Справа № 22-ц-378/12 Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.
Провадження № 22-ц/1990/378/12 Доповідач - Щавурська Н.Б.
Категорія - 27
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 квітня 2012 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Щавурської Н.Б.
суддів - Фащевської Н. Є., Гурзеля І. В.,
при секретарі - Бріль В.Л.
з участю сторін - представника апелянта ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 липня 2011 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства "КредоБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ "КредоБанк" з участю третьої особи ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору,-
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2010 року ПАТ "КредоБанк" звернулося до суду з уточненим в подальшому позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 29456 доларів США 79 центів, що за курсом НБУ станом на 28.07.2011 року складало 234800 грн. 07 коп. В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем ОСОБА_2, поручителем якого був ОСОБА_4, зобов'язань за кредитним договором № 10/08/МН від 18.07.2008 року та наявну станом на 25.11.2010 року прострочену заборгованість: з погашення кредиту -у розмірі 7271 доларів США 20 центів, зі сплати процентів за користування кредитом -у розмірі 632 долари США 24 центи. У зв'язку з цим відповідно до ст.1048 ЦК України заявив вимогу про дострокове повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому.
У травні 2011 року ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ПАТ "КредоБанк", з участю третьої особи ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним з підстав, передбачених ч.1 ст.203, ст.215 ЦК України. В обгрунтування заявлених вимог послався на відсутність, як у позивача та і у відповідача на момент укладення спірного договору кредиту індивідуальної ліцензії, виданої НБУ на використання іноземної валюти при здійсненні платежів за вказаним договором.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 28 липня 2011 року позовні вимоги ПАТ "КредоБанк" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користь ПАТ "КредоБанк" в особі Тернопільського відділення Центральної філії ПАТ "КредоБанк" заборгованість за кредитним договором №10/08/МН від 18.07.2008 року в сумі 29456 доларів США 79 центів, що еквівалентно 234800 грн. 07 коп. згідно курсу Національного банку України станом на 28.07.2011р. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині стягнення заборгованості та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ "КредоБбанк".
Апелянт вважає, що рішення в цій частині ухвалено з порушенням норм матеріального права, зокрема ст.ст.626, 651 ЦК України, які передбачають обов'язковість умов договору, підстави та порядок їх зміни або розірвання. Також вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи в частині визнання судом на день винесення рішення боргом тієї грошової суми, що залишилось йому сплатити згідно умов договору за період з серпня 2012 року до 17.07.2013 року (дати закінчення строку дії договору). Враховуючи факт погашення ним усієї простроченої заборгованості, яка існувала на день ухвалення судом рішення, вважає, що зобов'язання вносити ним щомісячні платежі, починаючи з серпня 2012 року не можуть вважатися боргом у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.
У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу свого довірителя ОСОБА_2, просить її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові ПАТ "Кредобанк" відмовити.
Представник позивача ПАТ "КредоБанк", відповідач ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленими про день і час розгляду справи, у судове засідання повторно не з'явилися, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду та пояснення представника апелянта, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до задоволення.
Так, судом установлено, що 18.07.2008 року між ПАТ "КредоБанк" в особі заступника директора Тернопільської філії ПАТ "КредоБанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №10/08/МН, згідно умов якого Банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 60 000 доларів США на строк до 17.07.2013 року, а ОСОБА_2 в свою чергу зобов'язався повернути отриманий кредит у повному обсязі в порядку і терміни, які передбачені Додатком №1 до укладеного кредитного договору, а також зобов'язався повертати кредит щомісячно рівними частинами по 1427 доларів США.
У відповідності до п.2.2. вищевказаного договору кредит, виданий ОСОБА_2, носить споживчий характер.
Своєчасне виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором у повному обсязі було забезпечено договором поруки № 10/08/МН/S-1 від 18.07.2008 року, укладеним між ПАТ "КредоБанк" та ОСОБА_4
Відповідач ОСОБА_2 допустив прострочення сплати чергових платежів за кредитним договором і станом на 25.11.2010 року прострочена заборгованість із погашення кредиту складала 7271 доларів США 20 центів, а зі сплати процентів за користування кредитом -632 долари США 24 центи.
Також, з матеріалів справи вбачається, що в ході розгляду справи судом першої інстанції (за період з 3.06. до 21.06.2011 року), відповідачем ОСОБА_2 було внесено на рахунок позивача за договором кредиту кошти на загальну суму 22538 доларів США 17 центів (а.с.79-80), а 20.07.2011 року -черговий платіж у сумі 1427 доларів США.
Ухвалюючи рішення про задоволення основного позову, суд першої інстанції виходив з наявності боргу внаслідок неналежного виконання зобов'язання відповідачами за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_2, поручителем якого виступав ОСОБА_4, та ПАТ "КредоБанк", а також - з наявності правових підстав для дострокового стягнення існуючої заборгованості.
У відповідності до ч.1 ст.612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено право позичальника вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому за договором у випадку прострочення повернення чергової частини позики позичальником за умови, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням).
Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення ПАТ "КредоБанк" до суду з позовом мало місце порушення відповідачами ОСОБА_2, який допустив прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором, та ОСОБА_4, який виступив поручителем ОСОБА_2, прав позивача, у зв'язку з чим вимога останнього про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з обох боржників не суперечила вимогам ч.2 ст.1050 ЦК України.
Доводи апелянта ОСОБА_2 та його представника в частині порушення судом першої інстанції норм матеріального права (неврахування вимог ст.ст.626, 651 Цивільного кодексу України) та незаконності, на їх думку, вимоги банку про дострокове стягнення заборгованості без заявлення вимоги про розірвання кредитного договору колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.29 своєї постанови від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин", передбачене статтею 1050 ЦК право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійним і реалізація такого права жодним чином не залежить від пред'явлення кредитодавцем вимог про розірвання кредитного договору відповідно до положення статті 651 ЦК України.
Разом з тим, дослідивши у повному обсязі обставини справи, суд першої інстанції допустився помилкового висновку про наявність у ОСОБА_2 такої заборгованості на день винесення рішення, і у зв'язку з цим - наявність правових підстав для задоволення позову банку про дострокове стягнення з відповідачів 29456 доларів США 79 центів.
Так, на думку колегії суддів, судом першої інстанції безпідставно не враховано факту повного погашення відповідачем усієї простроченої заборгованості за договором кредиту, що підтверджується матеріалами справи (а.с.79-80, 90).
Про відсутність у ОСОБА_2 на день винесення рішення судом (28.07.2011 року) будь-якої заборгованості щодо сплати чергових платежів свідчить і той факт, що у відповідності до Додатку № 1 до кредитного договору № 10/08/МН від 18.07.2008 року (а.с.11) відповідачу за період з серпня 2011 року до 17.07.13 року (дня закінчення строку дії договору) слід було повернути банку шляхом внесення щомісячних платежів суму, що в загальному складала б 34281 доларів США 22 центи, а згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с.88) остаточна вимога банку (задоволена судом першої інстанції) про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом стосувалася розміру боргу, що складав лише 29456 доларів США 79 центів, що на 4824 доларів 43 цента менше, ніж встановлено умовами Додатку №1 до кредитного договору.
Вищенаведені обставини свідчать про відсутність на день винесення рішення порушень відповідачами прав позивача, і як наслідок -відсутність правових підстав для задоволення вимоги банку про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, як неіснуючої в розумінні ч.1 ст.612 ЦК України. У зв'язку з цим, ухвалене у справі рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2, ОСОБА_4 в користь ПАТ "Кредобанк" підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Висновки суду першої інстанції в частині відсутності правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним є законними та обгрунтованими.
Керуючись ст.ст.209 ч.1; 303 ч.1,3; 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3, 4; ч.2; 313; 314 ч.2; 316 ч.1; 317; 319 ч.1; 324 ч.1 п.1; 325 ч.1 Цивільно-процесуального кодексу України, ст.612 ч.1 Цивільного кодексу України колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити .
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 липня 2011 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові публічного акціонерного товариства "Кредобанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 10/08/МН від 18.07.2008 року в сумі 29456 доларів США 79 центів, що еквівалентно згідно курсу національного банку України станом на 28.07.2011 року 234800 грн. 07 коп. - відмовити.
В решті рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 липня 2011 року -залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області Н.Б. Щавурська