достовірності оспорюваних позивачем висловлювань.

При цьому представник позивача відмовився від притягнення автора до участі в справі в якості співвідповідача. За таких підстав суд, відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України, повинен був попередити особу про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій та у випадку відмови від звернення з відповідним клопотанням, відповідно до ч.5 ст.36 ЦПК України, мав вирішити питання про залучення цієї особи до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.

За правилами ч.3 ст.277 ЦК України вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Незалучення автора до участі у розгляді даної справи унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного її вирішення.

Крім цього, судом не дано належної оцінки змісту спірної інформації, не встановлено наявність в ній фактичних даних та однозначних тверджень, не проаналізовано сприйняття змісту цієї формації та статусу особи щодо якої вона поширена.

Як зазначає сам позивач в позовній заяві, він є членом депутатської фракції «Партії регіонів» у Верховній Раді з 23 листопада 2007 року.

Поширення автором статті відомостей щодо фінансування позивачем іншої політичної сили є оціночним судженням автора, та не носить характеру однозначного твердження.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Зі змісту цієї норми випливає, що свобода слова, преси, як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.

Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених ч. 2 ст. 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.

Аналіз зазначеного національного законодавства та ст. 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.

Право на недоторканність ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадку, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена "з явним злим умислом ", тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою думку.

Цивільно-правовий захист честі, гідності та ділової репутації від певних висловлювань допустимий лише при дотриманні свободи думки і слова, вільного вираження своїх поглядів та переконань, закріплених в ст. 34 Конституції України, а необхідність обмежувати вираження думок є менш гострою стосовно публічних осіб.

Позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що поширюючи формацію про його особу автор статті діяв недобросовісно та з «явним злим умислом», а вказані обставини мають істотне значення для вирішення даного спору.

Визнаючи недостовірною інформацію, яка міститься в першому реченні абзацу шостого, а саме: «…Предприятие, вошедшее в своё время вместе со своим президентом в рейтинг скандальных должников, составленный «Зеркалом недели»…, суд першої інстанції посилався на те, що відповідач у своїй статті завідомо посилається на інформацію, яка раніше була визнана недостовірною.

При цьому судом не було враховано те, що вказане висловлювання вирване позивачем із контексту. Повною цитата є такою: -«…Предприятие, вошедшее в своё время вместе со своим президентом в рейтинг скандальных должников, составленный «Зеркалом недели» на сегодняшний день работает весьма успішно» і в такому вигляді не може визначатись як негативна інформація, а тому не може бути предметом позову. Вказане висловлювання також не містить посилання на особу позивача.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про подів та явища, що відбуваються у суспільстві державі та навколишньому природному середовищі. В силу ст. 47-1 цього закону ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Додаткові підстави звільнення від відповідальності засобів масової інформації та журналістів визначаються законами України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення», «Про інформаційні агентства» та «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів».

Як вбачається зі змісту опублікованої статті, не є однозначними твердженнями наступні висловлювання автора :

- «… новым партнерам следовало бы обратить внимание на прошлые привычки руководителя «Азовмаша» на фоне прошлых демонстраций «успешности» предприятия своим партнерам…»;

-«…опыт прошлых лет показывает, что даже очень влиятельным донецким бизнесменам далеко не всегда светит прибыль в партнерстве с нынешним президентом «Азовмаша»;

- «Но то партнерство явно не сложилось»;

- «…за почти пятилетний период сотрудничества партнеры г-на ОСОБА_4 увидели лишь очень небольшую прибыль. В итоге из-за откровенно слабых результатов деятельности г-на ОСОБА_4 как управляющего общим бизнесом в 2007-м между ними возник конфлікт»;

- «В результате на подконтрольных лично ОСОБА_4 предприятиях прибыль была существенно выше показателей «Азовмаша».

Як правильно зазначає суд першої інстанції в своєму рішенні, у вказаній статті в цілому дається оцінка результатів господарської діяльності ВАТ «Азомваш» та його президента та не може розцінюватись як негативна інформація, в якій стверджується про порушення особою норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо).

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що недостовірною визнана навіть та інформація, яка міститься у абзацах та реченнях, де прізвище позивача не згадується, зокрема:

- «… новым партнерам следовало бы обратить внимание на прошлые привычки руководителя «Азовмаша» на фоне прошлых демонстраций «успешности» предприятия своим партнерам…»

- «И вплоть до декабря 2007 года группе SCM г-на ОСОБА_6 принадлежал 33-процентный пакет акций в контролирующей «Азовмаш» … «Украинской промышленно- транспортной компании».

Зазначаючи про те, що «По информации того же Поживанова, кульминацией «разводного» процесса можно считать запуск в 2007 году заводом «Полтавахиммаш», приобретенным незадолго до этого структурами ОСОБА_4, серийного производства железнодорожных вагонов-цистерн для перевозки нефтепродуктов и сжиженного газа. Что сделало его прямым конкурентом «Азовмаша» и вызвало неоднозначную реакцию со стороны структур ОСОБА_6», автор статті посилається на особу, яка є джерелом цієї інформації.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» у випадку коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу , яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

Є обґрунтованими доводи апелянта, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що оспорювана ним інформація є негативною, а отже є недостовірною, та внаслідок поширення якої було порушено його особисті немайнові права.

Допущенні судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права призвели до поверхового та неправильного вирішення спору, що є підставою для його скасування з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України у разі відмови в задоволенні позову судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА» задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 січня 2012 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА» про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання інформації недостовірною та її спростування.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді