ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2012 року Справа № 2а/0370/1221/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

при секретарі Литвиненко І.П.,

за участю представників позивача Пасенка С.А., Кацевича В.К.,

представника відповідача Вознюка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта» (ТзОВ «ТД «Аванта») звернулося в суд із позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (Луцька ОДПІ Волинської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2011 року № 0003582301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Луцькою ОДПІ було проведено позапланову перевірку ТзОВ «ТД «Аванта» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Алтваінвест» за червень 2011 року. У ході перевірки податковим органом встановлено порушення цивільного та податкового законодавства.

За результатами перевірки Луцькою ОДПІ складено акт від 16 листопада №0003582301 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2011 року № 0003582301, яким товариству було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 493716,00 грн.

Позивач вважає висновки податкового органу викладені в акті перевірки про нікчемність правочину укладеного із ТзОВ «Алтваінвест» помилковими, оскільки сторони договору в повному обсязі виконали свої зобов'язання, що підтверджується відповідними первинними документами та вказує на те, що податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням норм законодавства, а тому має бути визнано нечинним та скасовано.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, подали додаткові докази в обґрунтування позовних вимог. Просили позов задовольнити.

Представник Луцької ОДПІ в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у поданих запереченнях суть яких зводиться до того, що податковим органом на підставі акту перевірки правомірно встановлено порушення позивачем вимог частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України , статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України. Зазначає, що в ході перевірки встановлено, що правочини укладені ТзОВ «Алтваінвест» з контрагентами порушують публічний порядок, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, тобто здійснювалась діяльність поза межами правового поля без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Таким чином, перевіркою зроблено висновок про те, що договір укладений між позивачем та ТзОВ «Алтваінвест» є нікчемним та немає підстав вважати, що товари є фактично отримані від контрагента. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Судом встановлено, що в період з 03 жовтня 2011 року до 21 жовтня 2011 року Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ТД «Аванта» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ТзОВ «Алтваінвест».

За результатами даної перевірки відповідачем складено акт від 28 жовтня 2011 року № 8757/23-2/35495114 (а.с.21-41) у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТзОВ «ТД «Аванта» вимог частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 ЦК України), відповідно договір укладений між позивачем та ТзОВ «Алтваінвест» має ознаки нікчемності. Також перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів за червень 2011 року, які підпадають під визначення статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 493715,10 грн. та занижено суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на суму 493715,10 грн.

Вказані у акті порушення полягають у не підтвердженні позивачем факту здійснення господарських операцій з ТзОВ «Алтваінвест» за червень 2011року, оскільки згідно акту ДПІ у м. Івано-Франківськ від 12 вересня 2011 року № 7298/15-2/36997677 (а.с.29-33) встановлено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємством не надані документи, що підтверджують факти придбання та реалізації товару, документи, що засвідчують транспортування і зберігання товарів та ін. За аналізом податкової звітності також встановлено, що у ТзОВ «Алтваінвест» відсутні основні засоби, кількість працюючих на товаристві складає 2 штатні одиниці та 8 осіб за цивільно-правовими договорами. Враховуючи, що у контрагента відсутні необхідні умови для ведення господарської, економічної діяльності, відсутні складські приміщення, транспортні засоби, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, незначна чисельність працівників, тому зроблено висновок, що укладені останнім правочини містять ознаки нікчемності

За результатами перевірки та на підставі складеного акта відповідачем 16 листопада 2011 року сформовано податкове повідомлення-рішення №0003582301 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 493716,00 грн., з яких 1,00 грн. - штрафна санкція (а.с.19).

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням ТзОВ «ТД «Аванта» оскаржило його до Державної податкової адміністрації у Волинській області та Державної податкової служби України, рішеннями яких податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2011 року №0003582301 було залишено без змін, а скарги - без задоволення (а.с.3, 42-45).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню Луцької ОДПІ від 16 листопада 2011 року №0003582301, суд виходить з наступного.

Судом з матеріалів справи встановлено та підтверджено в судовому засіданні укладення ТзОВ «ТД «Аванта» з ТзОВ «Алтваінвест» договору поставки від 23 травня 2011 року №23-05/11А (а.с.46) на виконання якого позивачем в червні 2011 року придбано у вказаного контрагента напівфабрикат спілок Вет-Блу.

У відповідності до умов вказаного договору позивачем отримано зазначені спілки, що підтверджується видатковими накладними (від 29.06.2011 року РН-0000044 та від 01.08.2011 року РН-0000085 (а.с.48, 50).

Придбаний товар згідно з договором зберігання від 31 травня 2011 року № 31/05/2011 (а.с.51) знаходився на збереженні у його постачальника (ТзОВ «Алтваінвест»), який 01 серпня 201 року згідно акту повернення майна (а.с.53) був повернутий ТзОВ «ТД «Аванта».

Оплату придбаного товару позивач здійснив відповідно до платіжних доручень: від 23 червня 2011 року №20868, від 01 липня 2011 року №21762, від 05 липня 2011 року №22099, від 05 липня 2011 року №22232, від 18 липня 2011 року № 23691, від 20 липня 2011 року № 24175, від 21 липня 2011 року № 24241, від 22 липня 2011 року № 24475, від 25 липня 2011 року № 24690, від 26 липня 2011 року № 24939, від 29 липня 2011 року № 25290.

