Справа № 2 а -9298 / 2008 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 червня 2008 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Закаблук О.В.,
при секретарі Балацькій Н.С.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі Білоцерківського міськрайонного суду Київської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2006 рік, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що вона являється інвалідом 2 групи, захворювання якої пов»язане з наслідками аварії на ЧАЕС, а тому згідно законодавства має право на щорічну грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається на момент виплати, але відповідачем виплачено вказану допомогу за 2006 рік у значно нижчому розмірі. Оскільки відповідач відмовляється провести доплату вказаної грошової допомоги, то позивач просить суд стягнути з відповідача недоплачені суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2006 рік в розмірі 1880 грн.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, суду показала, що відповідач безпідставно, всупереч вимог закону, відмовляє їй в перерахунку одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2006 рік, про що їй стало відомо лише перед зверненням до суду, так як вона взагалі не знала про те, що права її порушені відповідачем.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду письмові заперечення, заяву, в якій просить розглянути справу у відсутність представника відповідача, подав до суду довідку про отримання позивачем щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік і письмові заперечення, в яких позов не визнав та вказав, що виплата вказаної допомоги на оздоровлення позивачу проведена у розмірах, визначених постановами КМ України, управління соціального захисту населення є розпорядником бюджетних коштів, діє в межах наданих йому асигнувань і не може виходити за межі бюджетних призначень, визначених Державним бюджетом України. Просять відмовити в задоволенні позовних вимог також на підставі ст.99 Кас України, яка встановлює річний строк звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.
Заслухавши пояснення позивачки, оглянувши та дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, суд вважає, що в позові слід відмовити по таким підставам.
Як встановлено в судовому засіданні, позивачка ОСОБА_1 перебуває на обліку відповідача, управлінні соціального захисту населення Білоцерківської міської ради як інвалід 2 групи захворювання якої пов»язане з наслідками аварії на ЧАЕС та отримує щорічну допомогу на оздоровлення у відповідача. Щорічну допомогу на оздоровлення за 2006 рік в розмірі 120 грн. позивачці було перераховано 29.08.2006 року згідно платіжного доручення № 1673 згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 2005 року. До суду позивачка звернулась 31.10.2007 року, тобто пропустила строки звернення до адміністративного суду, який встановлений ст.99 Кас України в один рік з дня, коли особа повинна була дізнатись про порушення її прав, з заявами про поновлення чи продовження процесуального строку до суду не зверталась, відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Суд вважає безпідставними та необґрунтованими посилання позивача на те, що їй не було відомо про порушення його прав позивачем, так як позивачка повинна була дізнатись про розміри допомоги на оздоровлення під час проведення їй виплати допомоги на оздоровлення за 2006 рік, з 29.08.2006 року, що підтверджується довідкою відповідача, а також повинна була бути обізнаною з положеннями ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції Закону № 230/96-ВР від 06.06.1996 року відповідно з часу набрання чинності Законом. Незнання законодавства не являється поважною причиною, підставою для задоволення вимог позивачки, а тому суд вважає за необхідне застосувати до позовних вимог ОСОБА_1 наслідки, передбачені ст.100 Кас України, згідно якої пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивачка звільнена від сплати держмита на користь держави на підставі ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито».
Керуючись ст.ст. 2,11,17,70,71,99,100,159-163 КАСУ, суд -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1- відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя: Закаблук О.В.