ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

18.05.12 Справа № 5/213/б

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Данко Л.С., Хабіб М.І.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1»Комерзана З.Д. та інвесторів товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1»: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Чернівецької області від 06 березня 2012 року у справі №5/213/б

про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1»

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Чернівецької області (суддя Бутирський А.А.) ухвалою від 06 березня 2012 року відмовив у затвердженні мирової угоди у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Не погоджуючись із названою ухвалою, ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Комерзан З.Д. та інвестори товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1»: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Чернівецької області від 06 березня 2012 року у справі №5/213/б, просять скасувати та затвердити мирову угоду від 30 квітня 2010 року у справі №5/213/б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1». На думку скаржників, подана на затвердження суду мирова угода від 30 квітня 2010 року укладена з дотриманням вимог чинного законодавства України та в інтересах кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1», оскільки заборгованість перед кредиторами погашена повністю у встановлені мировою угодою строки.

Про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення.

Ліквідатор банкрута подану апеляційну скаргу підтримав, просить задовольнити. У зв'язку із необхідністю отримання пояснень у даній справі від ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1»Комерзана З.Д. та з метою створення учасникам провадження у справі про банкрутство необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства,

Ініціюючий кредитор та інвестори у судове засідання не прибули, клопотань не подали.

За наведеного суд ухвалив розглядати апеляційну скаргу згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухав пояснення ліквідатора банкрута, розглянув матеріали справи, апеляційну скаргу колегія суддів вважає, що ухвалу господарського суду Чернівецької області від 06 березня 2012 року у справі №5/213/б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1»слід залишити без змін виходячи з наступних підстав і обставин.

Згідно із матеріалами справи провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Хлівищанка" порушене ухвалою господарського суду Чернівецької області від 27 серпня 2007 року за заявою відкритого акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Чернівецької обласної дирекції "Райффайзен банк Аваль" згідно ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Чернівецької області від 04 вересня 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю „Хлівищанка" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Комерзана З.Д.

Ухвалою від 11 грудня 2007 року господарський суд Чернівецької області припинив процедуру ліквідації передбаченої ст. 52 закону України про банкрутство та постановив подальшу ліквідаційну процедуру товариства з обмеженою відповідальністю „Хлівищанка" здійснювати відповідно до вимог ст.ст. 22-23 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою суду від 24 грудня 2010 року строк ліквідаційної процедури банкрута продовжено до 11 червня 2010 року.

05 травня 2010 року ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Комерзан З.Д. звернувся до господарського суду Чернівецької області із заявою про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство ТзОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" та припинення провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 24 червня 2010 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04 травня 2011 року, мирову угоду від 30 квітня 2010 року затверджено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 грудня 2011 року названі процесуальні документи скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області. При цьому Вищий господарський суд України вказав, що при новому розгляді справи слід перевірити, зміст мирової угоди, її відповідність закону та чи не порушуються затвердженням мирової угоди права інших кредиторів.

Виконуючи вказівки Вищого господарського суду України господарський суд Чернівецької області при новому розгляді справи відмовив у затвердженні мирової угоди від 30 квітня 2010 року виходячи з приписів ст.ст. 37, 38 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вказівок п. 99 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" та фактичних обставин справи.

Суд першої інстанції вказав на ту обставину, що засновниками банкрута згідно установчих документів (т. 3 а.с. 82, 123), є фізичні особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Проте названі особи не є учасниками мирової угоди та не підписали її (дана позиція узгоджується з практикою Вищого господарського суду України, що викладена у постанові від 06.10.2010 року у справі №6/8-09). Крім того, у мировій угоді відсутня фактична вартість майна боржника, що передається інвесторам.

Для затвердження мирової угоди у провадженні у справі про банкрутство, за умовами якої має відбутись обмін вимог кредиторів на вже емітовані боржником акції чи інші корпоративні права, належні акціонерам чи іншим суб'єктам корпоративних прав у статутному капіталі боржника, господарський суд має перевірити наявність згоди на відчуження належних їм акцій чи часток, оскільки Законом не передбачено позбавлення акціонерів прав на акції чи учасників інших господарських товариств корпоративних прав поза їх волею. У випадках надання згоди акціонери та суб'єкти корпоративних прав у статутному капіталі товариства - боржника мають стати учасниками мирової угоди і підписати її (п. 99 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство").

