ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 вересня2006року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого – судді Цуркана М.І.
суддів: Гуріна М.І., Гаманка О.І.,Співака В.І., Кобилянського М.Г.
при секретарі Проценко О.О., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2005 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2005 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Лютара ЛТД», м. Харків ( далі – позивач ) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (далі – РВ ФДМУ), відкритого акціонерного товариства «Харківський завод «Кондиціонер» ( далі – ВАТ «Харківський завод «Кондиціонер» )про визнання наказу незаконним та спонукання до прийняття наказу, -
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Лютара ЛТД" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним наказу № 899-10 регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 27 жовтня 2003р. щодо здійснення приватизації нежитлових приміщень підвалу №№ 19-25, першого поверху №№ 1-18 в будівлі літ. «Г-1», загальною площею 798,9 кв.м., по вул. Немишлянській, 56-А, які знаходяться на балансі ВАТ "Харківський завод "Кондиціонер", шляхом продажу з аукціону.
При цьому позивач зазначав, що з 1993 року орендує частину приміщень підвалу №№19-25, 1-го поверху №№ 1-18 в будівлі літ „Г-1", по вул. Немишлянській, 56-А, загальною площею 572 кв. м. у будівлі тиру Спортивного комплексу ВАТ «Харківський завод «Кондиціонер».
У період з 1993 по 1997 рік проводив поліпшення нерухомого майна яке орендував. А саме: виконав роботи з монтування силового енергопостачання приміщення (установка силових кабелів, лічильників, щитової, світильників, пускачів); виготовив та провів монтаж віконних блоків; звів цегляні перегородки та виконав інші роботи. Вартість поліпшень, на його думку, перевищує 25% вартості орендованих приміщень.
У 1996 році відбулось акціонування Заводу «Кондиціонер». При цьому нежитлові приміщення підвалу №№19-25, 1-го поверху №№ 1-18 в будівлі літ. «Г-1» загальною площею 798,9 кв.м., по вул. Немишлянській, 56-А залишились на його балансі, але до статутного фонду новоствореного Відкритого акціонерного товариства «Харківський завод «Кондиціонер» передані не були.
У відповідності до статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» право здавати в оренду майно, яке не увійшло до статутного фонду підприємства, утвореного у процесі приватизації, надано виключно органам Фонду Державного майна.
Однак він, позивач, не був про це повідомлений, а тому продовжував укладати договори оренди зі Спорткомплексом Відкритого акціонерного товариства «Харківський завод «Кондиціонер».
Про порушення законодавства з боку орендодавця позивач дізнався лише з акту перевірки забезпечення збереження державного майна, яке не увійшло до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства «Харківський завод «Кондиціонер», проведеної Регіональним відділенням Фонду Державного майна України у Харківській області 08 серпня 2002 року. Позивач вважав незаконним наказ РВ ФДМУ, яким орендовані ним приміщення включені до переліку об»єктів групи «А», що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, вважаючи, що має право на викуп орендованих приміщень з урахуванням витрат, понесених на їх поліпшення.
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.04.2005р. позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним наказ № 899-10 регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 27 жовтня 2003р. щодо здійснення приватизації нежитлових приміщень підвалу №№19-25, першого поверху №№ 1-18 в будівлі літ. "Г-1" загальною площею 798,9 кв.м., по вул. Немишлянській, 56-А, які знаходяться на балансі ВАТ «Харківський завод «Кондиціонер», шляхом продажу з аукціону.
Зобов'язано регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області видати наказ про приватизацію цих приміщень підвалу шляхом викупу їх товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Лютара ЛТД» з урахуванням його витрат на поліпшення. Стягнуто з ВАТ Харківський завод «Кондиціонер» на користь ТОВ фірма «Лютара ЛТД» 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Своє рішення господарський суд Харківської області мотивував тим, що наказ РВ ФДМУ суперечить пункту 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, відповідно до положень якого у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна орендар одержує право на викуп цього майна, якщо ним, за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, вартістю не менше як 25 відсотків залишкової вартості, яке неможливо відокремити від відповідного об»єкта без завдання йому шкоди, Суд дійшов висновку про те, що проведені орендарем поліпшення не можуть бути відокремлені без заподіяння шкоди нерухомому майну. Згідно з висновком судово-технічної (будівельної) експертизи вартість різного роду будівельних робіт, виконаних позивачем у приміщенні тиру, становить 25,3% від вартості орендованих приміщень, а тому вважав, що позивач має право викупу цих приміщень, однак не був повідомлений про своє право і саме тому не зміг його реалізувати.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, РВ ФДМУ оскаржило його в апеляційному порядку і просило скасувати це судове рішення та ухвалити нове – про відмову у позові.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19 травня 2005 року апеляційна скарга залишена без задоволення.
