АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 2781/2007р. Головуючий у 1 інстанції: Батрак І.В.
Судця-доповідач: Денисенко ТС.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
" 13 " серпня 2007 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Денисенко Т.С. ,
Суддів: Коваленко А.І.,
Кримської О.М.
При секретарі: Винник І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від "06" червня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2007 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини.
В позові зазначала, що 18.07.1992 року відділом ЗАГС міськвиконкому м. Запоріжжя було зареєстровано її шлюб з відповідачем за актовим записом № 1024, а розірвано шлюб -30.05.1995 року. Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з матір'ю і знаходиться на її утриманні.
Оскільки останнього часу відповідач не допомагає матеріально, просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 568 грн. щомісяця, що дорівнює розміру прожиткового мінімуму для дитини, віком від 6 до 18 років, починаючи з дня подання позову до суду і до повноліття дитини.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2007 року
позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_3 на
утримання доньки ОСОБА_3 щомісяця у розмірі 250 грн., починаючи з 12.04.2007 року і
до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 держмито на користь держави
у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду цивільних
справ у розмірі 07 грн. 50 коп. . .
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього ЗО % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1, заперечення позивачки ОСОБА_2, дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального-і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно ч. 1 ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що сторони перебували в шлюбі з 18.07.1992 року по 30.05.1995 року. Від цього шлюбу вони мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з матір'ю і знаходиться на її утриманні. Через те, що ОСОБА_1 звільнився з роботи, погіршився його матеріальний стан, а тому він припинив надавати позивачу матеріальну допомогу належним чином.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 районний суд виходив з того, що відповідач, як батько неповнолітньої ОСОБА_3, зобов'язаний згідно ст. 180 СК України утримувати свою неповнолітню дитину до досягнення повноліття.
Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Висновки суду про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі відповідають обставинам справи та нормам закону.
Доводи апелянта про неправильність визначення розміру аліментів необгрунтовані, оскільки сума аліментів, що підлягає стягненню, визначена судом у відповідності до вимог ст. 182 СК з урахуванням матеріального становища дитини та платника аліментів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону та відповідає матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від "06" червня 2007 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.