|
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
|
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
|
"27" червня 2006 р. |
Справа № 27-22/159-05-5131 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Журавльова О.О.,
суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.
при секретарі судового засідання Петрова О.С.
за участю представників сторін
від позивача: Дротенко Т.Ф. за довіреністю від 12.04.2006р. №95/1
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
на рішення господарського суду Одеської області від 28 квітня 2006 року
у справі №27-22/159-05-5131
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Одеса-Мотор-Сервіс”
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
про стягнення 8565,5 грн., -
В С Т А Н О В И В:
ВАТ „Одеса-Мотор-Сервіс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з СПД-фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості по орендній платі в сумі 8565,5 грн.
В процесі розгляду справи позивач змінив і доповнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 8565 грн., з яких 4505 грн. -заборгованість по орендній платі, 4060 грн. -збитки у вигляді втраченої вигоди за період з квітня по 13.12.2004р.
Рішенням господарського суду Одеської області від 08.07.2005р. у справі №22/159-05-5131, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2005р., позов ВАТ „Одеса-Мотор-Сервіс” задоволений повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2005р. судові рішення першої і апеляційної інстанції скасовані і справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
В процесі нового розгляду справи у господарському суді Одеської області позивач заявою від 04.04.2006р. за вх.№7004 уточнив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в сумі 6095 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 28 квітня 2006 року у справі №27-22/159-05-5131 (суддя Семенюк Г.В.) позов ВАТ „Одеса-Мотор-Сервіс” задоволений частково. З СПД-фізичної особи ОСОБА_1 на користь ВАТ „Одеса-Мотор-Сервіс” стягнутий основний борг в сумі 6095 грн., державне мито в сумі 72,42 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 83,78 грн. В частині стягнення з СПД-фізичної особи ОСОБА_1 2470,50 грн. провадження у справі припинено на підставі п.4 ст.80 ГПК України.
Приймаючи рішення суд виходив з того, що відповідач не надав доказів, які б свідчили про виконання зобов'язань відповідно до умов договору оренди від 27.03.2003р., а документи, що надані позивачем свідчать про неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань. При цьому суд першої інстанції застосував відповідні правові норми як Цивільного кодексу УРСР, зокрема ст.ст.256,265,151,161,162, так і Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., зокрема, ст.ст. 759,762,509,525,526.
Відповідач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволені позову, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Так, за доводами відповідача, оскаржуване судове рішення прийнято за відсутністю відповідача у справі, який не повідомлений належним чином про час і місце судового засідання, оскільки з 10.04.2006р. по 12.05.2006р. відповідач знаходився на стаціонарному лікуванні в ІНФОРМАЦІЯ_1 м. Одеси і не отримував повідомлень про час і місце судового засідання.
Також в апеляційній скарзі відповідачем заявлена вимога про призупинення виконання оскаржуваного судового рішення.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення -без змін, з посиланням при цьому на те, що відповідач не належним чином виконував умови договору оренди і сплачував орендну плату не в повному обсязі.
Відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, але у судове засідання не з'явився, тому апеляційна скарга розглянута за відсутністю відповідача.
Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про скасування оскаржуваного судового рішення, з огляду на таке.
Як вище встановлено апеляційним господарським судом, постановою ВГСУ від 23.11.2005р. дану господарську справу передано на новий розгляд господарському суду Одеської області, а із матеріалів справи випливає, що 22.12.2005р. господарський суд Одеської області прийняв до свого провадження дану господарську справу і призначив її до розгляду на 01.02.2006р., про що виніс відповідну ухвалу, яка отримана відповідачем у справі 28.12.2005р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.123). Але, 01.02.2006р. відповідач у судове засідання не з'явився та не надав витребувані судом докази, тому господарський суд Одеської області відклав розгляд справи на 22.02.2006р., про що виніс відповідну ухвалу, яка отримана відповідачем у справі 07.02.2006р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.132).
22.02.2006р. відповідач також у судове засідання не з'явився та витребувані судом докази не надав, а тому господарський суд Одеської області відклав розгляд справи на 12.04.2006р. та за клопотанням позивача продовжив строк розгляду справи до 30.04.006р., про що виніс відповідні ухвали. При цьому докази того, що відповідач отримав означені судові ухвали у матеріалах справи відсутні.
12.04.2006р. у зв'язку з хворобою судді розгляд справи також був відкладений господарським судом Одеської області на 28.04.2006р., про що винесено відповідну ухвалу. Докази того, що відповідач отримав означену судову ухвалу у матеріалах справи також відсутні.
Встановлені обставини свідчать про те, що оскаржуване судове рішення прийняте судом першої інстанції за відсутністю відповідача у судовому засіданні, який не повідомлений належним чином про місце судового засідання. Більш того, обставини того, що відповідач не повідомлений належним чином про місце судового засідання 12.04.2006р. та 28.04.2006р. підтверджуються також витягом із медичної картки стаціонарного хворого ІНФОРМАЦІЯ_1 м. Одеси, згідно з якою, відповідач у справі з 10.04.2006р. по 12.05.2006р. знаходився на стаціонарному лікуванні в ІНФОРМАЦІЯ_1 м. Одеси, а отже і не в змозі був отримати відповідні судові ухвали.
Таким чином судом першої інстанції допущені порушення норм процесуального права, які відповідно до п.2 ч.3 ст.104 ГПК України в будь-якому випадку є підставою для скасування судового рішення.
