У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2012 рокум. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Пшонка М.П., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 12 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 21 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання заповіту недійсним,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_3, мотивуючи свої вимоги тим, що після смерті його батька ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне йому майно, до якого входять житловий будинок з господарськими спорудами, розташованими в с. Пилява по пров. Коцюбинського, 2 та право на земельну частку на території Пилявської сільської ради, яке фактично успадкувала після смерті свого брата ОСОБА_3, відповідно до заповіту, посвідченого секретарем Пилявської сільської ради - ОСОБА_4 при свідках ОСОБА_6, ОСОБА_7 та за підписом ОСОБА_8 Просив визнати недійсним вказаний заповіт від 21 жовтня 2009 року, оскільки вважає, що було порушено вимоги щодо форми та посвідчення заповіту.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 12 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 21 лютого 2012 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та просить ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з чим погодився і апеляційний суд, дійшов вірного висновку та правильно виходив з того, що відповідно по ч.4 ст. 207 ЦК України, якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє. Однак позивач не надав доказів щодо порушення вказаних вимог.

Із матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в:

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання заповіту недійсним, за касаційною скаргою на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 12 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 21 лютого 2012 року.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ М.П. Пшонка