донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
30.05.2012 р. справа №5006/13/12/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівБойко І.А. Зубченко І.В., Мартюхіної Н.О.
при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача (скаржника): розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5 -за довіреністю не з'явився Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Феоніс»с.Розівка, Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області
від 28.02.2012р.
у справі № 5006/13/12/2012 (суддя Ю.В.Макарова)
за позовом Приватного підприємства «Полтавський елеватор ЛТД»с.Жовтневе, Полтавської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Феоніс»с.Розівка, Донецької області
простягнення 184506грн.85коп.
ВСТАНОВИВ:
У січні 2012 року приватне підприємство «Полтавський елеватор ЛТД»с.Жовтневе, Полтавської області звернулося до товариства з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Феоніс»с.Розівка, Донецької області про стягнення 184506,85 грн., з яких: 183659,00 грн. -заборгованість за поставлений товар за договором № 26/07Ф від 26.07.2011 р., 664,19 грн. - 3 % річних, 183,66 грн. -індекс інфляції.
У свою чергу, 14.02.2012 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Феоніс»с.Розівка, Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з зустрічною позовною заявою до приватного підприємства «Полтавський елеватор ЛТД»с.Жовтневе, Полтавської області про визнання договору № 26/07Ф від 26.07.2011 р. недійсним.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.02.2012 р. зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Феоніс»с.Розівка, Донецької області повернуто без розгляду на підставі п.4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням господарського суду Донецької області від 28.02.2012 р. позовні вимоги приватного підприємства «Полтавський елеватор ЛТД»с.Жовтневе, Полтавської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Феоніс»с.Розівка, Донецької області про стягнення 184506,85 грн., з яких: 183659,00 грн. -заборгованість за поставлений товар за договором № 26/07Ф від 26.07.2011 р., 664,19 грн. -3 % річних, 183,66 грн. -індекс інфляції були задоволені в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 28.02.2012 р. у справі № 5006/13/12/2012 відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Феоніс»с.Розівка, Донецької області звернувся до донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду від 28.02.2012 р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позовних вимогах у повному обсязі.
Ухвалою від 21.03.2012 р. Донецьким апеляційним господарським судом було порушено апеляційне провадження.
Ухвалою від 27.03.2012 р. було зупинено апеляційне провадження у справі № 5006/13/12/2012 до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Феоніс»с.Розівка, Донецької області на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 05.03.2012 р. про повернення без розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Феоніс» с.Розівка, Донецької області на ухвалу господарського суду донецької області від 16.02.2012 р.
Ухвалою від 18.05.2012 р. поновлено провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Феоніс»с.Розівка, Донецької на рішення господарського суду Донецької області від 28.02.2012 р. у справі № 5006/13/12/2012 р. та призначено до розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційних вимог скаржника заперечив, посилаючись на обгрунтованість та законність судового рішення, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області -без змін.
Відповідач (апелянт) явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено господарським судом Донецької області, 26.07.2011р. між приватним підприємством «Полтавський елеватор ЛТД»(Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Феоніс» (Покупець) укладено договір № 26/07Ф, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити «Товар», найменування, кількість та інші умови поставки якого зазначаються у специфікаціях до договору, які є невід'ємною його частиною.
Ціна Товару, що поставляється за цим договором, зазначається у специфікаціях (п. 3.1 договору).
Пунктом 4.2 договору передбачено, що, якщо інше не визначено в специфікаціях до договору, поставка Товару здійснюється на умовах DDP -Донецька область, Шахтарський район, с.Розівка, вул.Степова, 2 (Інкотермс-2000).
Постачальник надає Покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, податкову накладну, посвідчення/сертифікат якості, акт прийому-передачі Товару, товарно-транспорту накладну (п. 4.5 договору).
Згідно з п.5.2 договору, якщо інше не обумовлено в специфікаціях до даного договору, оплата товару здійснюється наступним чином: протягом 1 банківського дня з дати поставки Товару.
Пунктом 10.1 договору сторони передбачили, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2011р., а по невиконаним зобов'язанням до повного їх виконання.
На виконання п. 1.1 договору сторони уклали специфікацію № 1 від 26.07.2011р. до договору № 26/07Ф від 26.07.2011р., якою передбачили найменування товару, одиницю виміру, його кількість, ціну та суму, а саме предметом поставки є макуха соєва, кількістю 62,624тн, ціною за одиницю без ПДВ 3708грн.33коп., загальною вартістю разом з ПДВ 278676грн.80коп. Пунктом 5 специфікації до договору сторони залишили без змін умови оплати, передбачені п. 5.2 договору, а саме: протягом 1 банківського дня з дати поставки товару.
На виконання п.4.5 договору та специфікації 29.07.2011 р. позивачем був виставлений рахунок-фактура № СФ-0000182 від 29.07.2011р. та поставлений Товар у кількості 62,62 т. на суму 278659,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000013. Поставлений товар відповідачем прийнято, що підтверджується підписом уповноваженої особи останнього на вказаній накладній та відсутністю заперечень з боку відповідача щодо факту поставки товару.
Платіжними дорученнями б/н від 15.08.2011 р., б/н від 17.08.2011 р., б/н від 18.08.2011 р., б/н від 01.09.2011 р. відповідач частково сплатив вартість поставленого Товару на загальну суму 95000,00 грн.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.
Згідно із ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Крім того, в матеріалах справи міститься довідка № 23від 02.02.2012 р. за підписом директора та головного бухгалтера приватного підприємства „Полтавський елеватор ЛТД", двостороннім актом звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.07.2011р. по 28.09.2011р., які підтверджують наявність заборгованості в сумі 183659грн.00коп.
Листом № 156 від 28.09.2011 р. позивач звернувся до відповідача з проханням про сплату існуючої заборгованості в сумі 183659,00 грн. Зазначений лист був отриманий відповідачем 04.10.2011 р., про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, але так і не сплатив борг за поставлений Товар.
Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи не міститься доказів повної оплати отриманого Товару, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 183659грн.00коп.
Крім того, позивачем було заявлено до стягнення суму 3% річних в розмірі 664,19 грн. грн., індексу інфляції в розмірі 183,66 грн., нараховані за період з 26.10.2011 р. по 09.12.2011 р.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3% річних від простроченої суми.
Нарахування інфляційних та 3% річних на суму основного боргу законодавчо закріплено.
Апеляційний суд перевірив розміри індексу інфляції та 3% річних на правильність розрахунку та дійшов висновку про їх відповідність та правомірність нарахування.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 28.02.2012р. у справі № 5006/13/12/2012 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Феоніс»с.Розівка, Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 28.02.2012р. у справі № 5006/13/12/2012 -залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 28.02.2012р. у справі № 5006/13/12/2012 -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий І.А.Бойко
Судді: І.В.Зубченко
Н.О.Мартюхіна