Окрім того, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала про продовження строку розгляду справи від 22.02.2006р., яка винесена судом першої інстанції на підставі клопотання лише позивача у справі, за відсутністю погодження цього клопотання з відповідачем, не відповідає вимогам ч.4 ст.69 ГПК України, згідно з якою, за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішений у більш тривалий строк, ніж два місяці з моменту одержання позовної заяви.
З огляду на викладене апеляційний господарський суд на підставі п.2 ч.3 ст.104 ГПК України скасовує оскаржуване судове рішення і відповідно до вимог п.2 ст.103 ГПК України приймає нове рішення у справі про задоволення позовних вимог.
Так, матеріалами справи встановлено, що за умовами укладеного між позивачем (Орендодавець) і відповідачем (Орендар) договору оренди від 27.03.2003р., останній зобов'язався сплачувати позивачу орендну плату в сумі 1590 грн. в місяць (в т.ч. ПДВ) за тимчасове користування приміщенням магазину та боксу по обслуговуванню автомобілів, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
При цьому умовами договору оренди передбачено, що відповідач сплачує позивачу оренду плату шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок або в касу позивача, щомісячно з 20-го по 25-е число місяця, у вигляді авансового платежу, згідно виставленого рахунку.
Також матеріалами справи встановлено, що рішенням господарського суду Одеської області від 12.03.2004р. у справі №19-1/394-03-8249 укладений між позивачем і відповідачем договір оренди від 27.03.2003р. визнаний недійсним на майбутнє. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.05.2004р. це рішення суду скасоване, а постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2004р. постанова апеляційного господарського суду скасована, а рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Оскільки постанова Вищого господарського суду України прийнята 28.09.2004р., то відповідно до вимог ч.3 ст.111-11 ГПК України, ця постанова набрала чинності саме з 28.09.2004р., а отже і рішення господарського суду Одеської області від 12.03.2004р. набрало чинності саме з дня прийняття постанови Вищим господарським судом України, тобто з 28.09.2004р. і саме з цієї дати є недійсним укладений між позивачем і відповідачем договір оренди від 27.03.2003р.
Разом з тим, із матеріалів справи випливає, що з квітня 2003р. по вересень включно 2004р., відповідач сплачував позивачу оренду плату не належним чином, а саме, в сумі меншій (1325 грн.), ніж передбачено умовами договору (1590 грн.). Дане підтверджується наявними у матеріалах справи прибутковими касовими ордерами (а.с.137- 141).
При цьому, орендна плата сплачувалась відповідачем на підставі рахунків, які позивач виставляв відповідачу. Дане підтверджується журналом позивача про виставлені рахунки, копія якого наявна у матеріалах справи і оригінал якого наданий представником позивача в засідання апеляційного господарського суду. Цей журнал свідчить про те, що позивач щомісячно виставляв відповідачу рахунки на оплату орендної плати, в сумі, яка передбачена умовами договору - 1590 грн.
Оскільки орендні правовідносини сторін, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України продовжують існувати і після набрання чинності цими положеннями, то відповідно до п.4 Прикінцевих положень ГК України до орендних правовідносин сторін підлягають застосуванню відповідні положення Господарського кодексу України.
Так, положеннями ч.1 ст.286 ГК України встановлено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарського діяльності, а як вище встановлено апеляційним господарським судом сторони у договорі оренди встановили оренду плату в розмірі 1590 грн., яку відповідач зобов'язався сплачувати позивачу щомісячно.
Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Але, як вище встановлено апеляційним господарським судом, відповідачем у справі обов'язок щодо сплати орендної плати позивачу виконаний не належним чином, а саме, замість оплати позивачу орендної плати в сумі 28620 грн., як це передбачено умовами договору оренди, відповідач оплатив позивачу за період з квітня 2003р. по вересень включно 2004р. 22525 грн.
Встановлені обставини свідчать про порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати, а тому позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 6095 грн., які останній уточнив заявою від 04.04.2006р. за вх.№7004, є правомірними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а отже підлягають задоволенню.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на позов від 09.06.2005р. за вх.№9970, що 28.03.2003р. між позивачем і відповідачем було укладено додаткову угоду до договору оренди, умовами якої встановлений обов'язок відповідача сплачувати оренду плату в розмірі 1325 грн. апеляційний господарський суд позбавлений можливості прийняти до уваги, оскільки всупереч вимог ст.33 ГПК України такі доводи відповідач документальними доказами не підтвердив. До того ж, згідно доводів відповідача у відзиві, така угода у нього відсутня.
Вимога відповідача в апеляційній скарзі щодо зупинення виконання оскаржуваного судового рішення задоволенню не підлягає, оскільки вирішення цього питання не входить до повноважень апеляційного господарського суду.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд частково задовольняє апеляційну скаргу відповідача у справі, оскаржуване судове рішення скасовує і приймає нове рішення про задоволення позовних вимог позивача, які останній уточнив заявою від 04.04.2006р. за вх.№7004.
Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Одеської області від 28 квітня 2006 року у справі №27-22/159-05-5131 скасувати.
3.Позов Відкритого акціонерного товариства „Одеса-Мотор-Сервіс” задовольнити.
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства „Одеса-Мотор-Сервіс” 6095 грн. боргу, 72,42 грн. державного мита, 83,78 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
4.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.
5.Визнати таким, що втратив чинність наказ господарського суду Одеської області від 10 травня 2006року у справі №27-22/159-05-5131 на виконання рішення господарського суду Одеської області від 28 квітня 2006 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
|
Головуючий суддя |
О.О. Журавльов |
|
Судді |
В.М. Тофан |
|
|
М.В. Михайлов |