Суд першої інстанції зазначив, що за законом під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін, і перехід права власності на майно боржника третій особі цей закон не передбачає, про що зазначено у постанові Вищого господарського суду України від 15 грудня 2011 року у даній справі.

Погоджуючись із висновками господарського суду Чернівецької області, необхідно зазначити наступне.

Як визначено ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог ст. 4 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до боржника застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном, санація (відновлення платоспроможності) боржника, ліквідація банкрута та мирова угода.

Як визначено ст. 35 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.

Статтею 36 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" установлено, що у разі, коли умови мирової угоди передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду, визнається безнадійним та списується, а податкові зобов'язання чи податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду календарних років, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах мирової угоди. Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного податкового органу за місцезнаходженням боржника. Для конкурсних кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги.

За приписами ст. 36 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода має містити положення про: розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини. Крім цього, мирова угода може містити умови про: виконання зобов'язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права; задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.

Відповідно до вимог ст. 38 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий протягом п'яти днів з дня укладення мирової угоди повинен подати до господарського суду заяву про затвердження мирової угоди. До заяви про затвердження мирової угоди додаються: текст мирової угоди; протокол засідання комітету кредиторів, на якому було прийнято рішення про укладення мирової угоди; список кредиторів із зазначенням поштової адреси, номеру (коду), що ідентифікує платника податків, та суми заборгованості; зобов'язання боржника щодо відшкодування усіх витрат, відшкодування яких передбачено у першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону, крім вимог кредиторів, забезпечених заставою; письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні про укладення мирової угоди чи проголосували проти укладення мирової угоди, за їх наявності. Про дату розгляду мирової угоди господарський суд повідомляє сторони мирової угоди. Господарський суд має право відмовити в затвердженні мирової угоди у разі: порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого цим Законом; якщо умови мирової угоди суперечать законодавству. Про відмову у затвердженні мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. У разі винесення господарським судом ухвали про відмову в затвердженні мирової угоди мирова угода вважається неукладеною. Винесення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні мирової угоди не перешкоджає укладенню нової мирової угоди з іншими умовами.

З матеріалів справи слідує, що 05 травня 2010 року ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Комерзан З.Д. звернувся до господарського суду Чернівецької області із заявою про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство ТзОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" та припинення провадження у справі. До заяви додано мирову угоду, укладену 30 квітня 2010 року, угоду про перевід боргу, перелік (реєстр) кредиторів, експертний висновок про оцінку майна, протокол засідання комітету кредиторів від 30 квітня 2010 року (т.2, а.с.88-109).

Як зазначено у протоколі засідання комітету кредиторів по справі про банкрутство ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 30 квітня 2010 року комітет кредиторів розглянув питання укладення мирової угоди та угоди про перевід боргу та вирішив погодити текст мирової угоди і підписати вказані документи, а ліквідатору подати мирову угоду для затвердження господарським судом.

Комітет кредиторів ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" обрано на зборах кредиторів, що випливає із протоколу №1 зборів кредиторів по справі про банкрутство ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 09 квітня 2008 року (т.2, а.с.106-108).

Мирова угода укладена 30 квітня 2010 року між ліквідатором банкрута, інвесторами та головою комітету кредиторів. За умовами мирової угоди сторони домовились про те що інвестори в особі гр.гр. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 зобов'язуються погасити заборгованість перед кредиторами, а взамін набувають права власності на корпоративні права підприємства-банкрута ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" та стають власниками-учасниками ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1". Перед кредиторами погашається заборгованість в повному обсязі відповідно до графіку погашення кредиторської заборгованості. Заборгованість перед кредиторами у сумі 271708,83 грн. погашається у повному обсязі з розстрочкою на один рік з моменту затвердження мирової угоди згідно графіку погашення кредиторської заборгованості. Кредитори банкрута мають право розірвати мирову угоду у випадку невиконання інвесторами взятих на себе зобов'язань за цієї угодою.

Виходячи з положень ст.ст. 14, 15, 16, 35-38 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мирова угода може бути укладена лише після опублікування оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, розгляду і визнання грошових вимог конкурсних кредиторів, затвердження реєстру вимог кредиторів, проведення зборів кредиторів та обрання комітету кредиторів.

За приписами ст.ст. 14, 15 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені). Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредитору при прийнятті рішення на зборах (комітеті) кредиторів.

Згідно з статтею 16 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду розпорядник майна повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів та уповноважену особу акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення. Учасниками зборів кредиторів з правом вирішального голосу є кредитори, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів. У зборах можуть брати участь представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, арбітражний керуючий з правом дорадчого голосу. Кредитори мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, кратній тисячі гривень. До компетенції зборів кредиторів належить, зокрема, прийняття рішення про вибори членів комітету кредиторів. Рішення про створення та склад комітету кредиторів направляється до господарського суду. Серед іншого до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про підготовку та укладення мирової угоди. Рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим більшістю голосів кредиторів, якщо за нього проголосували присутні на зборах (комітеті) кредитори, кількість голосів яких пропорційна сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, кратній тисячі гривень.

Проте суд першої інстанції у провадженні справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Хлівищанка" не затверджував реєстру вимог кредиторів. Відтак відсутні законні підстави для проведення 09 квітня 2008 року зборів кредиторів ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1", в тому числі й обрання комітету кредиторів ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" та його голови. Рішення незаконно створеного комітету кредиторів не можуть прийматись судом, як доказ дотримання встановленого законом порядку укладення мирової угоди, підтверджувати повноваження комітету кредиторів, як сторони мирової угоди та повноваження голови комітету кредиторів, який підписав мирову угоду.

Крім того, за законом під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. В даному ж випадку стороною мирової угоди виступають ще й інвестори.

Виходячи з умов мирової угоди, така передбачає відстрочку до ІУ кварталу 2010 року сплати боргу державній податковій інспекції у Кіцманському районі в сумі 16601,21 грн., проте доказів погодження таких умов мирової угоди з органом стягнення в матеріалах справи немає, хоча така вимога передбачена ст. 36 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не ґрунтуються на законі й умови мирової угоди про набрання інвесторами права власності на корпоративні права учасників товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" та про перехід їх часток у власність інвесторів. Адже банкрут не є власником корпоративних прав його учасників (засновників) й не вправі розпоряджатись чужою власністю.

Названі в мировій угоді інвесторами фізичні особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 можуть на загальних підставах у встановленому законом порядку стати власниками часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1". При цьому розпоряджатись означеними корпоративними правами вправі лише їх власники (учасники товариства) або уповноважені ними особи.

Щодо тверджень скаржників про повне погашення вимог кредиторів слід зазначити, що докази цього в матеріалах справи відсутні.

Як визначено статтею 32 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Якщо ж майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, він вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність.

За наведеного, якщо заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" перед кредиторами погашена, ліквідатор банкрута повинен подати суду звіт та ліквідаційний баланс з підтверджуючими документами, за результатами розгляду яких суд першої інстанції може, зокрема, припинити провадження у справі про банкрутство, якщо для цього є законні підстави.

Як визначено статтею 106 ГПК України, окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема і в справах про банкрутство. Апеляційні скарги на ухвали розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

За приписами ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з статтею 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Постановляючи оскаржену ухвалу суд першої інстанції керуючись законом дослідив фактичні обставини справи, дав їм вірну юридичну оцінку та виконав вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 15 грудня 2011 року по даній справі.

Скаржники не спростували висновків місцевого господарського суду, викладених у оскарженій ухвалі.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Чернівецької області від 06 березня 2012 року у справі №5/213/б залишити без змін, а апеляційну скаргу ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1»Комерзана З.Д. та інвесторів товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1»: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Данко Л.С.

суддя Хабіб М.І.