ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2012 р. Справа № 2а/0470/4336/12

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі судового засідання Василенко К.Е.

за участю:

представника позивача Хижниченка Є.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросільпостач»про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросільпостач" в рахунок погашення боргу по податку на прибуток 71002,51 грн.

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що відповідач не сплатив узгодженої суми податкових зобов'язань по податку на прибуток за 2010 рік, у зв'язку з чим, виникла заборгованість в сумі 71002,51 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідач знаходиться на податковому обліку у Дніпродзержинській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросільпостач" надано до податкового органу декларацію з податку на прибуток підприємств за 2010 рік №9006875828. Згідно р. 17 вищевказаної декларації сума податку на прибуток, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду становить 71210,00 грн. У зв'язку з наявністю на 19.02.2011 року у підприємства переплати з податку на прибуток у сумі 691,99 грн., борг по декларації зменшено до 70518,01 грн.

Крім того, в обліковій кратці з податку на прибуток у підприємства, є борг з податку на прибуток у сумі 2,50 грн., який виник 27.02.2011 року на підставі повідомлення-рішення №0000631501 віл 17.02.2011 року і борг у сумі 482,00 грн., який виник 07.05.2011 року на підставі повідомлення-рішення №0001511501 від 19.04.2011 р. Зазначені податкові повідомлення-рішення не оскаржені.

На виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України ДПІ у м. Дніпродзержинську, засобами поштового зв'язку направлено TOB "Агросільпостач" податкову вимогу № 137 від 23.02.11р. на суму 70518,01 грн., на податкову адресу платника податків: м. Дніпродзержинськ, тупик Прохідний, буд. 10, яка повернулася 02.04.11р. з відміткою «адресат вибув». Згідно п.42.2 статті 42 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, документи вважаються належним чином вручені, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Таким чином, загальна сума заборгованості з податку на прибуток, складає 71002,51 грн., що підтверджується довідкою -розрахунком.

Статтею 67 Конституції України, передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України, органами стягнення, є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Згідно п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 152.9 ст.152 розділу ІІІ Податкового кодексу України, передбачено, що для цілей цього розділу, використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Згідно п.57.2 ст.57 Податкового кодексу України, у разі, коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України, контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.

У відповідності до п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. п. 36.1 -36.3 ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок, є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів, при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, при цьому, суд при вирішенні справи, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 8 КАС України).

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах, здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин, не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Статтею 86 вищевказаного Кодексу, зазначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі. Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративногосудочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросільпостач» про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути кошти у сумі податкового боргу з податку на прибуток - 71 002, 51 грн. з рахунків платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросільпостач» (код ЄДРПОУ 37103611) у банках, обслуговуючих такого платника податків (р/р № 31118009700013, (код платежу 11020100), одержувач: відділення Державного казначейства в м. Дніпродзержинську, код 24232324, назва банку УДК у Дніпропетровській області, МФО 805012).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька