Справа № 2а-131/2007 р. ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 вересня 2007 року                  Черкаський районний суд Черкаської області у складі

головуючого-судді                                                                              Мунько Б.П.

при секретарі                                                                                      Косенко Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А 3177 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А 3177 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення, мотивуючи свій позов тим, що він проходив військову службу в Збройних силах України з 02 листопада 1973 року по 31 грудня 2005 року, військове звання майор, остання штабна посада - помічник командира частини - начальник фінансово-економічної служби військової частини А 3640. Правонаступник в/ч А 3640 військова частина А 3177. На підставі наказу командувача Повітряних Сил ЗСУ від 14 грудня 2005 року ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у відставку за пунктом 67, підпункт «б» (за станом здоров'я) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу прапорщиками (мічманами) ЗСУ.

Згідно до вимог чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей встановлено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, за їх бажанням грошову компенсацію. Порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців і компенсації замість продовольчих пайків встановлюються постановою КМУ № 316 від 12.03.1996 року «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ». В результаті невиконання вимог даного законодавства України відповідачем за період з 11.03.2000 року по 31.12.2005 року він не отримував ні продовольчого забезпечення, ні компенсації за нього, і на день звільнення з урахуванням індексу інфляції утворилась заборгованість відповідача перед ним по виплаті грошової компенсації за продовольче забезпечення в сумі 17979 грн 65 коп.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не бажає виплатити йому вказану заборгованість, то ОСОБА_1 змушений звернутись до суду з даним адміністративним позовом і просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по виплаті грошової компенсації за продовольче забезпечення за період з 11.03.2000 року по 31.12.2005 року в сумі 17979 грн 65 коп.

У судовому засіданні позивач свій позов підтримав, просить суд його задоволити.

Представник відповідача - військової частини А 3177 в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просить суд відмовити в його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі стосовно заявлених позовних вимог, дослідивши письмові докази, наявні у справі , вважає, що адміністративний позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Одержання військовослужбовцями за рахунок держави продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації за них було передбачено ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року».

Законом України від  17 лютого 2000 року «Про деякі заходи щодо економії

2

бюджетних коштів» дія ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призупинена в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них.

З листопада 2006 року від 20 грудня 1991 року Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено ст. 9¹ , яка знову надала право військовослужбовцям отримувати продовольче та речове забезпечення, але оскільки позивач звільнений з військової служби з 14 грудня 2005 року, то дія ст. 9¹ Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на нього не поширюється.

Таким чином, згідно чинного законодавства України за період з 11.03.2000 року по день звільнення зі служби позивач не мав права на отримання продовольчого забезпечення або грошової компенсації замість нього, а тому його позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Крім того, необхідно врахувати, що позивач звільнений з військової служби 14 грудня 2005 року до суду звернувся 16 липня 2007 року, в той час як частиною другою статті 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлюється інше обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, позивач також пропустив строк звернення до суду без поважних причин. Позивач не звертався до будь-якого суду за вирішенням спору та не надав суду строку і інших доказів про поважність пропуску строку звернення до суду. Судові витрати у справі підлягають компенсації за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 159-163 КАС України суд, Законами України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII; «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року № 1459-ПІ, суд -

постановив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини А 3177 про стягнення грошової компенсації замість продовольчого забезпечення - відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок державного бюджету України.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10-ти днів з дня закінчення розгляду справи. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.