ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2012 р. Справа № 2а/0470/4429/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозицької І.О.
при секретарі судового засідання Василенко К.Е.
за участю:
представника позивача Ружанської О.Б.
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути кошти з рахунків у банках, обслуговуючих фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу по податку на додану вартість в розмірі 7106,81 грн. та по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 76,62 грн.
В обґрунтування позову, позивач зазначив, що відповідач не сплатив заборгованість, визначену податковим органом, чим порушив вимоги Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Відповідач надав заперечення, в якому зазначив, що ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010 року, апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2009 року - без змін. Отже, сума податкового зобов'язання, визначеного державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська у податковому повідомленні-рішенні від 23.11.2007 р. № 0001371703/0 у сумі 34 687, 50 грн., було зменшено та визначено у сумі 7039,50 грн., в тому числі 4693 грн. -основний платіж і 2 346,50 грн. -штрафні санкції. Позивач порушив вимоги п.6.5 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-III, а тому, не може стягувати грошові кошти за податковим повідомленням-рішенням від 23.11.2007 р. № 0001371703/0.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в задоволені відмовити.
Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.
З урахуванням того, що за даним позовом правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України та те, що позивач звернувся з позовними вимогами до адміністративного суду після набрання чинності вказаним вище Кодексом, до даних правовідносин слід застосовувати законодавство, яке було чинне на час виникнення спору та законодавство, яке є чинним на момент розгляду цієї справи лише щодо повноважень позивача, оскільки, відповідно до ст. 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач знаходиться на податковому обліку у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.
Позивачем проведено виїзну планову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за період з 01.07.2004 року по 30.06.2007 року.
Перевіркою встановлено, що відповідачем в порушення:
- пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено податковий кредит з ПДВ за листопад 2006р. на 4693,33 грн., що призвело до заниження ПДВ на вказану суму;
- пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 наведеного Закону занижено податкові зобов'язання з ПДВ за грудень 2006р. на 18432 грн. з урахуванням заявленого у звіті за IV квартал 2006р. обсягу виручки в сумі 225042 грн.
За результатами перевірки складено акт №2566/17-3-НОМЕР_1 від 19.11.2007 року та винесено податкове повідомлення-рішення від 23.11.2007 року №0001371703/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 34687,50 грн., в тому числі: 23125 грн. - основний платіж і 11562,50 грн. - штрафні санкції.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2009 року по справі № А27/157-09(А23/250-08(А38/90-08) позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, був задоволений частково. Податкове повідомлення-рішення державної податкової служби у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 23.11.2007р. № 0001371703/0 визнане не чинним у частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 27 648 грн., в тому числі, 18 432 грн. -основний платіж і 9216 грн. - штрафні санкції та відмовлено у задоволені позову щодо визнання не чинним податкового повідомлення-рішення від 23.11.2007 р. № 0001371703/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 7 039,50 грн., в тому числі, 4 693 грн. - основний платіж і 2346,50 грн. - штрафні санкції.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010 року, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишено без задоволення, а Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2009 року по справі № А27/157-09(А23/250-08(А38/90-08) - без змін. Отже, сума податкового зобов'язання, визначеного державною податковою інспекцією у Жовтневому районі М.Дніпропетровська у податковому повідомленні-рішенні від 23.11.2007р. № 0001371703/0 у сумі 34 687,50грн., було зменшено та визначено у сумі 7 039,50 грн., в тому числі, 4693 грн. - основний платіж і 2346,50 грн. - штрафні санкції.
Крім того, відповідачу нараховано ПДВ у сумі 30,00 грн., згідно декларації №7137115 від 20.11.2007 року.
Таким чином, враховуючи наявну переплату з податку на додану вартість, заборгованість складає 7106,81 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Також, податковим органом нараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 159,75 грн., згідно податкового повідомлення рішення від 09.02.2009 року №0000681704/0.
Враховуючи наявність переплати по податку на доходи фізичних осіб, заборгованість складає 76,62 грн., що підтверджується матеріалами справи.
У відповідності до п.п. 6.2.3 "а" п.п. 6.2 ст.6 Закону Україну "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та у зв'язку з несплатою до бюджету податкового боргу в повному обсязі, податковим органом виставлена перша податкова вимога №1/664 від 05.12.2007 року, яка у зв'язку з неврученням розміщена на дошці податкових оголошень.
У відповідності до п.п. 6.2.3 "б" п. 6.2 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та у зв'язку з несплатою до бюджету податкового боргу, податковим органом виставлена друга податкова вимога №2/2 від 09.01.2008 року, яка у зв'язку з неврученням, розміщена на дошці податкових оголошень.
Статтею 67 Конституції України, передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядок, встановлений законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також, стягувати до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Відповідно до пп.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п. 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України, органами стягнення, є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.
Підпунктом 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також, пунктом 4.3 цієї статті.
У пп. "а" пп.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", вказано, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі, при сплаті місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до пп.4.2.1 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", якщо згідно з нормами цього пункту, сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте, несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Абзацом 3 пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом, за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п. п. 36.1 -36.3 ст. 36 Податкового кодексу України, Податковим обов'язком, визнається обов'язок платника податку, обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок, є безумовним і першочерговим, стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Пунктом 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів, при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, при цьому, суд при вирішенні справи, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 8 КАС України).
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах, здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин, не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Статтею 86 вищевказаного Кодексу, зазначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - задовольнити повністю.
Стягнути кошти з рахунків у банках, обслуговуючих фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави: р/р 31117029700005, одержувач: УДКСУ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДПРОУ 37989269, код платежу 14010100 в рахунок погашення боргу по податку на додану вартість у сумі 7 106, 81 грн.; р/р 33214801700005, одержувач: УДКСУ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДПРОУ 37989269, код платежу 11010200 в рахунок погашення боргу по податку на доходи фізичних осіб у сумі 76, 62 грн.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька