КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-9345/11 Головуючий у 1-й інстанції: Гибало О.І.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"24" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Смілянському районі Черкаської області на постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Смілянському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсій, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2011 року позивач звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Смілянському районі Черкаської області про зобов»язання перерахунку та виплати пенсії. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відносяться до осіб, які є дітьми війни, а тому має право на державну соціальну підтримку у вигляді щомісячної доплати до пенсії (щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги) в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 серпня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

В зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке відповідно до п. 2 частини першої ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято у порядку скороченого провадження, згідно з абз. 4 частини 8 ст. 183-2, п. 3 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду першої інстанції - зміні з наступних підстав.

Згідно з п.2 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 201 КАС України, суд апеляційної інстанції змінює постанову суду першої інстанції, якщо визнає, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено питання чи справу, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено.

Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити спірні виплати саме з 14.01.2011 року виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених ч. 2 ст. 99 КАС України в шість місяців, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Оскільки позовні вимоги стосуються щомісячних соціальних виплат, то строк коли особа мала дізнатись про порушення своїх прав наступав по закінченню кожного календарного місяця, коли їх отримувала.

Тим більше, позивач щомісяця отримував пенсію і підвищення до неї, тобто усвідомлював її розмір і мав можливість з'ясувати, з яких виплат вона складається. Таким чином, позивач не знав, але повинен був і міг (мав реальну можливість) знати про порушення свого права з дати опублікування Рішень КСУ № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. та № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. Правова необізнаність особи не може бути визнана поважною причиною для пропущення строку звернення до суду, як і підставою для його поновлення, оскільки закони і інші нормативно-правові акти друкуються в періодичних виданнях та є доступними необмеженому колу осіб.

Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія -щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.

Жоден державний орган, в тому числі і суд, не наділений повноваженнями обмежувати в часі або позбавляти позивача права на отримання спірних виплат у певному розмірі інакше, ніж шляхом внесення змін до нормативно -правових актів Верховною Радою України у порядку та в спосіб, визначений чинним законодавством України та відповідно до правил ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що з самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, не є строковими, а тому в даному випадку визначається лише дата, з якої особа має право на її перерахунок, при цьому не вирішуючи питання щодо правовідносин, які на момент ухвалення рішення ще не виникли.

Таким чином, встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, зокрема, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату належних сум відповідно до закону та не вирішувати питання щодо правовідносин на майбутнє, так як захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які може бути порушено в майбутньому.

Отже, колегія суддів приходить висновку щодо необхідності зміни постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 195, 197, 198, 201, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Смілянському районі Черкаської області -залишити без задоволення.

Постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 серпня 2011 року -змінити, виключивши з третього абзацу її резолютивної частини словосполучення «і до моменту втрати нею такого права».

В інший частині постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 серпня 2011 року -залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.