Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 2559 / 2007 р. Головуючий у 1 інстанції: Геєць Ю.В.
Судця-доповідач: Коваленко А.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2007 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого Денисенко Т.С.
судців: Коваленко А.І.
Кримської О.М.
При секретарі: Винник І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_3, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, -
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_3, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.
В позовній заяві зазначала, що до червня 2005 року їй на праві приватної власності належала однокімнатна квартира АДРЕСА_1, згідно свідоцтва про право власності на житло, № 1495, виданого Запорізьким державним заводом феросплавів 10.03.1995 року.
На початку червня 2005 року з нею познайомилися дві жінки, які назвалися ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та проживали з нею в її квартирі декілька днів. Протягом цих днів, зловживаючи її довірою та внаслідок обману вони повезли її до ЖЕД феросплавного заводу, де у бухгалтера взяли довідку про відсутність у неї заборгованості за комунальні послуги та технічне обслуговування. Після цього відвезли її до ОП ЗМБТІ де для підтвердження, як вони пояснили, факту її проживання у квартирі, заволоділи витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно - належну їй квартиру.
10.06.2005 року, коли вона знаходилася на роботі, ці жінки з її квартири викрали технічний паспорт на квартиру, паспорт громадянки України та ідентифікаційний код і ці документи здали без її відому приватному нотаріусу ОСОБА_3, а їй повідомили, що 11.06.2005 року у нотаріуса будуть оформляти документи на отримання переводу
грошей із Москви. При оформленні договору купівлі - продажу квартири вона помилялася відносно обставин угоди, була навмисно введена в оману відносно того, що буде продана її квартира, яку вона не збиралася продавати, оскільки 23.11.1995 року залишила заповіт на цю квартиру на свого сина та онуку.
Посилаючись на ці обставини, просила визнати недійсним договір купівлі -продажу квартири АДРЕСА_1 з підстав, передбачених ст. ст. 229, 230 ЦК України.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2007 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити її позов, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, його представника ОСОБА_6, заперечення відповідачки, її представника ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 була власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджено свідоцтвом про право власності на житло № 1495, виданого Запорізьким державним заводом феросплавів 10.03.1995 року та витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 7468342, виданого Орендним підприємством Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації 08.06.2005 року.
11.06.2005 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі -продажу цієї квартири АДРЕСА_1, який було посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_3
Згідно п.3 спірного договору, продаж зазначеної квартири сторони здійснили за 70700 грн., які покупець зобов'язався передати продавцю, а продавець, в свою.чергу, зобов'язався прийняти їх готівкою після узгодження проекту- договору. Цим же пунктом договору передбачено, що підписання цього договору буде свідчити про те, що його умови повністю відповідають волевиявленню продавця та покупця та про одержання продавцем повного розрахунку за продану квартиру і відсутність матеріальних претензій, які б стосувалися розрахунків за продану квартиру.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з якими вона познайомилася, обіцяли їй перевести на її рахунок кошти з Росії за продану ними кондитерську фабрику, для цього вона відкрила в банку на своє ім' я рахунок, а вони положили на нього 5 доларів США. Згодом вона отримала довідки в ЖЕД ферросплавного заводу про відсутність заборгованості по квартирі та в ОП ЗМИТІ про її право власності на спірну квартиру, як вони пояснювали для переводу грошей з Росії. 11.06.2005 року ці знайомі відвезли її до нотаріуса та оформили договір купівлі - продажу належної їй квартири. При цьому покупець квартири передав їй кошти за продану квартиру в розмірі 14000 доларів СІЛА, які у неї забрала ОСОБА_4.
Відповідачка ОСОБА_2 підтвердила в судовому засіданні обставини оформлення договору купівлі - продажу, пояснивши, що ОСОБА_1 була присутня у нотаріуса при укладенні угоди, нотаріусом був прочитаний текст договору позивачці, при цьому ОСОБА_1 не заперечувала проти вчинення продажу, отримала від ОСОБА_2 кошти в розмірі 14000 доларів США та підписала договір.
Із матеріалів справи вбачається, що в провадженні ОД Орджонікідзевського РО ЗГУ УМВБ України в Запорізькій області знаходиться кримінальна справа № 8030602, порушена за фактом заволодіння шахрайським шляхом спірною квартирою, за ознаками ст. 190 ч. 2 КК України, по справі ведеться дізнання та проводяться слідчі дії.
Постановами слідчого Орджонікідзевського РО ЗГУ УМВД України в Запорізькій області від 23.09.2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнані потерпілими та цивільними позивачами по даній кримінальній справі.
Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, два належну оцінку наданим доказам в їх сукупності та прийшов до правильного висновку, що оскільки ОСОБА_2 не вводила продавця в оману стосовно купівлі-продажу квартири, являється добросовісним набувачем квартири і згідно зі ст. 388 ЦК України ця квартира не може бути витребувана у неї, тому відмовив у задоволені позову ОСОБА_1 про визнання договору купівлі - продажу квартири недійсним.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. В момент підписання вказаного договору купівлі - продажу квартири ОСОБА_1 була дієздатною, розуміла значення своїх дій, надала всі необхідні документи для .-..--посвідчення правочину, знайомилась з договором-та підписувала його, розповідала про свій намір купити квартиру в Новомосковську.
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону та відповідає матеріалам справи. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2007 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.