Справа № 22ц-737/07                                   Головуючий в 1 інстанції - Віннічук І.Г.

Категорія -15                                                                Доповідач - Стрільчук В.А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

 іменем    України

20  вересня 2007  року.  Колегія  суддів  судової палати  у  цивільних  справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.,

суддів - Здрилюк О.І.,  Расевича С. І.,

при секретарі - Савчук О.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,  її представника ОСОБА_2. ,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Володимир-Волинського міського суду від 25 травня 2007 року,

встановила:

Рішенням Володимир-Волинського міського суду від 25 травня 2007 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати це рішення і направити справу на новий розгляд до іншого суду,  посилаючись на те,  що справа розглянута неповноважним складом суду,  оскільки на час проголошення рішення головуючий у справі суддя Віннічук І.Г. перебував у відпустці.

Судом першої інстанції встановлено,  що між сторонами у справі 1 листопада 2005 року було укладено договір оренди приміщення магазину по вул.  Ковельській,  12/12 в м.  Володимир-Волинському,  оплату за яким сторони визначили в 50 і 1425 грн. Волевиявлення позивача при укладенні цього договору було вільним.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Згідно зі  ст.   ст.  759,  762,  793,  797 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. За користування майном з наймача справляється плата,  розмір якої встановлюється

2

договором найму. Плата,  яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини),  складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається,  що оспорений позивачем договір оренди від 1 листопада 2005 року (а. с.  43-46) за формою і змістом у повній мірі відповідає наведеним правовим нормам.

Відповідно до ч.3  ст.  215 ЦК України,  якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом,  але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах,  встановлених законом,  такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Свій позов ОСОБА_1 обґрунтувала тим,  що 1 листопада 2005 року нею і ОСОБА_3 було укладено договір оренди вищевказаного приміщення строком на 11 місяців,  яким сума орендної плати була визначена в розмірі 50 грн. Ніяких інших договорів вона не укладала. Однак відповідач підробила ще один договір оренди від тієї ж дати,  зазначивши у ньому суму орендної плати в розмірі 1425 грн. З цих підстав просила визнати останній договір недійсним.

При цьому всупереч вимогам  ст.   ст.  10,  60 ЦПК України переконливих доказів на підтвердження наведених обставин позивач суду не представила,  а ці обставини спростовуються сукупністю досліджених судом доказів - постановою Володимир-Волинського MB УМВС від 24 червня 2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_1 про підроблення договору оренди (а. с.  15),  декларацією ОСОБА_3 про доходи,  одержані нею в IV кварталі 2005 року,  згідно з якою дохід від здачі приміщення в оренду становив 1450 грн. (а. с.  42),  платіжними дорученнями про оплату ОСОБА_1 в листопаді 2005 року,  січні і березні 2006 року орендної плати ОСОБА_3 в сумі 1425 грн. (а. с.  36,  39,  41),  договором оренди спірного приміщення від 1 квітня 2005 року,  укладеного між сторонами раніше,  за яким розмір орендної плати встановлювався в сумі 1425 грн. (а. с.  47-50).

Виходячи з викладеного,  давши вірну оцінку обставинам справи,  суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про те,  що під час відпустки суддя не вправі був вирішувати дану справу,  не заслуговують на увагу,  оскільки не ґрунтуються на законодавстві. Перебування у відпустці не позбавляє суддю повноважень і не перешкоджає відправленню ним правосуддя.

Будь-яких інших підстав для скасування оскаржуваного рішення апелянтом не наведено.

Рішення постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись  ст.   ст.  303,  307,  308,  314,  315 ЦПК України,  колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_2 відхилити,  а рішення Володими-Волинського міського суду від 25 травня 2007 року в даній справі залишити без змін.

з

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.