Справа № 33ц-466/07 Головуючий у І інстанції -Грицак Р. М.
Категорія 34 Доповідач - Стрільчук В.А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 вересня 2007 року колегія суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Волинської області в складі: Мудренко Л.І., Стрільчука В.А., Русинчука М. М. ,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в місті Луцьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту та визнання права власності на майно за касаційними скаргами відповідача ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 31 травня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 6 жовтня 2005 року,
встановила:
ОСОБА_1звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту, визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 та на квартируАДРЕСА_2, посилаючись на те, що в грудні 2003 року померла дружина його батька ОСОБА_2, після смерті якої відкрилась спадщина на квартируАДРЕСА_2.ОСОБА_4, будучи єдиним спадкоємцем за законом, не встиг її прийняти, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після смерті батька - ОСОБА_2. відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1. У визначений законом строк він звернувся із заявою про прийняття спадщини в нотаріальну контору, де йому стало відомо про те, що напередодні своєї смерті, 5 січня 2004 року, батько склав заповіт на все належне йому майно на користь відповідача, який був посвідчений Доброводівською сільською радою Збаразького району Тернопільської області. За станом здоров'я батько не міг особисто підписати цей заповіт.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 31 травня 2005 позов задоволено. Постановлено визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_4, який заповів усе своє майно ОСОБА_3, посвідчений 5 січня 2004 року секретарем Доброводівської сільської ради Збаразького району Тернопільської області. Визнати заОСОБА_1. право власності на квартиру АДРЕСА_1 та квартируАДРЕСА_2.
Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 6 жовтня 2005 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилено, а рішення місцевого суду залишено без змін.
У касаційних скаргах відповідач просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд, покликаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, визнаючи оспорюваний заповіт недійсним, вірно виходив з того, що підпис у ньому вчинений не ОСОБА_4, від імені якого він складений, а
2
іншою особою, що підтверджується висновком № 7210 судово-почеркознавчої експертизи від 7 лютого 2005 року. Судом з урахуванням фактичних обставин справи також встановлено, що позивач ОСОБА_1є єдиним спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2., якому належали дві квартири в місті Тернополі. Тому за позивачем визнано право власності на ці квартири.
Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду і залишив його рішення без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням судами норм матеріального і процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновок судів.
Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Волинської області
ухвалила:
Касаційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 31 травня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 6 жовтня 2005 року залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає.