ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
___________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" травня 2012 р. Справа № 2-а-595/12/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Пекного А.С.,
при секретарі: Півченко О.В.,
та за участю представника Бериславського районного центру зайнятості Салєхової О.Ю. і представника Державної фінансової інспекції в Херсонській області Мачнєвої М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Бериславського районного центру зайнятості до Державної фінансової інспекції в Херсонській області та Старшого контролера-ревізора Новокаховської об'єднаної державної фінансової інспекції Чумаченко Ірини Олексіївни про скасування вимоги і визнання дій неправомірними та позовом Державної фінансової інспекції в Херсонській області до Бериславського районного центру зайнятості про зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Бериславський районний центр зайнятості (далі - Бериславський РЦЗ, центр зайнятості) звернувся до суду із позовом до Державної фінансової інспекції в Херсонській області (далі - Держфінінспекція в Херсонській області, фінансова інспекція), в якому просить скасувати п.п.2 і 3 вимоги Новокаховської об'єднаної державної фінансової інспекції від 18.01.2012р. № 41-10/133 та визнати неправомірними дії Старшого контролера-ревізора Новокаховської об'єднаної державної фінансової інспекції Чумаченко І.О., які полягали у наданні безпідставних та протиправних висновків про встановлені порушення позивачем вимог законодавства.
Позовні вимоги центр зайнятості мотивує тим, що за наслідками проведеної працівниками Контрольно-ревізійного відділу в Бериславському районі ревізії фінансово-господарської діяльності Бериславського районного центру зайнятості, оформленої актом від 21.12.2011р. № 42-30/34, Новокаховською об'єднаною державною фінансовою інспекцією надіслано на адресу центру зайнятості вимогу від 18.01.2012р. № 41-10/133, згідно з п.2 якої останнього зобов'язано з метою ефективності та раціонального використання коштів в подальшому при укладанні договорів страхування майна забезпечити включення до переліків майна з обов'язковим врахуванням його реальної вартості на момент укладення договору, а в іншому випадку визначати вартість майна з вже нарахованим зносом, в тому числі із стовідсотковим, шляхом проведення дооцінки, переоцінки, експертизи, тощо.
Крім того, п.3 цієї вимоги центр зайнятості зобов'язано провести донарахування та виплатити працівникам недоотримані ними кошти на суму 24,45 грн. та вжити заходи щодо повернення коштів які були зайво нараховані та отримані працівниками в сумі 281,45 грн. та відповідно провести перерахунок зайво перерахованих до державних цільових фондів коштів в сумі 94,12 грн.
Позивач вважає п.2 зазначеної вимоги неправомірним з тих підстав, що покладені в її основу висновки щодо використання коштів на страхування майна без обґрунтованості наявною дійсною потребою внаслідок завищення дійсної вартості майна, яке підлягало страхуванню, тобто визначення такої вартості за первісною вартістю майна, є помилковими.
Як вказує позивач, страхування майна центру зайнятості здійснювалося на підставі укладених між ним та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Фінекс» (далі - ТДВ «СК «Фінекс») договорів добровільного страхування майна від 23.01.2009р. № 3637.МЕ02, № 37-10.МЕ02 від 03.02.2010 р. та № 161-11.МЕ02 від 10.02.2011 р. і додаткових угод до них, а також Правилами добровільного страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5-9 статті 9 Закону України «Про страхування») №10, затвердженими ТДВ «СК «Фінекс», відповідно до яких страхова сума визначається страховиком по узгодженню зі Страхувальником з урахуванням особливостей конкретного об'єкту страхування, а основою для визначення страхової суми є дійсна вартість застрахованого майна на момент укладення договору, що визначається на основі балансової вартості та вартості придбання за винятком зносу, якщо інше не обумовлене в договорі страхування. Відповідно до пп. «б» п. 3.2 Правил добровільного страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5-9 статті 9 Закону України «Про страхування») №10, затвердженими ТДВ «СК «Фінекс», і які є невід'ємною частиною зазначених договорів добровільного страхування майна, майно може бути застрахованим по відновній вартості, що визначається для устаткування, машин, ремонтного інвентарю виходячи із суми, необхідною для придбання предмету, цілком аналогічному загиблому (пошкодженому).
Центр зайнятості вважає, що страхування ним майна за його первісною вартістю цілком відповідає принципу ефективності, меті страхування та має економічний сенс. Також центр зайнятості посилається на положення цивільного законодавства (ст.ст. 3, 627 ЦК України) щодо свободи договору, згідно яких він домовився, тобто дійшов взаємної згоди із страховиком про те, що при здійсненні розрахунку розмірів страхового відшкодування слід виходити з первісної вартості майна.
Отже, центр зайнятості заперечує висновки Держфінінспекції в Херсонській області про необхідність страхування майна по балансовій вартості з урахуванням зносу, оскільки, на його думку, це не буде відповідати меті страхування.
Крім того, центр зайнятості вказує на те, що наслідком ревізії стала незаконна вимога щодо покладення на нього обов'язку з метою ефективності та раціонального використання коштів в подальшому при укладанні договорів страхування майна забезпечити включення до переліків майна з обов'язковим врахуванням його реальної вартості на момент укладення договору, а в іншому випадку визначати вартість майна з вже нарахованим зносом, в тому числі із стовідсотковим, шляхом проведення дооцінки, переоцінки, експертизи, тощо.
У зв'язку з цим центр зайнятості також вважає, що Старшим контролером-ревізором Новокаховської об'єднаної державної фінансової інспекції Чумаченко І.О. були вчинені неправомірні дії, які полягали у наданні безпідставних та протиправних висновків про встановлені порушення центром зайнятості вимог законодавства при страхуванні зазначеного вище майна.
Також Бериславський РЦЗ зазначає, що Держфінінспекцією в Херсонській області зроблено помилкові висновки і щодо порушення ним положень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 «Порядку обчислення середньої заробітної плати» та як наслідок зайвого нарахування і виплати працівникам заробітної плати за час їх перебування у відрядженні в сумі 281,45 грн. та зайвого перерахування до державних цільових фондів коштів в сумі 94,12 грн.
При цьому він вказує, що згідно з Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 р. за № 218/2658, середній заробіток за час перебування працівника у відрядженні зберігається на всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи.
Обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням норм «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100.
Цією постановою визначено, що роз'яснення з питань обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження надаються Міністерством праці та соціальної політики, а у разі коли виплати за середньою заробітною платою провадяться з бюджету або громадських фондів споживання, - за участю Міністерства фінансів і відповідних фондів.
На запит Державного центру зайнятості Міністерство праці та соціальної політики 07.04.2010р. надало роз'яснення в межах своїх повноважень стосовно оплати праці службових відряджень, в якому зазначається, що якщо працівник, який знаходиться у відрядженні, виконує передбачену трудовим договором роботу, то і оплата праці має здійснюватись за умовами трудового договору, але не нижче середнього заробітку.
Центр зайнятості вказує, що нарахування і виплата заробітної плати працівникам за час перебування у відрядженні здійснювалась за умовами трудового договору відповідно до ст. 121 Кодексу законів про працю України, «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 та наданих Міністерством праці та соціальної політики роз'яснень.
Таким чином, центр зайнятості вважає, що ним не було допущено порушень вимог чинного законодавства.
Посилаючись на вказані обставини, Бериславський районний центр зайнятості просить задовольнити позов.
В свою чергу, Державна фінансова інспекція в Херсонській області також звернулась до суду із позовом до Бериславського районного центру зайнятості, в якому просить зобов'язати останнього виконати пункти 2 і 3 вимоги Новокаховської об'єднаної державної фінансової інспекції від 18.01.2012р. № 41-10/133.
Ухвалою суду від 27.04.2012р. вказані справи об'єднані в одне провадження для їх спільного розгляду.
В ході судового розгляду представником Держфінінспекції в Херсонській області подано клопотання про відмову від частини позовних вимог.
Ухвалою суду від 18.05.2012р. це клопотання задоволено та закрито провадження у адміністративній справі в частині позовних вимог Державної фінансової інспекції в Херсонській області до Бериславського районного центру зайнятості про зобов'язання виконати пункт 2 вимоги Новокаховської об'єднаної державної фінансової інспекції від 18.01.2012р. № 41-10/133.
У судовому засіданні представник центру зайнятості наполягав на задоволенні позовних вимог Бериславського районного центру зайнятості та заперечував проти задоволення позову Держфінінспекції в Херсонській області.
Представник Держфінінспекції в Херсонській області підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити, а проти задоволення позову Бериславського районного центру зайнятості заперечував з підстав, викладених у наданих письмових запереченнях.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов Держфінінспекції в Херсонській області підлягає задоволенню в повному обсязі, а позов Бериславського районного центру зайнятості - частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що між Бериславським районним центром зайнятості та ТДВ «СК «Фінекс» укладено договори добровільного страхування майна від 23.01.2009р. № 3637.МЕ02, № 37-10.МЕ02 від 03.02.2010 р. та № 161-11.МЕ02 від 10.02.2011 р.
За умовами договору від 23.01.2009р. № 3637.МЕ02, оціночна вартість майна становить 1 372 520,00 грн., в тому числі: приміщення, будівля - 928 200,00грн., обладнання на суму 444 320,00 грн.
Згідно договору № 37-10.МЕ02 від 03.02.2010 р., оціночна вартість майна становить 1 425 987,00 грн., в тому числі: приміщення, будівля -957 297,00 грн., обладнання - 468 690,00 грн.
За умовами договору № 161-11.МЕ02 від 10.02.2011 р. оціночна вартість майна становить 1 724 649,00 грн., в тому числі: приміщення, будівля - 957 297,00 грн., обладнання на суму 767 352,00 грн.
Страхові премії у договорах визначені у відсотках від зазначеної вище вартості майна і складають в загальній сумі 70 250,01 грн., в тому числі: за договором від 23.01.2009р. № 3637.МЕ02 - 25031,00 грн.; за договором № 37-10.МЕ02 від 03.02.2010 р.- 19667,73 грн. та за договором № 161-11.МЕ02 від 10.02.2011 р. - 25551,37 грн.
З матеріалів справи видно, що відповідно до п. 2.53 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на ІV квартал 2011 року, Контрольно-ревізійним відділом в Бериславському районі проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Бериславського районного центру зайнятості за період з 01.01.2009р. по 01.10.2011р., за наслідками якої складено акт від 21.12.2011р. № 42-30/34.
Цей акт містив висновки щодо невиконання Бериславським районним центром зайнятості п'ятого принципу ефективності, викладеного в «Методиці формування бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття», затвердженої наказом Державного центру зайнятості Мінпраці та соцполітики України від 04.10.2007 року № 75 (далі - Наказ № 75), який є обов'язковим для застосування позивачем при плануванні ним видатків та затвердженні їх у кошторисах.
При цьому ревізією було встановлено, що центром зайнятості внаслідок завищення дійсної вартості майна, яке підлягало страхуванню у кошторисах на 2009-2011 роки згідно вказаних вище договорів, відповідно завищено розмір асигнувань, які профінансовані та використані Центром у цьому періоді на загальну суму 50 015,73 грн.
Такі висновки базувались на виявленому ревізією факті включення до розрахунків на страхування майна його первісної вартості, тобто вартості без урахування нарахованого зносу по матеріальним· цінностям, які обліковуються на рахунках №103 «Будинки та споруди» та №104 «Машини та обладнання» станом на 01.01.2009р., на 01.01.2010р., на 01.01.2011р.
На думку Держфінінспекції в Херсонській області, це не відповідає вимогам ст.9 Закону України «Про страхування», якою визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.
Ревізією також виявлено відсутність будь-яких документів щодо оцінки, дооцінки чи переоцінки майна з уже нарахованим зносом, у той час, як договори страхування містять посилання на оціночну вартість майна (п. 3.4. договорів від 23.01.2009р. № 3637.МЕ02 та № 37-10.МЕ02 від 03.02.2010 р., а також п. 3.2 договору № 161-11.МЕ02/15/1 від 10.02.2011р.) та відсутність переліку або реєстру застрахованого майна.
Представник Бериславського РЦЗ в судовому засіданні пояснив, що під оціночною вартістю майна за цими договорами розуміється його первісна вартість, тобто вартість без урахування нарахованого зносу. Також ним повідомлено, що перелік або реєстри застрахованого майна не складались.
Також ревізією виявлено, що в період з 01.01.2009р. по 12.05.2011р. під час перебування працівників центру зайнятості у відрядженнях нарахування і виплата їм заробітної плати не здійснювалась по середній заробітній платі за попередні 2 місяці, що передують відрядженню, як того вимагає п.п. 1, 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100. Внаслідок цього центром зайнятості зайво нараховано і виплачено працівникам заробітну плату в сумі 281,45 грн., у зв'язку з чим до державних цільових фондів зайво перераховано коштів на суму 94,12 грн.
За наслідками ревізії Новокаховською об'єднаною державною фінансовою інспекцією було надіслано на адресу Бериславського РЦЗ вимогу від 18.01.2012р. № 41-10/133, згідно з п.2 якої останнього зобов'язано з метою ефективності та раціонального використання коштів в подальшому при укладанні договорів страхування майна забезпечити включення до переліків майна з обов'язковим врахуванням його реальної вартості на момент укладення договору, а в іншому випадку визначати вартість майна з вже нарахованим зносом, в тому числі із стовідсотковим, шляхом проведення дооцінки, переоцінки, експертизи, тощо.
Крім того, п.3 цієї вимоги центр зайнятості зобов'язано провести донарахування та виплатити працівникам недоотримані ними кошти на суму 24,45 грн. та вжити заходи щодо повернення коштів які були зайво нараховані та отримані працівниками в сумі 281,45 грн. та відповідно провести перерахунок зайво перерахованих до державних цільових фондів коштів в сумі 94,12 грн.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.
Правовий статус і повноваження органів Державної фінансової інспекції визначені Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 р. № 2939-XII (далі - Закон № 2939-ХІІ) та Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України №499/2011 від 23.04.2011 року.
Відповідно до змісту зазначених нормативно-правових актів Інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Пунктом 4 вказаного Положення визначено перелік завдань прокладених на Інспекцію, як на орган державного фінансового контролю. Зокрема відповідно до пп.1 п.4 Положення про Державну фінансову інспекцію України, Інспекція в т.ч. здійснює державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів у фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування. При цьому суд зазначає, що відповідно пп.12 п.4 зазначеного Положення, перелік завдань Інспекції визначений цим Положенням не є вичерпним, а саме відповідно до нього Інспекція здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на неї Президентом України.
Крім цього, відповідно до ст.8 Закону № 2939-ХІІ на Інспекцію покладено функції щодо проведення у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Відповідно до абзацу 1 ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 р. № 2939-XII (далі - Закон № 2939-ХІІ) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Отже, на Державну контрольно-ревізійну службу, яку на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 р. № 765 перетворено у Державну фінансову інспекцію, покладено функції щодо здійснення фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів і майна, зокрема, в державних фондах, а також розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування. Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті (ч. 5 ст. 2 Закону № 2939-ХІІ).
Відповідно до п. 7 ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" за результатами проведених перевірок працівники контрольно-ревізійної служби складають акт та мають право пред'являти вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства. Вказані вимоги є обов'язковими для посадових чи службових осіб організацій, де проводилась перевірка.
Відповідно до п. 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. № 550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний контролюючий орган з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.
Аналізуючи зміст п.2 вимоги Новокаховської об'єднаної державної фінансової інспекції від 18.01.2012р. № 41-10/133, суд прийшов до висновку, що вона суперечить приписам вказаних правових норм, оскільки нею не вимагається усунути виявлені ревізією порушення законодавства, а покладається на центр зайнятості обов'язок вчиняти в майбутньому певні дії.
Можливість органів Державної фінансової інспекції формулювати вимоги про усунення порушень законодавства таким чином, як зобов'язання об'єкту контролю вчиняти в майбутньому певні дії не передбачена ні Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", ні затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. № 550 Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами.
Отже, враховуючи положення ст. 19 Конституції України та ст.2 КАС України, суд вважає п.2 вимоги Новокаховської об'єднаної державної фінансової інспекції від 18.01.2012р. № 41-10/133 таким, що суперечить приписам правових норм, оскільки за даних обставин суб'єкт владних повноважень діяв не у спосіб, визначений законодавством.
Крім того, цим самим фінансова інспекція не виконала покладені на неї повноваження, оскільки зазначені порушення залишились без відповідного і належного реагування.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що позов Бериславського РЦЗ щодо скасування вказаного пункту вимоги є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог стосовно не нарахування та не виплати заробітної плати за час перебування працівників у відрядженні у розмірі середньомісячної заробітної плати, суд зазначає наступне.
Суцільною ревізією правильності нарахування та виплати заробітної плати працівникам за час перебування у відрядженнях, встановлено, що в порушення вимог п.1ж, 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. за № 100, п. 14 Загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордоном, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. за № 59 зі змінами, нарахування та виплата заробітної плати за час перебування працівників у відрядженні у розмірі середньомісячної заробітної плати не проводилась за попередні 2 місяці, що передують відрядженню. Внаслідок чого у період з 01.01.2009р. по 12.05.2011 р. працівникам зайво нараховано до виплати заробітної плати в розмірі 281,45 гн. та перераховано до державних цільових фондів коштів сумі 94,12 грн., а також недоотримано працівниками заробітної плати в сумі 21,45 грн. Внаслідок допущеного порушення Центру завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 375,57 грн.
Операції з нарахування заробітної плати в бухгалтерському обліку відображено в меморіальних ордерах № 5 "Зведення розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендій" за дебетом рахунку 801 "Видатки з державного бюджету на утримання установи та інші заходи", кредитом рахунку 661 "Розрахунки із заробітної плати".
Слід зазначити, що у колективному договорі між адміністрацією та трудовим колективом Каланчацького РЦЗ на 2009-2011 роки не вказано про будь-які особливості оплати праці працівникам, які перебувають у відрядженнях.
Згідно з загальними положеннями Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства Фінансів України від 13.03.98р. №59, середній заробіток за час перебування у відрядженні зберігається за всі робочі дні тижня згідно графіку установленому за місцем постійної роботи.
Обчислення середньої заробітної плати проводиться з урахуванням норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95р. №100.
Дійсно, відповідно до абзацу п'ятого п. 6 Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 1 грудня 1997 року N 1319/ Мінпраці України має право давати у межах повноважень, визначених законодавством, роз'яснення положень актів законодавства з питань праці, зайнятості і соціального захисту населення.
Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 роз'яснення з питань обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження надається Міністерством праці, а у разі коли виплати за середньою заробітною платою проводяться з бюджету або громадських фондів споживання, - за участю Міністерства Фінансів України.
Міністерством праці та соціальної політики 07.04.2010 р. за вих. № 346/13/84-10 на запит Державного центру зайнятості надано роз'яснення в межах свої повноважень стосовно оплати праці службових відряджень, в якому зазначається, що якщо працівник, який знаходиться у відрядженні, виконує роботу, передбачену трудовим договором, то і оплата праці має здійснюватись за умовами трудового договору, але не нижче середнього заробітку.
Дана позиція також висвітлена в роз'яснені Міністерства соціальної політики від 14.11.2011 р. № 1002/13/84-11 надіслана на адресу Державного центру зайнятості у відповідь на їх письмовий запит.
Проте враховуючи загальний принцип пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, а також зважаючи на те, що роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України не є і не може бути нормативно-правовим актом, суд приходить до висновку, що застосуванню в даному випадку підлягають саме положення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 «Порядку обчислення середньої заробітної плати».
Отже, центр зайнятості повинен був здійснювати оплату праці працівників, які знаходились у відрядженнях, виходячи з їх середньої заробітної плати за останні 2 місяці, що передують відрядженню.
Таким чином, позовні вимоги Держфінінспекції у Херсонській області щодо зобов'язання центру зайнятості вчинити певні дії є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а позовні вимоги Бериславського РЦЗ про скасування п.3 вимоги Новокаховської об'єднаної державної фінансової інспекції від 18.01.2012р. № 41-10/133 не мають правових підстав і у їх задоволенні слід відмовити.
У зв'язку з цим суд також враховує, що на час розгляду справи центром зайнятості вже усунуто порушення на суму 21,45 грн., зазначене у п.3 вимоги Новокаховської об'єднаної державної фінансової інспекції від 18.01.2012р. № 41-10/133, шляхом донарахування і виплати працівникам коштів у зазначеному вище розмірі, а тому вказаний пункт вимоги підлягає виконанню в частині щодо усунення порушень на загальну суму 375,57 грн.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов Держфінінспекції в Херсонській області підлягає задоволенню в повному обсязі, а позов Бериславського районного центру зайнятості підлягає задоволенню лише в частині визнання неинним і скасування п.2 вимоги Новокаховської об'єднаної державної фінансової інспекції від 18.01.2012р. № 41-10/133. У задоволенні решти позовних вимог Бериславському РЦЗ слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов Бериславського районного центру зайнятості до Державної фінансової інспекції в Херсонській області та Старшого контролера-ревізора Новокаховської об'єднаної державної фінансової інспекції Чумаченко Ірини Олексіївни про скасування вимоги і визнання дій неправомірними - задовольнити частково.
Визнати нечинним і скасувати пункт 2 вимоги Новокаховської об'єднаної державної фінансової інспекції від 18.01.2012р. № 41-10/133.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Адміністративний позов Державної фінансової інспекції в Херсонській області до Бериславського районного центру зайнятості про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Зобов'язати Бериславський районний центр зайнятості виконати пункт 3 вимоги Новокаховської об'єднаної державної фінансової інспекції від 18.01.2012р. № 41-10/133.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22 травня 2012 р.
Суддя Пекний А.С.
кат. 9.3