Справа № 2-а-854/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2011 р. с-ще Братське

Суддя Братського районного суду Миколаївської області Губанова В. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги «Діти війни»,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області, в якому просить нарахувати та виплатити на його користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу "Діти війни".

Свої вимоги мотивує тим, що він відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" належить до соціальної групи "діти війни", пенсійного посвідчення має статус «Дитини війни», а тому має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, в період з 01 січня 2011 роках позивачу така допомога не виплачувалась або виплачувалась не в повному обсязі.

Представник відповідача надав на адресу суду заперечення проти позову.

Вивчивши матеріали справи, письмове заперечення відповідача на адміністративний позов, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що позивач має статус «Дитини війни», відповідно до статті 1 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни", що підтверджується копією посвідчення.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

При цьому ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Однак суд вважає за можливе застосувати саме ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам ч.3 ст. 28 „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Так, відповідно до ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни, це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена Законом.

Згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 09.07.2007 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Суд звертає увагу на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги.

Всупереч рішенню Конституційного Суду України, не зважаючи на рішення Європейського Суду з захисту прав людини, якими встановлено, що відсутність в державі грошових коштів не є підставою для їх невиплати, відповідач не здійснював в повному обсязі нарахування та виплату надбавки до пенсії позивачу як дитині війни, а тому не є підставою для невиконання зобов'язань, покладених на відповідача.

З наведенного суд дійшов висновку про визнання права позивача на отримання підвищення до пенсії як дитині війни.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року № 3491-VI, який набрав чинності з 19 червня 2011 року, доповнено Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік» пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення, зокрема, ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного Фонду на 2011 рік.

На виконання пункту 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 14 червня 2011 року № 3491-VI Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 06 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності з 23 липня 2011 року.

За таких обставин, суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 01 січня 2011 року по 23 липня 2011 року; та зобов'язати відповідача перерахувати та сплатити позивачу, як дитині війни, підвищення до пенсії в розмірі відповідно до норм ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" за період з 01 січня 2011 року по 23 липня 2011 року, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням фактично виплачених сум.

Однак, відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що адміністративний позов подано до суду 19 жовтня 2011 року.

В позові позивач просить розглянути його вимоги за період 01 січня 2011 року. Предметом позову є дія (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень, пов'язана із соціальними виплатами - підвищеннями до пенсії, які є регулірними щомісячними платежами. У зв'язку з цим, визначений шестимісячний строк звернення до суду слід застосовувати відносно кожного місяця, в якому внаслідок невиплати (виплати не у повному обсязі) порушувалось право позивача на отримання належного до пенсії підвищення.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому Кодексом.

Враховуючи вимоги ч.2 ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Разом з тим, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Отже, в зв'язку з необхідністю повного захисту прав сторін, порушене право позивача підлягає захисту за період з 19 квітня 2011 року по 23 липня 2011 року, шляхом зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни за відповідний період, з урахуванням виплачених сум.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладні в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9-12, 15, 158-163, 183-2, 185, 186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги «Діти війни», задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області провести нарахування та виплатити, як дитині війни, ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком за період з 19 квітня 2011 року по 23 липня 2011 року, з урахуванням виплачених та отриманих позивачем сум.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Братський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя - В. М. Губанова