У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2012 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого: Пшонки М.П.,

суддів: Мазур Л.М., Маляренка А.В., Матвєєвої О.А., Юровської Г.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення частки у спільному майні подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 3 серпня 2011 року та на ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 18 листопада 2011 року,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування своїх вимог посилаючись на те, що для виконання обов'язку із виховання та розвитку дитини їй необхідна достатня матеріальна база, яка може бути утворена шляхом збільшення її частки у спільному з відповідачем майні.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 3 серпня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 18 листопада 2011 року, позов задоволено частково.

Збільшено частку ОСОБА_1 у спільному майні та встановлено її в розмірі 2/3 частки житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки площею 0,1 га, переданої для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано право часткової власності ОСОБА_1 на 2/3 частки житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки площею 0,1 га, переданої для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, перебуваючи у шлюбі, подружжя набуло у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, на якій ними спільно побудовано житловий будинок з надвірними будівлями, що підтверджується свідоцтвом про право власності №3364 від 28 березня 2002 року, виданим на підставі рішення Хустської міської ради від 8 лютого 2002 року №43. /а.с. 8/

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з доведеності існування підстав для збільшення частки ОСОБА_1 у спільному майні до 2/3 частин будинку, а саме з того, що відповідач не сплачував аліменти, матеріально не підтримував свого сина після розлучення, з того, що позивач не може належним чином забезпечувати духовний розвиток сина під час навчання та утримувати його, що вбачалося з довідок про її доходи. Крім того, площі будинку, яка відповідає 1/2 частини, недостатньо для комфортного проживання матері та сина.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

З висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна, оскільки вони суперечать матеріалам справи та вимогам закону.

Так, ч.ч. 2,3 ст. 70 СК України передбачено, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

За змістом вказаної статті вимога одного з подружжя про збільшення у зв'язку із знаходженням при ньому дітей його частки при вирішенні спору про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, може бути відповідно до ч. 3 ст. 70 СК України задоволена судом у разі встановлення, що розмір аліментів, які на дітей сплачує другий з подружжя, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки, коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК України).

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні дані про те, що відповідач не сплачував аліменти на утримання дитини та суд належним чином не перевірив його доводи про добровільне надання матеріальної допомоги сину за домовленістю із позивачем.

Крім того, на час ухвалення рішення про збільшення частки ОСОБА_1 у спільному майні їх з відповідачем сину, ІНФОРМАЦІЯ_1, виповнилося 20 років та він не є непрацездатним.

Згідно з ч.2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин оскаржувані судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими та відповідно до вимог статті 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 338, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 3 серпня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 18 листопада 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.П. Пшонка

Судді: Л.М. Мазур

А.В. Маляренко

О.А. Матвєєва

Г.В. Юровська