Справа № 2-а-834/11

Провадження №2-а/1405/834/11

Номер рядка звіту 100

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2011 р. с-ще Братське

Суддя Братського районного суду Миколаївської області Губанова В. М., розглянувши одноособово відповідно до ст. 183-2 КАС України в залі суду с-ща Братське в порядку скороченого провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Братської районної державної адміністрації Миколаївської області про спонукання до перерахунку та виплати недоплаченої допомоги на оздоровлення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою. В позові посилається на те, що він являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та має статус громадянина, постраждалого від наслідків даної катастрофи ІІ категорії.

Розмір грошової допомоги на оздоровлення, відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», повинна була становити не менше 5 мінімальних заробітних плат за віком.

Відповідач надав до суду заперечення в яких не згоден із позовними вимогами позивача.

ОСОБА_1, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується копією посвідчення у додатку 2, і згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат. Однак, в порушення зазначеного Закону, в 2011 pp. йому дана допомога в розмірі передбаченому Законом не виплачена.

Відповідно до ч.І ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на охорону їхнього життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них закріплені в ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії -5 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п.30 ст. 71 ЗУ Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в частині виплати допомоги на 2007 рік було зупинено.

Проте Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії ст.48 вищевказаного Закону на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог передбачене п.З ст.71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Відповідно до п.п.11 п.28 розділу II ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»дію ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в частині виплати допомог на 2008 рік було також зупинено.

Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року №10рп/08 визнані такими, що не відповідають Конституції України, вищевказані положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо припинення ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»стосовно виплати щорічної допомоги в розмірах, передбачених цією статтею.

Відповідачем незважаючи на викладені обставини в 2011 р. проводилася виплата щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах, встановлених Постановою КМУ від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Постановою КМУ від 12.07.2005р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме - 100 грн.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи громадянина закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім цього відповідно до ст.71 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Таким чином не застосовуючи положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2011 рік" при розрахунку суми допомоги на оздоровлення, виплачених позивачу, відповідач фактично звузив гарантовані права та пільги для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що суперечить нормам ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Конституції України.

Суд вважає, що нарахування та виплата позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 р. повинна була проводитись згідно ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виходячи з розмірів мінімальної заробітної плати, встановлених законами України, а не підзаконним актом, якими є постанова КМУ від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Постанова КМУ від 12.07.2005р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито", громадяни, віднесені до категорій 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільняються від сплати державного мита.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється 6-місячний строк.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правовових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суд взяв до уваги стан здоров'я позивача, необізнаність у діючому законодавстві, те, що він не знав про рішення Конституційного суду, які були прийняті у 2007-2011 роках, так як не був учасником конституційного провадження, а також те, що у нього не було безумовного обов'язку знати зміст даних рішень, суд вважає за можливе поновити позивачу строк звернення до суду як пропущений з поважних причин.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 2, 9, 11, 104, 159-164, 167 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Братської районної державної адміністрації Миколаївської області про спонукання до перерахунку та виплати недоплаченої допомоги на оздоровлення, задовольнити.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Братської районної державної адміністрації Миколаївської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 р. відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі, кратному до мінімальної заробітної плати на момент виплати щорічної допомоги.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя - Губанова В. М.,