ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2012 року Справа № 2а/0370/1472/12
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого, судді Смокович В.І.,
при секретарі Литвиненко І.П.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Маха В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів у Волинській області про скасування припису,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі ФОП ОСОБА_3, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів у Волинській області про скасування припису про припинення порушень прав споживача від 10.05.2012 року № 15.
В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що 25.04.2012 року відповідачем - головним спеціалістом Державної інспекції з питань захисту прав споживачів ОСОБА_4, було проведено позапланову перевірку магазину «Меблі Статус», що належить ФОП ОСОБА_3 Підставою для проведення перевірки стало звернення споживача ОСОБА_5 від 09.04.2012 року з приводу неналежного виконання підприємцем замовлення.
За результатами перевірки складено акт перевірки від 25.04.2012 року № 000170, де зазначалося, що підприємцем ОСОБА_3 пропущено термін доставки кухні. Крім того 25.05.2012 року начальником інспекції винесено припис № 15 від 10.05.2012 року про припинення порушень прав споживача, яким його зобов'язано доставити споживачу ОСОБА_5 меблі кухонні відповідно до договору від 10.07.2012 року та усної домовленості. Провести експертизу, якою встановити походження матеріалу з якого виготовлені меблі кухонні. Повернути решту коштів за непоставлені шафу та вітальню. Про виконання даного припису повідомити інспекцію до 25.05.2012 року. Вважає даний припис незаконним та таким, що не може бути виконаний з підстав викладених в позовній заяві. Просить суд визнати протиправним та скасувати припис інспекції № 15 від 10.05.2012 року про усунення порушень прав споживача ОСОБА_5
Представник позивача в судовому засіданні заявлений позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Відповідач та його представник в судовому засіданні заявлений позов не визнали з підстав викладених в письмових запереченнях (а.с.36-38 ). Просили відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень збоку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України № 1023-ХІІ спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів.
Судом при розгляді справи встановлено і цього не заперечувалось сторонами, що 25 квітня 2012 року головним спеціалістом інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів ОСОБА_4 складено акт № 000170 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів (а.с. 7-12).
В ході проведення перевірки було встановлено, що позивач порушив терміни доставки кухні споживачу ОСОБА_5, чим порушено пункти 24, 25 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 року № 104.
На підставі результатів перевірки та з метою припинення порушень законодавства про захист прав споживачів, керуючись статтею 26 Закону України „Про захист прав споживачів" надано припис до акта та зобов'язано усунути інші недоліки, що зазначені в акті перевірки, у тому числі задовольнити вимоги споживача.
Відповідно до п.п.7, 8 статті 7 Закону України № 877-V від 05.04.2007 року "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового (позапланового) заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Також судом встановлено і цього не заперечувалось сторонами, що начальником Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області Держспоживінспекції України (Держспоживінспекція у Волинській області) ОСОБА_6 10 травня 2012 року винесено припис №15 „Про припинення порушень прав споживача ОСОБА_5 ФОП ОСОБА_3." (а.с 13).
У відповідності до вказаного припису під час перевірки з'ясовано, що відповідно до договору від 10.07.2011 року та усної домовленості підприємець ОСОБА_3 до 01.09.2011 року повинен був доставити ОСОБА_5 меблі (шафу, вітальню та кухню), з матеріалу, який виготовлений в республіці Польша. Відповідно до зазначеного договору вартість робіт склала 37 000,00 грн. 15.12.2011 року підприємець ОСОБА_3 доставив частину замовлення - кухню, яка не відповідала замовленню за розмірами та виробником (відповідно до угоди (усної домовленості) виробник матеріалу з якого виготовлені меблі мав бути польський, а підприємець поставив кухню, з матеріалу, який виготовлений в Україні). Станом на 25.04.2012 року недоліки в кухні не усунені і решта меблів не доставлено. Цим самим підприємець ОСОБА_3 порушив пункти 24,25 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами. На підставі вищевикладеного приписано позивачу доставити споживачу ОСОБА_5 меблі кухонні відповідно до договору від 10.07.2012 року та усної домовленості. Провести експертизу, якою встановити походження матеріалу з якого виготовлені меблі кухонні. Повернути решту коштів за непоставлені шафу та вітальню. Про виконання даного припису, повідомити інспекцію письмово до 25 травня 2012 року та попереджено про відповідальність.
