Справа № 2-258/11

номер провадження 2/1704/12/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2012 року Демидівський районнний суд

Рівненської області

в складі:

головуючого судді: Олексюк А.О.

при секретарі : Савковій Г.М.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідачки ОСОБА_3

представника відповідачки ОСОБА_3 -ОСОБА_4

представника відповідача Хрінницької сільської ради -Майдан В.Г.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -ОСОБА_7

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачки ОСОБА_8 -ОСОБА_4

розглянувши у відритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та до виконкому Хрінницької сільської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_7 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачки ОСОБА_3 -ОСОБА_8 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним та визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_3 та до виконкому Хрінницької сільської ради Демидівського району, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_7 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачки ОСОБА_3 -ОСОБА_8, в якій просить визнати недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом видане 23.03.2004 року державним нотаріусом Демидівської районної державної нотаріальної контори на ім»я ОСОБА_3 зареєстроване в реєстрі за № 419 на спадкове майно -будинок АДРЕСА_1 , що залишився після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 та свідоцтво про право на спадщину за законом видане 24.03.2004 року державним нотаріусом Демидівської районної державної нотаріальної контори на ім»я ОСОБА_3 зареєстроване в реєстрі за № 444 на спадкове майно -на земельну ділянку (пай) розміром 2.88 га, що знаходиться на території Демидівської селищної ради Демидівського району Рівненської області і залишилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9. Крім того, просить визнати за ним право власності на спадкове майно за заповітом - 7/9 частини від ? частини будинку № 21 з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1, що залишився після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 та на 7/9 частини земельної ділянки (паю) площею 2,88 га, яка знаходиться на території Демидівської селищної ради Демидівського району Рівненської області, що залишилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його дід ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, на випадок своєї смерті склав заповіт, яким усе належне йому майно, з чого б воно не складалось, заповів своїм внукам ОСОБА_8 та позивачу ОСОБА_1 Даний заповіт зареєстрований в реєстрі заповітів Хрінницької сільської ради під № 21 і відповідно до витягу № 43717869 від 20.02.2010 року із Спадкового реєстру заповітів, заповіт є чинним. Згідно записів погосподарської книги Хрінницької сільської ради Демидівського району, в будинку АДРЕСА_1 на момент смерті спадкодавця ОСОБА_9 проживали ОСОБА_3, син ОСОБА_10, невістка ОСОБА_11, внук ОСОБА_1 На момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_9 спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 був неповнолітнім (14 років) і таким, що проживав разом із спадкодавцем. Згідно вимог діючого на час відкриття спадщини цивільного законодавства позивач ОСОБА_1 є таким, що прийняв спадщину за заповітом після смерті свого діда ОСОБА_9. Однак незважаючи на наявність заповіту, обов»язкова частка відповідачки ОСОБА_3 складає 2/3 від 1/3 частки в спадщині, яка б належала їй за законом. Спадкоємець за заповітом ОСОБА_8, на момент відкриття спадщини був повнолітнім (21 рік), проживав окремо від спадкодавця, заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подав і будь-яких дій, які б свідчили про прийняття ним спадщини, на протязі шестимісячного строку не вчинив.

Відповідачка ОСОБА_3 була співвласником частини будинку і спадкуванню підлягає ? частина будинку. Так як при наявності трьох спадкоємців першої черги за законом (при умові відсутності заповіту) спадкуванню підлягало 9/9 частин від ?. Враховуючи, що відповідачка ОСОБА_3 мала право на обов»язкову частку в спадщині чоловіка (2/3 від 1/3), то ОСОБА_1 успадкував 7/9 від ? частини будинку або 7/18 частин від усього будинку.

Крім того, зазначив, що до складу спадкового майна входить земельна ділянка площею 2.88 га, згідно державного акту серії РВ № 045574 виданого 16.06.2004 року Демидівською райдержадміністрацією. Вказана земельна ділянка підлягала спадкуванню за заповітом спадкоємцем ОСОБА_1, за виключенням обов»язкової частки відповідачки ОСОБА_3, яка складала б 2/3 від 1/3, тобто 2/9 частки земельної ділянки. В порушення вимог ст. 524 ЦК УРСР, а саме спадкування за законом має місце, коли і поскільки воно не змінено заповітом, - відповідачці ОСОБА_3 Демидівською районною державною нотаріальною конторою було видано 24.03.2004 року свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстроване в реєстрі за № 444. Таким чином, позивачу ОСОБА_1 має належати 7/9 частини земельної ділянки, що належала спадкодавцю ОСОБА_9

Відповідачка ОСОБА_3, знаючи про наявність заповіту свого чоловіка ОСОБА_9 в користь неповнолітнього внука ОСОБА_1, свідомо позбавила його спадщини, звернувшись із заявою про прийняття спадщини за законом до Демидівської районної державної нотаріальної контори.

