ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
ГоловуючогоЦуркана М.І.
Суддів:Ліпського Д.В.
Гуріна М.І.
Кобилянського М.Г.
Юрченка В.В.
при секретарі судового засідання Проценко О.О .,
за участю представника відповідача Зміївського С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Первухінський цукровий завод» (Товариство) до Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області(ДПІ)про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
у с т а н о в и л а :
У серпні 2003 року ВАТ «Первухінський цукровий завод»звернулось в суд з позовомдо БогодухівськоїМДПІ (після її реорганізації правонаступником виступила ДПІ у Богодухівському районі) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 05.08.2003р. за №0000492310/0, №0000502310/0, №0000421702/0 та №0000512310/0 в частині донарахування збору за забруднення навколишнього середовища.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Предметом останнього розгляду судів було податкове повідомлення-рішення №0000492310/0 в частині визначення Товариству податкового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 102 251 грн.
Оспоривши рішення, Товариство зазначало, що воно прийняте за наслідками розгляду акта документальної перевірки від 31.07.2003р. № 31/231 про порушення позивачем п.3.1 ст. 3, п.п. 7.2.1, 7.2.6, п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Посилаючись на те, що фактичного заниження суми ПДВ не відбулосяпросили оскаржуване рішення визнати недійсним.
Рішенням господарського суду Харківської області від 29 вересня 2005 року, залишеного без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 6 грудня 2005 року позов задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення від 05.08.2003 р. за №0000492310/0 в частині визначення податкового зобов’язання за платежем з ПДВ (основний платіж) у сумі 99 724 грн. визнано недійсним. У задоволенні решти вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ДПІ у Богодухівському районі Харківської області, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просить рішення в частині задоволених вимог скасувати і постановити нове, про відмову у позові.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, оглянувши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги і заперечення на них, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні скарги з наступних підстав.
На підставі допустимих і належно оцінених доказів, серед яких і висновок судово-економічної експертизи на підставі первинних документів, судами встановлено, що Товариство у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2001 року помилково включило до податкових зобов'язань суми ПДВ за податковою накладною №4804 від 31.10.2001 р., виписаною при відвантаженні цукру в кількості 265200 кг. за видатковою накладною №200 від 31.10.2001 р. відповідно до договору №706/01 на переробку давальницької сировини від 28.09.2001 р., укладеного між позивачемта АТЗТ "Харківська бісквітна фабрика".
Також встановлено, що у декларації з ПДВ за жовтень 2001 року ВАТ "Первухінський цукровий завод" задекларувало податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 1 518 374,00 грн., яке додатком №2 до декларації з ПДВ за жовтень 2001 року відкоригувало в сторону зменшення на суму 17 945,00 грн. У книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) була зафіксована сума податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 1 620 526,00 грн., при фактичному розмірі податкових зобов'язань за жовтень 2001 року розміром у 1 515 871,00 грн., тобто податкові зобов'язання за жовтень 2001 року занижені на 2503,00 грн.
Крім того, встановлено, що у жовтні 2001 року позивачем задекларований податковий кредит у розмірі 1 282 866,30 грн., підтверджений у сумі 1 277 836,0 грн., тобто з розбіжністю на 5030,0 грн., яка не підтверджена податковими накладними чи митними деклараціями.
Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції на час виникнення спірних відносин)об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України та вивезення (пересилання) товарів за межі митної території Українита надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.
Визначення продажу наведено у п. 1.3 ст. 1 зазначеного Закону, як будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари.
Оскількиумовами договору про переробку цукрових буряків готова продукція, виготовлена з давальницької сировини замовника, є власністю останнього, то суди дійшли правильного висновку, що з відвантаженням цукру АТЗТ "Харківська бісквітна фабрика" не відбувалося переходу права власності, а така операція не підлягала оподаткуванню податком на додану вартість.
За правилами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Це означає, що у жовтні 2001 року Товариство зайво віднесло до податкового кредиту суму у 5030,0 грн.
Таким чином, висновок про необхідність визнання спірного рішення недійсним на суму у 99724,00 грн. відповідає матеріалам справи та узгоджується з нормами чинного матеріального права.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, а щодо посилання на судову-економічну експертизу у кримінальній справі, то суди правильно зазначили, що сукупність інших доказів дає підстави не брати до уваги її результати.
За правилами ч.1 ст.224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 223, 230 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківській області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 29 вересня 2005 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 6 грудня 2005 року – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України.
Головуючий М.І.Цуркан
Судді: М.І.Гурін
М.Г. Кобилянський
Д.В.Ліпський
В.В.Юрченко