УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_________________________________________
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від "28" травня 2012 р. Справа № 18/5007/29/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А. ,
за участю представників сторін:
- від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 03.04.2012р.;
- від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 03.01.2012р.;
- від ІІІ особи: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АртБудКомфорт" (м.Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РУТА" (м.Малин)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Приватного підприємства "Продовольча компанія Скіф-Черкаси" (м.Черкаси)
про стягнення 232357,31грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог (а.с.87-90).
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 248129,10грн. заборгованості, з яких: 217810,00грн. - основного боргу, 6051,47грн. - інфляційних, 6105,03грн. - 3% річних, 18162,60грн. - пені.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 19.04.2012р. залучено Приватне підприємство "Продовольча компанія Скіф-Черкаси" (18022, м.Черкаси, вул.Чехова, 20а, кв.23) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, з підстав, зазначених в ухвалі.
Представник позивача в судове засідання подав заяву про уточнення позовних вимог, що фактично відповідно до ст.22 ГПК України являється заявою про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 232357,31грн. заборгованості, що складає: 209800,00грн. - основного боргу, 2214,13грн. - інфляційних, 3195,34грн. - 3% річних, 17147,84грн. - пені.
Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом та ухвалюється вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 232357,31грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог (а.с.87-90), на виконання вимог ухвали господарського суду від 14.05.2012р. надав обґрунтований розрахунок заборгованості (а.с.91-97) та акт звірки взаємних розрахунків станом на 11.05.2012р., підписаний повноважними представниками, з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 209800,00грн.
Представник відповідача в судовому засіданні визнав суму основного боргу у розмірі 209800,00грн.
Представник ІІІ особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 15 грудня 2010 року між ПП "Продовольча компанія "Скіф-Черкаси" (продавець) та ТОВ "Рута" укладено договір купівлі-продажу №12 (а.с.10-11), за умовами якого продавець зобов'язався поставляти, а покупець приймати та оплачувати м'ясопродукти з птиці бройлера, на умовах даного договору (п.1.1 договору).
Відповідно до п.3.3 договору оплата за продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної.
На виконання умов договору купівлі-продажу №12 від 15.12.2010р. ПП "Продовольча компанія "Скіф-Черкаси" поставив відповідачу товар за видатковими накладними №РЧ00001156 від 09.03.2011р., №РЧ00001194 від 11.03.2011р., №РЧ00001229 від 15.03.2011р., №РЧ00001281 від 19.03.2011р., №РЧ00001334 від 21.03.2011р., №РЧ00001357 від 25.03.2011р., №РЧ00001366 від 26.03.2011р., №РЧ00001440 від 30.03.2011р., №РЧ00001472 від 31.03.2011р. (а.с.16-24).
Всупереч умов договору купівлі-продажу від 15.12.2010р. покупець свої зобов'язання не виконав та не провів розрахунок за поставлену продукцію.
23.09.2011р. між ПП "Продовольча компанія "Скіф-Черкаси" (цедент), ТОВ "АртБудКомфорт" (цесіонарій, позивач) та ТОВ "Рута" (боржник, відповідач) укладено договір №20/Ц про відступлення права вимоги (а.с.12-13), за яким цедент передав, а цесіонарій прийняв на себе право вимоги, що належить цеденту і став кредитором по заборгованості, що виникла згідно договору №12 від 15.12.2010р. (п.1.1 договору від 23.09.2011р.)
Пунктом 1.2 договору №20Ц від 23.09.2011р. встановлено, що за цим договором цесіонарій одержує право (замість цедента) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань перед цедентом, як кредитором, а також стягнення з боржника всіх збитків, які виникли у результаті не погашення заборгованості боржником перед кредитором.
Право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене сторонами в сумі 235000,00грн., яка підлягає сплаті протягом 3-х місяців від дня підписання цього договору, але не пізніше 31.12.2011р. (п.2.1 договору від 23.09.2011р.)
Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Рута" не виконав зобов'язань перед ПП "Продовольча компанія "Скіф-Черкаси" по оплаті отриманого на підставі договору купівлі-продажу №12 товару у встановлений строк.
Підписавши угоду про відступлення права вимоги від 23.09.2011р., у позивача - ТОВ "АртБудКомфорт" виникло право вимоги до відповідача ТОВ "Рута", а у ТОВ "Рута" - зобов'язання сплатити ТОВ "АртБудКомфорт" 235000,00грн. заборгованості.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що за період з 01.11.2011р. по 11.05.2012р. ТОВ "Рута" здійснило оплату за отриману продукцію на підставі договору купівлі-продажу №12 на загальну суму 25200,00грн.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість 209800,00грн.
В матеріалах справи міститься акт звірки розрахунків станом на 11.05.2012р., підписаний повноважними представниками, з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 209800,00грн. (а.с.98).
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 209800,00грн. заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач відповідно до п.6.2 договору купівлі-продажу №12, за порушення строків оплати нарахував відповідачу пеню в сумі 17147,84грн.
Відповідно до п.6.2 договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Судом встановлено, пунктом 2.1 договору про відступлення права вимоги сторони визначили, що право вимоги в сумі 235000,00грн. підлягає сплаті протягом 3-х місяців від дня підписання договору, але не пізніше 31.12.2011р., тому період нарахування пені слід обчислювати з 01 січня 2012р. та до моменту пред'явлення позову до суду.
Розмір пені, який є правомірним та підлягає задоволенню, складає 6796,09грн.; вимоги в частині стягнення 10351,75грн. пені необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 2214,13грн. інфляційних та 3195,34грн. 3% річних.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.
Визначаючи порядок нарахування 3% річних та інфляційних за невиконання грошового зобов'язання позивач також не врахував пункт 2.1 договору про відступлення права вимоги, у зв'язку із чим невірно визначив кількість прострочених днів.
Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір інфляційних за прострочений період становить 861,24грн., 3% річних складає 1315,36грн.; вимоги в частині стягнення 1352,89грн. інфляційних та 1879,98грн. 3% річних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Приписами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Наявність заборгованості не заперечується відповідачем, що вбачається із акту звірки розрахунків, підписаним представниками та скріплений печатками обох сторін (а.с.98).
Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 218772,69грн., з яких: 209800,00грн. основного боргу, 6796,09грн. пені, 1315,36грн. 3% річних та 861,24грн. інфляційних.
В частині стягнення 10351,75грн. пені, 1879,98грн. 3% річних та 1352,89грн. інфляційних суд відмовляє за необґрунтованістю.
Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись до суду.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута" (11600, м.Малин, вул.Кримського, 137, код 31164401)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АртБудКомфорт" (03035, м.Київ, вул.Урицького, 45, кімната 930, код 35489446)
- 209800,00грн. основного боргу;
- 6796,09грн. пені;
- 1315,36грн. 3% річних;
- 861,24грн. інфляційних;
- 4375,45грн. судового збору.
3. В позові відмовити в частині стягнення 10351,75грн. пені, 1879,98грн. 3% річних та 1352,89грн. інфляційних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати: 3 прим.
1- в справу
2,3- сторонам (рек. з повід.)