Під час розгляду справи в суді позивач позов підтримав повністю з тих же підстав, і додатково суду пояснив, що йому невідомо було про наявність заповіту, ні батько, ні матір, ні ішні члени сім»ї йому про це не розповідали. Вважає, що його покійний батько ОСОБА_10 не мав права після смерті діда (свого батька) відмовлятися від його частини спадщини по заповіту, оскільки він, як позивач на момент відкриття спадщини був неповнолітнім.

Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала, суду пояснила, що її чоловік ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Встановлений законом строк для прийняття спадщини після його смерті закінчився 16 грудня 2003 року. Тобто спірні правовідносини в частині відкриття та прийняття спадщини підлягають регулюванню (оцінці) нормами законодавства, що діяло до 01.01.2004 року. Спадкове майно, на яке вона претендує є спільно набуте (нажите) спадкодавцем та нею у шлюбі, тобто спільне-сумісне майно, яким вони спільно володіли та управляли до смерті спадкодавця, у зв»язку із чим на час смерті одного із них (спадкодавця) фактично прийняти його могла та прийняла лише вона. Крім того відповідачка ОСОБА_3 вважає, що інші особи, що проживали в будинку спадкодавця на час його смерті, зважаючи на особливість спадкового майна та продовження одноосібного управління ним іншим співвласником, не можуть вважатись особами, що фактично прийняли спадщину. Тим більше, не може вважатись такою особою позивач, який на час відкриття спадщини був малолітнім. ОСОБА_3 заперечила і фактичне проживання позивача однією сім»єю із нею та спадкодавцем, так як позивач належав до сім»ї своїх батьків, які хоча і проживали в спірному будинку, однак участі у спільному веденні господарства не брали. Вважає, що спадкоємці, які не подали у строк до 16 грудня 2003 року заяв про прийняття спадщини, вважаються такими, що відмовились від спадщини згідно ч.2 ст. 553 УРСР. Відповідачка, також пояснила, що вона знала, про те, що її чоловік склав заповіт. Однак від імені позивача, який на час відкриття спадщини був малолітнім, рішення про відмову від спадщини прийняв його батько. Також вважає, що заповіт є недійсним, так як він був складений на бланку державної нотаріальної контори, датований 06 липня 1999 року, підписаний від імені ОСОБА_9 та посвідчений Майдан Валентиною Григорівною, секретарем виконкому Хрінницької сільської ради, повноваження якої на вчинення нотаріальних дій на той час підтверджуються наданим Розпорядженням Хрінницького сільського голови, тобто неповноваженою особою. Заповіт також складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, а саме не містить посилання на місце його складення, не зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій.

Представник відповідача Хрінницької сільської ради -Майдан В.Г. позов не визнала, вважає, що з її сторони, як секретаря Хрінницької сільської ради, ніяких порушень при складанні заповіту, його посвідченні, при видачі довідок відповідачці ОСОБА_3 для оформлення спадщини у нотаріуса, вчинено не було. Спадкоємці самі між собою вирішували питання щодо спадкування. Вона не повідомила нотаріуса про наявність заповіту, оскільки до неї ніхто з приводу цього питання не звертався. Реєстрація заповітів в реєстрі розпочалась лише з 2007 року. Суду додатково пояснила, що відповідно до погосподарської книги, склад сім»ї покійного ОСОБА_9 на день смерті був слідуючий, в господарстві були зареєстровані і проживали: дружина ОСОБА_3, син ОСОБА_10 невістка ОСОБА_11 та внук ОСОБА_1 Однак при видачі довідки для оформлення спадщини, вона в склад сім»ї покійного ОСОБА_9 написала лише його дружину ОСОБА_3, так як вважала, що лише вона належить до членів його сім»ї.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -ОСОБА_7 позов не визнала, суду пояснила, що її мама ОСОБА_3 вірно прийняла спадщину за законом. Вона, як дочка, та ОСОБА_10, як син спадкодавця, відмовилися від прийняття спадщини на користь свої мами ОСОБА_3 В нотаріальну контору щодо спадкування не зверталися. Про наявність заповіту на користь внуків вони з братом знали давно , однак вирішили, що спадкувати має право лише мама за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_9 .

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_8 -ОСОБА_4 позов не визнав. Суду показав, що ОСОБА_8 про наявність заповіту знав давно, однак в нотаріальну контору після смерті діда з питаннями спадкування не звертався. Вважає, що бабця ОСОБА_3 вірно успадкувала все майно за законом після смерті діда ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_12 суду показала, що на день смерті ОСОБА_9, вона, її покійний чоловік ОСОБА_10, син ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_3 проживали в АДРЕСА_1 та вели спільне господарство. Після смерті ОСОБА_9 вони обробляли присадибну земельну ділянку, доглядали за будинком, проводили поточні ремонти, підтримували будинок в належному стані. Про наявність заповіту ні вона, ні її покійний чоловік, ні син не знали. Про те, що ОСОБА_9 склав заповіт на користь внуків ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , вона дізналась лише в судовому засіданні, коли ОСОБА_3 звернулась з позовом про виселення їх з житлового будинку. Заяв про відмову від спадщини на користь ОСОБА_3 ні вона, ні її покійний чоловік ОСОБА_10 ні від свого імені, ні від імені сина ОСОБА_1, не писали. Покійний ОСОБА_10 не міг відмовитися від імені свого неповнолітнього сина від належної йому частини спадщини за заповітом. Крім того, суду показала, що її син ОСОБА_1 з моменту народження і по сьогодні постійно зареєстрований та проживає в даному будинку, на момент смерті спадкодавця був неповнолітнім, тому вважається таким, що автоматично прийняв спадщину за заповітом. Дізнавшись про наявність заповіту, вона з сином неодноразово звертались до Хрінницької сільської ради, щоб отримати інформацію про даний заповіт, однак їм в категоричній формі секретар сільської ради відмовляла.

Свідок ОСОБА_13 суду показав, що в Демидівську державну районну нотаріальну контору з метою оформлення спадщини після смерті чоловіка зверталась лише ОСОБА_3 При зверненні до нотаріуса ОСОБА_3 надала довідку Хрінницької сільської ради Демидівського району про склад сім»ї спадкодавця ОСОБА_9 , згідно якої склад сім»ї покійного був слідуючий: дружина -ОСОБА_3 Відповідно їй було видано свідоцтва про право на спадщину за законом на все майно спадкодавця. Про наявність заповіту йому ніхто не повідомляв. На час оформлення спадщини у 2003 році заповіти, які посвідчувались в сільських радах, до Єдиного реєстру заповітів не вносилися. Це почали робити лише в 2007 році. Тому перевірити наявність заповіту по реєстру він не мав можливості. Спадкоємці по заповіту з питанням оформлення спадщини у шестимісячний термін до нього не звертались. Позивач звернувся до нього лише в 2012 році.

Заслухавши пояснення сторін, третіх осіб, показання свідків, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено в суді, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_9, про що підтверджує свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 /а.с.10/.

Після смерті ОСОБА_9 відкрилась спадщина на належне йому на законних підставах майно, а саме на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1 та на земельну ділянку (пай) розміром 2,88 га, що знаходиться на території Демидівської селищної ради Демидівського району /а.с. 84-86/.

Так як спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 і термін для її прийняття закінчився 16.12.2003 року, то до даних спірних цивільних правовідносин слід застосовувати норми ЦК УРСР.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкування за законом має місце тоді, коли і поскільки воно не змінено заповітом.

ОСОБА_9 06 липня 1999 року, склав заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право заповів своїм внукам ОСОБА_8 та ОСОБА_1 в рівних частинах /а.с. 83/. Заповіт складений в письмовій формі, з зазначенням місця і часу його складання, був власноручно підписаний заповідачем і посвідчений посадовою особою виконкому Хрінницької сільської ради, згідно повноважень, що встановлені ст. 37 ЗУ «Про нотаріат»та повноважень, наданих посадовій особі відповідним Розпорядженням голови сільської ради. /а.с.139/. Крім того, заповіт зареєстрований в реєстрі за № 21, запис про вчинену нотаріальну дію було занесено в журнал для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Хрінницької сільської ради /а.с. 153-155 /. Згідно витягу № 43717869 від 20.02.2012 року із Спадкового реєстру заповітів вказаний заповіт є чинним. /а.с. 90 /.

Отже заповіт, складений ОСОБА_9 , відповідає вимогам статті 541 ЦК УРСР і заперечення відповідачів на його недійсність є безпідставними.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до записів погосподарської книги Хрінницької сільської ради Демидівського району станом на 15 червня 2003 року в будинку АДРЕСА_1 Демидівського району були зареєстровані та проживали: ОСОБА_9, ОСОБА_3 - дружина; ОСОБА_10 -син, ОСОБА_11 -невістка та ОСОБА_1 -внук.

Крім того, позивач з моменту народження і по сьогодні проживає та прописаний в будинку АДРЕСА_1 Демидівського району. Його батьки -ОСОБА_10 та ОСОБА_11 також проживали та були зареєстровані в даному будинку. Після смерті ОСОБА_9 батьки позивача обробляли присадибну земельну ділянку, доглядали за будинком, підтримували його в належному стані, тобто здійснювали всі необхідні дії, які свідчили про вступ в управління спадковим майном.

