КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-538/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"22" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Наталюк Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2012 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія»до ДПІ у Печерському районі міста Києва, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Ековент 2000»про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив, з урахуванням уточнених позовних вимог, скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 19.12.2011 № 0011442310, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 101717 грн. та 13682 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2012 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача за період з 25.09.2009 по 30.07.2011, про що складено акт перевірки від 05.12.2011 № 1563/23-10/33302445.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.6., 201.11 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 101717,46 грн., у т.ч. за квітень 2011 року на 13516,67 грн., за травень 2011 року - на 11031,43 грн., за червень 2011 року - на 22445 грн., за липень 2011 року - на 54724,36 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 19.12.2011 № 0011442310.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що ТОВ «Ековент 2000»є фіктивним підприємством та угоди між ним і позивачем є нікчемними, первинні документи, що посвідчують угоди, також є нікчемними, а тому спірне податкове повідомлення-рішення прийняте ним правомірно.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Ековент 2000»(постачальник) укладено договір № 01032011 на поставку гранітних виробів та дошки від 01.03.2011.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «Ековент 2000» на момент складання податкових накладних було зареєстроване як платник податку на додану вартість, що не оспорюється відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, акти прийому-передачі виконаних робіт, копію договору та копії додатків до договору, акти звірки, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «Ековент 2000», що підтверджують факт реального виконання умов договору.

Відносно подальшого руху придбаних товарів, позивачем надано письмові підтвердження КМП «Гранітбудексклюзив»від 15.03.2012 № 08 щодо використання придбаних у позивача матеріалів при ремонтах пілонів на Меморіалі Слави у м. Луцьку, пам'ятника Незалежності у м. Луцьку за замовленням Департаменту ЖКГ Луцької міської ради, для ремонту корпусу ТНЕУ, ремонту пам'ятника Т. Шевченку у м. Луцьку, поставки каменю для виконання ремонту Волинської обласної клінічної лікарні. При цьому, до матеріалів справи також залучено акти форми № КБ-2в приймання виконаних будівельних робі, складених за участю зазначеного підприємства та замовників щодо виконання робіт з використанням придбаних у позивача матеріалів.

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт реального виконання умов договору, що надає йому право на формування податкового кредиту.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, -нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості оскаржуваного договору на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що укладений між позивачем та ТОВ «Ековент 2000» договір не визнаний недійсним в судовому порядку, а тому доводи апелянта про його нікчемність є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не занижено податок на додану вартість на загальну суму 101717,46 грн., зокрема за квітень 2011 року на 13516,67 грн., за травень 2011 року - на 11031,43 грн., за червень 2011 року - на 22445 грн., за липень 2011 року - на 54724,36 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкового повідомлення-рішення № 0011442310 від 19.12.2011.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2012 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.