31.05.12

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 698-166

проспект Миру , 20 тел./факс: 774-462

Іменем України

Рішення

29 травня 2012 року Справа №5028/8/19/2012

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Могунція-Україна", вул.Володимирська, 97/37, м. Київ, 01033

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмач-м'ясо", вул.Петровського, 64, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500

про стягнення 16667грн.52коп.

Суддя Т.Г. Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: ОСОБА_1 -представник, довіреність №б/н від 20.02.2012р.

Від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

С У Т Ь С П О Р У :

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 16667грн.52коп. боргу за товар, поставлений по видатковим накладним за №2244 від 11.06.09р. та №2655 від 08.07.09р.

Відповідач письмового відзиву на позов не надіслав. В силу ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Уповноважений представник відповідача в засідання господарського суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення йому ухвали суду (а.с.65). Про поважність причин неявки суд не повідомлений.

Оскільки, явка представника відповідача не визнавалась господарським судом обов'язковою, а тому відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь в господарських засіданнях є правом сторони, яким відповідач не скористався. До того ж, присутній в судовому засіданні представник позивача проти розгляду справи у відсутності представника відповідача не заперечував. Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Подане позивачем письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволено.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх наданими позивачем доказами, суд ВСТАНОВИВ:

Договір, як єдиний письмовий документ, підписаний сторонами та скріплений їх печатками, між сторонами не укладався.

По видатковим накладним №2244 від 11.06.09р. та №2655 від 08.07.09р. (копії -а.с.33,35) Приватним акціонерним товариством "Могунція-Україна" (позивачем у справі) передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Бахмач-м'ясо" (відповідачу у справі) товар на загальну суму 20138грн.72коп.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписами на вищезазначених видаткових накладних особи, повноваження якої підтверджуються виданими довіреностями №ВММК-000191 від 10.06.09р. та №ВММК-000214 від 08.07.09р. на ім'я ОСОБА_2 (копії -а.с.34,36).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, є зобов'язанням. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. В силу ст.11 даного Кодексу цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, в тому числі, договори та інші правочини.

Отже, приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджуються обставини передачі позивачем товару, та прийняття цього товару відповідачем, суд, виходячи із приписів ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України, приходить до висновку, що сторонами вчинені дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов'язків.

Аналіз змісту правовідносин, які виникли між сторонами з приводу передачі та отримання вказаного товару свідчить, що між ними виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Аналогічні приписи містяться у ст.712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання позивачем зобов'язань по передачі відповідачу товару підтверджується матеріалами справи.

Для оплати товару, переданого по вищезазначеним видатковим накладним, позивачем виставлялися відповідачу рахунки №1644 від 10.06.09р. на суму 10164грн.86коп. та №1957 від 07.07.09р. на суму 9973грн.86коп. Всього на суму 20138грн.72коп.

У вказаних рахунках зазначено, що сплата рахунків означає згоду з умовами поставки товару. Повідомлення про сплату обов'язкове, в іншому випадку наявність товару на складі не гарантується. Товар відпускається по факту надходження коштів на р/р постачальника, самовивозом, при наявності довіреності та паспорту.

Позивачем, як доказ часткової оплати відповідачем поставленого товару, надані суду банківські виписки з особового рахунку позивача за 10.06.09р. на суму 7578грн.29коп. та за 07.07.09р. на суму 3500грн.

Аналіз банківської виписки з особового рахунку позивача за 10.06.09р. (а.с.48-51) свідчить, що при здійсненні платежу на суму 7578грн.29коп. відповідачем у призначенні цього платежу вказано: «оплата за харчові добавки згідно рахунку №977 від 08.04.09р.», а тому суд приходить до висновку, що такий платіж був здійснений не на оплату пред'явленого рахунку №1644 від 10.06.09р. В зв'язку з цим платіж в сумі 7578грн.29коп. не розцінюється судом як доказ оплати за товар, поставлений в червні-липні 2009р.

Як вбачається із банківської виписки з рахунку позивача за 07.07.09р. (а.с.56), відповідачем 07.07.09р. сплачені позивачу кошти в сумі 3500грн. з вказівкою в призначенні платежу: «оплата за харчові добавки згідно рахунку №1644 від 10.06.09р.». Вказаний платіж зарахований позивачем в оплату товару, переданого по видатковій накладній №2244 від 11.06.09р., на підставі якої був виставлений рахунок №1644 від 10.06.09р. для оплати відповідачу.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується факт часткового виконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості поставленого товару в сумі 3500грн.

Таким чином, відповідачем не оплачено товар на суму 16638грн.72коп.

Проте позивач стверджує, що у зв'язку з не оплатою відповідачем в повному обсязі товару, отриманого по видаткових накладних №2244 від 11.06.09р. та №2655 від 08.07.09р., у останнього виникла заборгованість в сумі 16672грн.52коп.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки, ні у видаткових накладних, ні в рахунках на оплату не вказано, що товар був поставлений після надходження грошових коштів на рахунок позивача, у зв'язку з чим відсутні відомості, якими підтверджується факт передачі товару після надходження коштів, а тому, враховуючи приписи ст.692 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати товару після його прийняття.

Разом з тим, у видаткових накладних та в рахунках позивачем не вказано строк оплати товару, а тому в силу ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, у разі відсутності узгодженої між сторонами правочину умови щодо строку виконання зобов'язання боржника, строк виконання такого зобов'язання пов'язується з наявністю вимоги кредитора.

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Досліджені судом та наявні в матеріалах справи вимоги за вих.№342 від 25.12.2009р. (копія -а.с.38) та за вих.№84 від 14.05.2010р. (копія -а.с.39) не можуть бути розцінені судом як вимоги про виконання обов'язку у вигляді оплати боргу за поставлений по видатковим накладним за №2244 від 11.06.2009р. та №2655 від 08.07.2009р. товар, оскільки у вказаних вимогах не вказано щодо яких саме поставок та на підставі яких документів у відповідача виникла заборгованість в сумі 16667грн.52коп..

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту надсилання відповідачу вимоги про виконання останнім зобов'язання по оплаті отриманої продукції при відсутності попередньої домовленості між сторонами щодо строку її оплати.

Згідно з ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України продавець має право вимагати оплати товару у разі прострочення такої оплати.

Враховуючи, що позивачем не надані належні докази звернення до відповідача з вимогою щодо оплати товару, а тому суд приходить до висновку, що відсутнє прострочення виконання обов'язку покупця оплатити товар.

Відповідно до ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернути до суду за захистом свого майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Оскільки позивачем не доведено та за наявними у справі матеріалами судом не встановлено факту прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо оплати товару, суд приходить до висновку, що права позивача не порушені, в зв'язку з чим відсутні підстави для судового захисту.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, в зв'язку з чим у задоволенні позову має бути відмовлено повністю.

В силу ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.265 Господарського кодексу України, ст.ст.11,15,16,526,530,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.32,33,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Повний текст рішення складений та підписаний 31 травня 2012 року.

Суддя Т.Г. Оленич