АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 березня 2012 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду міста Києва Дмитренко Г.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07 лютого 2012 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07 лютого 2012 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.

Як встановив суд, ОСОБА_1 20.01.2012 року о 04 год. 00 хв. на перехресті вул. Празька - Сергієнка в м. Києві, керував автомобілем НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП.

На постанову судді Кодітек В.В. подав апеляційну скаргу в якій просить постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07 лютого 2012 року змінити в частині накладення адміністративного стягнення, з позбавлення права керування транспортними засобами на штраф у розміні 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, посилаючись на те, що суд при накладенні адміністративного стягнення не врахував його особу, наклав на нього найбільш суворий вид адміністративного стягнення, вказує, що він вину визнає, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, працює митним брокером, і виконання його роботи пов'язане з використанням транспортного засобу, невизнання вини в суді першої інстанції не є обтяжуючою обставиною, суд не вказав конкретну підставу притягнення його до саме такого виду адміністративного стягнення.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, вивчивши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, оцінивши всі наявні докази в їх сукупності, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується наявними у справі про адміністративне правопорушення доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії АА1 № 643310 від 20 січня 2012 року /а.с. 2/ та висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції /а.с. 1/, і в апеляційній скарзі не оскаржується.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст. 130 ч. 1 КУпАП.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про зміну виду адміністративного стягнення накладеного на нього, то вони є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 30 КУпАП позбавлення права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вчинив порушення п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, яке є грубим, оскільки керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння ставить в небезпеку не тільки особу, яка керує транспортним засобом, а й інших учасників дорожнього руху.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд наклав на нього найбільш суворий вид адміністративного стягнення, то вони є необґрунтованими.

Санкція статті 130 ч. 1 КУпАП передбачає можливість накладення на правопорушників більш суворих адміністративних стягнень у виді громадських робіт або адміністративного арешту.

Дані про особу ОСОБА_1, а також те, що він раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, враховані судом при накладенні адміністративного стягнення, й адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами накладено не в максимальних межах, передбачених санкцією ст. 130 ч. 1 КУпАП.

Стосовно доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що його робота пов'язана з використанням транспортного засобу, то зазначені обставини не підтверджується будь-якими доказами по справі, таких доказів не долучено до апеляційної скарги та не подано під час розгляду апеляційної скарги.

Будь-яких інших доводів, які б підтверджували, що судом першої інстанції порушено вимоги чинного законодавства при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та доказів на спростування висновків суду наведених у постанові, які були б підставами для зміни судового рішення по справі, в апеляційній скарзі не наведено та апелянтом не надано, і таких не встановлено при розгляді апеляційної скарги.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності з вимогами ст. ст. 30, 33 КУпАП, в межах санкції ст. 130 ч. 1 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, яке є грубим, його особи, ступеню вини, відношення до вчиненого, відсутності обставин, що обтяжують покарання.

За таких обставин підстав для зміни постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07 лютого 2012 року, як на те посилається апелянт, не має, а тому постанова судді підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, Апеляційний суд м. Києва -

п о с т а н о в и в:

Постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07 лютого 2012 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду міста Києва Дмитренко Г.М.