Отже позивач ОСОБА_1 фактично вступив у володіння або управління спадщиною.

З пояснень відповідачки ОСОБА_3 вбачається, що батько позивача -ОСОБА_10 в інтересах свого сина відмовився від прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_9 Однак даний факт не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні. Так з показань свідка ОСОБА_12 вбачається, що ні вона, ні її покійний чоловік ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_1 заяви про відмову від спадщини не писали. Вказана обставина також підтверджується матеріалами спадкової справи ОСОБА_9, оглянутою та дослідженою в судовому засіданні, в результаті чого встановлено, що така заява відсутня.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на одержання в установленому законом порядку в спадщину майна. Батьки або особи, які їх заміняють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ майна, відчуження житла тощо.

Згоду на відмову від спадкового майна в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_1, ні його батькові ОСОБА_10, ні його матері ОСОБА_12 органом опіки та піклування надано не було. Даний документ відповідачами та третіми особами суду не представлений.

Отже, відповідач Хрінницька сільська рада Демидівського району, знаючи про наявність заповіту ОСОБА_9 в інтересах позивача, та про наявність інших спадкоємців, які фактично прийняли спадщину, не повідомила нотаріуса про наявність заповіту та надала відповідачці ОСОБА_3 довідку про склад сім»ї спадкодавця, яка не відповідала дійсності. В результаті чого ОСОБА_3 було видано свідоцтва про право на спадщину за законом на все майно спадкодавця і водночас позбавлено позивача права на спадкування належного йому на законних підставах майна по заповіту.

Відповідно до заповіту ОСОБА_1 мав би успадкувати 1/3 частину від ? частини будинку, на яку відкрилась спадщина. Однак, під час спадкування за заповітом у позивача відбувалося прирощення спадкових часток, так як інший спадкоємець по заповіту ОСОБА_8, знаючи про наявність заповіту у спадкові права не вступив у встановлений законом термін, а також не вважається таким, що прийняв спадщину автоматично, оскільки на момент відкриття спадщини був повнолітнім та не проживав і не був зареєстрованим в даному господарстві.

Дане правило регулюється нормою ч.2 ст. 554 ЦК УРСР , де зазначено, що якщо спадкодавець заповідав усе своє майно призначеним ним спадкоємцям, то частка спадщини, яка належала б спадкоємцеві, який відпав, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними в рівних частках.

Як встановлено в суді за заповітом було лише два спадкоємці : позивач та ОСОБА_8

При визначенні часток в спадковому майні, суд бере до уваги норму ст. 535 ЦК УРСР, яка регулює право на обов»язкову частку у спадщині. Судом встановлено, що на день смерті з спадкодавцем проживала його дружина ОСОБА_3, пенсіонерка. Відповідно до ст. 535 ЦК УРСР непрацездатна дружина успадковує незалежно від змісту заповіту, не менше 2/3 частки, яка належала б їй при спадкуванні за законом (обов»язкова частка).

Таким чином, факт прийняття спадщини по заповіту ОСОБА_1 знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду справи, тому суд рахує за необхідне визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані на ім»я відповідачки ОСОБА_3 та визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на спадкове майно відповідно до часток зазначених в позові.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд рахує за необхідне стягнути на користь позивача з відповідачів, сплачений ним судовий збір.

Враховуючи наведе, на підставі ст. ст. 6, 524, 553, 549 ЦК УРСР, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та до виконкому Хрінницької сільської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_7 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачки ОСОБА_3 -ОСОБА_8 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити повністю.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом видане 23.03.2004 року державним нотаріусом Демидівської районної державної нотаріальної контори на ім»я ОСОБА_3 зареєстроване в реєстрі за № 419 на спадкове майно -будинок АДРЕСА_1, що залишився після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом видане 24.03.2004 року державним нотаріусом Демидівської районної державної нотаріальної контори на ім»я ОСОБА_3 зареєстроване в реєстрі за № 444 на спадкове майно -на земельну ділянку (пай) розміром 2.88 га, що знаходиться на території Демидівської селищної ради Демидівського району Рівненської області і залишилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за заповітом - 7/9 частини від ? частини будинку № 21 з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1, що залишився після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за заповітом - на 7/9 частини земельної ділянки (паю) площею 2,88 га, яка знаходиться на території Демидівської селищної ради Демидівського району Рівненської області, що залишилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та Хрінницької сільської ради Демидівського району Рівненської області на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 571 (п»ятсот сімдесят однієї ) гривні 30 копійок .

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Демидівський районний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