Водночас позивачем (комітент) укладено з ТзОВ «Західресурс»(комісіонер) договір від 23 травня 2011 року № 001/2011 з додатковою угодою від 29 липня 2011 року (а.с.54-55) відповідно до умов якого ТзОВ «Західресурс» зобов'язалося за дорученням та в інтересах позивача здійснити від свого імені продаж шкіри Вет-Блу ВРХ та напівфабрикат шкіри Краст за межі митної території України.

Відтак позивач придбану у ТзОВ «Алтваінвест» шкіру Вет-Блу відповідно до умов вищевказаного договору комісії передав для реалізації за межі митної території України згідно акту приймання-передачі товару від 01 серпня 2011 року №02/2011 (а.с.56).

Судом встановлено, що у подальшому вказаний товар експортований ТзОВ «Західресурс» (комісіонером) за межі митної території України, доказом чого є вантажні митні декларації від 05 серпня 2011 року №206040000/2011/003079 та № №206040000/2011/003080 (а.с.57, 59); міжнародна товарно-транспортна накладна від 05 серпня 2011 року № 015799 та № 015792 (а.с.61-62); рахунок від 05 серпня 2011 року №1 та № 3 (а.с.63,64); пакувальний лист від 05 серпня 2011 року № 1 та № 3 (а.с.67,68); сертифікати якості (а.с.65,66).

При цьому суд констатує, що як і передбачено умовами договору комісії у разі експорту товару, у вантажних митних деклараціях у графі 9 вказано реквізити позивача (комітента) (а.с.58, 60).

Вищенаведені обставини справи доводять факт придбання товару позивачем у ТзОВ «Алтваінвест» та використання його у власній господарській діяльності з метою одержання прибутку шляхом експорту через комісіонера за межі території України.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеного правочину, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України (ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини другої статті 215 частини першої статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

З матеріалів справи вбачається, що правочин, укладений між позивачем та ТзОВ «Алтваінвест» виконаний обома сторонами.

Податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем ТзОВ «Алтваінвест» вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

Факт придбання товару підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: копіями податкових накладних, видаткових накладних (а.с.47-50), платіжних доручень (а.с.69-79) та актами про приймання-передачі, видачі матеріалів (а.с.52,53,56), товарно-транспортими накладними (а.с.182, 188).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача із ТзОВ «Алтваінвест» (договір, податкові накладні, видаткові накладні, акти про приймання матеріалів) відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

Згідно з підпунктом 14.1.181 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно пункту 198.1 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, серед іншого, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пункт 201.6 Податкового Кодексу України).

Судом встановлено, що податкові накладні отримані позивачем від ТзОВ «Алтваінвест» оформлені у відповідності до вимог пункту 201.1 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

За правилами пункту 198.6. ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Отже, Податковим кодексом України чітко визначено необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість - наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого пунктом 201.11 статті 201 ПК України, які позивач виконав у повному обсязі.

Актом ДПІ в місті Івано-Франківськ від 11 січня 2012 року № 136/23-3/36997677 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Алтваінвест» з питань підтвердження формування податкових зобов'язань та податкового кредиту згідно податкових декларації за червень-вересень 2011 року також підтверджується, що протягом періоду, що перевірявся ТзОВ «Алтваінвест» було платником ПДВ на підставі свідоцтва від 10 серпня 2010 року №100296949 (а.с.89), тому мало право виписувати податкові накладні в підтвердження господарських операцій з позивачем (а.с.203).

З урахуванням вищезазначених положень чинного законодавства суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ, сплачене в ціні товару, придбаного у ТзОВ «Алтваінвест».

Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів і лише у такого постачальника товарів який у складі вартості проданого товару отримав податок на додану вартість виникають зобов'язання стосовно подання звітності та сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, неподання звітності, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку Товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ТзОВ «ТД «Аванта» для отримання податкового кредиту виконано всі, передбачені Податковим кодексом умови, що дають право на отримання податкового кредиту. Сума, яка була включена до складу податкового кредиту, підтверджена належним чином оформленими податковими накладними та первинними бухгалтерськими документами, що засвідчують факт придбання товарів та підтверджують правомірність формування товариством податкового кредиту. Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач при формуванні податкового кредиту діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а висновки відповідача безпідставні.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та ТзОВ «Алтваінвест» укладено господарські договори, факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірок про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договорів укладених позивачем з ТзОВ «Алтваінвест», та в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого посадових осіб ТзОВ «Алтваінвест» до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ТзОВ «Алтваінвест» .

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами.

Згідно із частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, Луцька ОДПІ не довела правомірності винесеного 16 листопада 2011 року податкового повідомлення-рішення №0003582301, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених суду частиною другою статті 162 КАС України, а саме: у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, попередньо визнавши його протиправним. Тому адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2011 року №0003582301.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню повністю, то на користь позивача слід присудити понесені витрати у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 2 146,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14558 від 19 квітня 2012 року (а.с.2).

Керуючись статтею 94, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2011 року № 0003582301 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 16 листопада 2011 року № 0003582301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" судові витрати у сумі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І.Смокович

Повний текст постанови виготовлений 29 травня 2012 року