У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2012 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.

суддів: Мазур Л.М. Маляренка А.В.Матвєєвої О.А.Юровської Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до комунального підприємства (далі - КП) «Київтранспарксервіс», третя особа - УДАІ ГУМВС України в м. Києві, про стягнення збитків, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 3 березня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 6 лютого 2009 року він залишив свій автомобіль Міцубіші, державний номер НОМЕР_1, на стоянці, яка була обладнана відповідним знаком «Р» на площі Привокзальній в м. Києві, а коли повернувся, то автомобіля не було.

Пізніше він дізнався, що його автомобіль було переміщено евакуатором на штрафний майданчик працівниками КП «Київтранспарксервіс» і він вимушений був сплатити 1176 грн. КП «Київтранспарксервіс».

Вважаючи дії КП «Київтранспарксервіс» неправомірними, позивач просив позовні вимоги задовольнити та стягнути з останнього завдані йому збитки.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 3 березня 2010 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування судових рішень, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду України від 29 грудня 2011 року відповідно до п. 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України» від 20 жовтня 2011 року справу за вказаним позовом передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6 суд першої інстанції із чим погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що КП «Київтраснпарксервіс», здійснюючи переміщення автомобіля, діяв в межах вимог чинного законодавства України, так як на час виникнення між сторонами правовідносин діяв Порядок взаємодії між ГУ МВС України в м. Києві та ГУ транспорту виконавчого органу Київради (КМДА), що був зареєстрованим в ГУ юстиції м Києва.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, з таких підстав.

Судом встановлено, що 06 лютого 2009 року працівником ВДАІ складено протокол № 001657 КП огляду та затримання транспортного засобу автомобіля Міцубіші, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6, відповідно до якого було прийнято рішення про затримання автомобіля, який позивач поставив на стоянку по вул. пл. Привокзальна в м. Києві та переміщення його на штраф майданчик.

Переміщення автомобіля на штраф майданчик було проведено працівниками КП « Київтраснпарсервіс».

Позивач сплатив відповідно до фіскального чека 1176 грн. за переміщення автомобіля відповідно до діючих тарифів за виклик, завантаження та розвантаження і доставку на спец майданчик автомобіля, після чого отримав належний йому автомобіль.

Конституцією України (ст. 41), ЦК України (ст. ст. 317, 319, 321) закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок зупинки і стоянки транспортних засобів встановлено Правилами дорожнього руху, затвердженим Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Згідно п.1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Єдиним законодавчим актом, що встановлює відповідальність за порушення правил дорожнього руху, зокрема, порядку зупинки і стоянки транспортних засобів, є КпАП України.

Відповідно до ст. 122 КпАП України порушення правил зупинки і стоянки тягнуть за собою попередження або штраф. Цим Кодексом не передбачена можливість переміщення автомобіля на евакуаторі на спеціально обладнаний майданчик у випадку вчинення такого адміністративного правопорушення.

Заперечуючи проти позову, представник КП «Київтранспарксервіс» вказує на правомірність дій підприємства посилаючись на Порядок взаємодії між Головним управлінням МВС України в місті Києві та Головним управлінням транспорту виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) щодо припинення адміністративних правопорушень, пов'язаних з порушенням правил зупинки і стоянки транспортних засобів, затверджений наказом Головного управління транспорту виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та Головним управлінням МВС України в місті Києві № 41/104 від 16 липня 2008 року.

Відповідно до п. 2.11 цього Порядку, на підставі протоколу про огляд та затримання транспортного засобу працівником ДАІ складається адміністративний протокол про порушення водієм правил дорожнього руху.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив та не надав оцінку тому, що в установленому законом порядку протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_6 не складався, постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності не виносилася, позивач не визнавався винним у вчиненні адміністративного правопорушення.

Крім того, встановлення наведеним Порядком можливості переміщення автомобіля на евакуаторі на спеціально обладнаний майданчик за порушення правил зупинки і стоянки є обмеженням прав власника щодо його майна.

Також слід зазначити, що наказ щодо втрати чинності вище вказаного Порядку було видано 13 лютого 2009 року Головним управлінням транспорту КМДА та Головним управлінням МВС України в місті Києві за № 15/16, зареєстрованого в Головному управлінні юстиції у місті Києві 16 лютого 2009 року за № 5/803, видано з метою приведення Порядку у відповідність до вимог чинного законодавства.

Таким чином, суди прийшли до передчасного висновку про правомірність дій КП «Київтранспарксервіс» по примусовому переміщенню автомобіля позивача.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції, неправильно застосував норми матеріального права, допустив порушення норм процесуального права, судове рішення не можна визнати обгрунтованими та законним, а тому воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 березня 2010 року скасувати, справу передати на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.П. Пшонка

Судді: Л.М. Мазур

А.В. Маляренко

О.А. Матвєєва

Г.В. Юровська