Також судом встановлено і цього не заперечувалось представником відповідача, що споживач ОСОБА_5 не виконала умови укладеного між сторонами договору купівлі - продажу б/н від 10.07.2011 року в частині сплати 80% грошових коштів від вартості придбаних меблів. Матеріалами справи підтверджено (квитанції та розписки), що споживачем ОСОБА_5 сплачено грошові кошти в сумі 26 400 грн., а не 29 600 грн. як того вимагали умови договору, при цьому 3 000 грн. отримані ОСОБА_3 28 листопада 2011 року (а.с.15), тобто з порушенням вимог пункту 3.1 Договору щодо попередньої оплати вартості робіт.
Не знайшли свого підтвердження посилання відповідача на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 10.07.2011 року, позивач зобов'язувався поставити споживачу ОСОБА_5 кухню з матеріалу, який мав бути польський, а позивач поставив кухню з матеріалу, який виготовлений в Україні (а.с.13). Оскільки таке твердження відповідача спростовується самим договором купівлі-продажу б/н від 10.07.2012 року, який укладений між позивачем та ОСОБА_5 (а.с. 14). При цьому договір є обов'язковим до виконання, однак домовленості, які обумовлені в самому договорі купівлі-продажу не виконані споживачем ОСОБА_5
А тому за таких обставин суд прийшов до висновку, що відповідачем при проведенні перевірки за заявою ОСОБА_5 не в повній мірі з'ясовано, які правовідносини виникли між сторонами, коли настав початок виконання зобов'язань кожною стороною договору.
Також незрозумілим є вимоги відповідача щодо проведення позивачем експертизи з метою встановлення країни походження матеріалу з якого виготовленні кухонні меблі. Оскільки такі вимоги є незаконним і суперечить приписам статті 17 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та п. 3 ч. 1 статті. 26 Закону України „Про захист прав споживачів". Так як даними нормами права такий обов'язок покладено на відповідача.
На думку суду також неправомірним і необґрунтованим є вимагання відповідача про повернення ФОП ОСОБА_3 решти коштів за непоставлені шафу та вітальню. Дана вимога є безпідставною та необґрунтованою, так як не зазначена сума грошових коштів, яка підлягає поверненню позивачем споживачу ОСОБА_5 При цьому така вимога є не конкретизованою, що унеможливлює її виконання, оскільки представником відповідача в судовому засіданні не було доведено та не надано доказів, яку саме суму і в якому розмірі повинен повернути позивач на підтвердження вимоги п. 1.3 припису тобто, судом зроблено висновок, що очевидними є ознаки протиправності винесеного припису №15 від 10.05.2012 року.
Оскільки відповідач, суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних та допустимих доказів в підтвердження обґрунтованого винесення припису № 15 від 10.05.2012 року, то останній підлягає скасуванню.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 2 КАС України, надаючи правову оцінку діям та рішенням суб'єкта владних повноважень, які є предметом оскарження, суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підстави, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що відповідач не довів правомірність винесення оскаржуваного припису, суд приходить до висновку, що припис інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області від 10.05.2012 року №15 про усунення порушень прав споживача ОСОБА_5 винесений відповідачем з порушенням вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а тому підлягає скасуванню відповідно до вимог частини другої статті 162 КАС України.
Керуючись частиною третьою 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про захист прав споживачів, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»", суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів у Волинській області про скасування припису про припинення порушень прав споживача № 15 від 10.05.2012 року задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів у Волинській області № 15 від 10.05.2012 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст постанови виготовлений 29 травня 2012 року.