Одночасно суд апеляційної інстанції фактично виправив описку, допущену місцевим господарським судом, помилково вважаючи, що змінює рішення і зазначив у резолютивній частині:«Рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2005 року у справі №А – 40/61-04 змінити. В абзаці другому резолютивної частини рішення замість «наказ № 899-10» зазначити «наказ № 899-П», а в абзаці третьому резолютивної частини рішення замість « товариством з обмеженою відповідальністю « Лютера, ЛТД » зазначити «товариством з обмеженою відповідальністю «Лютара, ЛТД ».
У касаційній скарзі на судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів РВ ФДМУ просить скасувати їх та ухвалити нове – про відмову у задоволенні позовних вимог.
Вважає, що господарський суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, допустив порушення норм матеріального права.
Зокрема, зазначає, що суди безпідставно не застосували ст.5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна », якою визначений виключний перелік орендодавців державного майна. Вказує також, що відповідно до положень ст.5 Закону України «Про оренду майна державних підприємств та організацій» №2269-ХХ11 від 10.04.1992 року, який діяв на час укладання договору оренди між позивачем і «Спортивним комплексом ДП «Харківський завод «Кондиціонер», державні підприємства і організації могли виступати орендодавцями цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів (філіалів, цехів, дільниць) з дозволу Фонду державного майна України. Оскільки орендодавцем виступило не саме державне підприємство «Харківський завод кондиціонер», а його структурний підрозділ – «Спортивний комплекс «Харківський завод кондиціонер», договір оренди був укладений без дозволу Фонду державного майна України, то вважає, що такі порушення дали можливість ухилятися від сплати орендної плати до Державного бюджету, а самі договори оренди були незаконними.
На думку РВ ФДМУ, помилковим є висновок суду і про недотримання орендарем з вини орендодавця положення ст.5 Закону України «Про оренду державного майна» в редакції від 20.05.1999р., яким передбачено, що право здавати в оренду майно, яке не увійшло до статутного фонду підприємства, утвореного у процесі приватизації, надано виключно органам Фонду Державного майна. При цьому посилається на ст.68 Конституції України, якою передбачено, що кожен зобов»язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, а незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Крім того, зазначає, що позивач не тільки орендував приміщення тиру, яке належить державі, без дозволу РВ ФДМУ по Харківській області, але й самовільно переобладнав його під столярний цех, унеможлививши використання за цільовим призначенням, чим заподіяв шкоду державному майну.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області підлягає до часткового задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2005 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2005 року скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з таких підстав.
Судом першої інстанції не з»ясовані обставини щодо законності договорів оренди, які укладались позивачем, у зв»язку з чим недослідженими залишились питання правомірності користування орендованим майном. Поза увагою суду залишились і питання щодо правомірності переобладнання орендованих приміщень під столярний цех. За обставин, коли позивач користувався приміщеннями, площа яких становить 572 кв.м., суд зобов»язав відповідача прийняти наказ про приватизацію позивачем шляхом викупу приміщень значно більшою площею - 798,9 кв.м., не зазначивши підстави для прийняття такого рішення. Суд не розмежував яка вартість робіт, проведених для покращення технічного стану орендованого майна та яка вартість робіт, проведених з метою переобладнання тиру під столярний цех, не з»ясував правомірність проведення таких робіт. У зв»язку з цим не встановлена вартість невід»ємних поліпшень орендованого нерухомого майна. Своїм рішенням суд першої інстанції визначив спосіб приватизації об»єкта, віднесеного до групи «А», не врахувавши при цьому, положень п.48 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, ст.11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 березня 2004 року за №343/8942 наказу Фонду державного майна України від 27 лютого 2004 року №377, яким визначений порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід»ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації.
Суд апеляційної інстанції на вказані порушення уваги не звернув.
З урахуванням наявності допущених порушень норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 160, 220, 230 КАС України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 04 квітня 2005 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19 травня 2005 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий : Цуркан М.І.
Судді: Гаманко О.І.
Гурін М.І.
Співак В.І.
Кобилянський М.Г.
З оригіналом згідно:
Суддя: