В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24.05.2012 Справа №1915/37/2012
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого Гуменного П.П.
при секретарях Кришталович Л.Б.
з участю прокурора Гульовської О.Г.
захисника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальну справу про обвинувачення:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 з середньою освітою, українця, громадянина України, непрацюючого, одруженого, судимого:
1) вироком Тернопільського міського суду Тернопільської області від 17 червня 2003 року за ч. 2 ст.187 КК України із застосуванням ст.. 69 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки;
2) вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 червня 2004 року за ч. 2 ст.186, ч.3 ст.186, ч.1 ст.70, ч.4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років позбавлення волі, звільнений 28 березня 2008 року по відбуттю строку покарання,
за ч.1 ст.122, ч.1 ст.296 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Підсудний ОСОБА_2 17 квітня 2011 року, знаходячись у громадському місці - у дворі будинку АДРЕСА_1, вирішив вчинити хуліганство.
Реалізуючи свій злочинний намір, 17 квітня 2011 року близько 21 години 30 хвилин ОСОБА_2, знаходячись у громадському місці - у дворі будинку АДРЕСА_1, ігноруючи існуючі елементарні правила поведінки, моральності та добропристойності, виражаючи явну неповагу до суспільства, зневажаючи громадський порядок, висловлюючись нецензурною лайкою, діючи з особливою зухвалістю, яка виразилась у насильстві із заподіянням тілесних ушкоджень, безпричинно, умисно вчинив конфлікт із ОСОБА_3, в ході якого наніс йому декілька ударів ногами в обличчя.
В результаті злочинних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді: закритих переломів лівої половини нижньої щелепи та її правого кута, а також синців в ділянці нижньої щелепи і розриву слизової в ділянці нижніх зубів, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав в повному обсязі, заявивши, що дійсно все відбувалось так, як описано в обвинувальному висновку. Дійсно, 17 квітня 2011 року він разом із своїми знайомими, серед яких був і ОСОБА_3 в бесідці, котра розташована в дворі будинку, де він проживає вживали спиртні напої. Коли у них закінчилась випивка він разом з ОСОБА_4 пішов у магазин придбати ще спиртного, а потерпілий ОСОБА_3 разом ще з одним товаришем залишились в бесідці. Коли вони повернулись в бесідку він безпричинно наніс декілька ударів ногами потерпілому в щелепу.
На даний час у скоєному щиро розкаюється, просить його суворо не карати, врахувати той факт, що він з потерпілим примирився і останній не має до нього ніяких претензій. Він змінив свій спосіб життя і даний інцидент був випадковим і пояснюється виключно тим, що він був у стані алкогольного сп'яніння.
Окрім того, що ОСОБА_2 вину у скоєні інкримінованого злочину визнав в повному обсязі , його вина доводиться сукупністю досліджених в судовому засіданні та проаналізованих доказів, зокрема:
- показаннями допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_3, який повідомив, що 17 квітня 2011 року близько 17 години він зустрівся із сусідом ОСОБА_4 біля їх будинку, що розташований по АДРЕСА_1. В подальшому до них підійшли ОСОБА_2, який є його сусідом та знайомий ОСОБА_2 - ОСОБА_5 Вони всі сиділи в бесідці та вживали спиртне. Коли алкоголь закінчився, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відійшли в магазин, щоб придбати ще спиртного. Він разом із ОСОБА_5 залишились у бесідці. Поки вони сиділи, то ОСОБА_5 через те, що перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння впав на землю, а ОСОБА_3 в той час присів поруч із ним та курив сигарету. Ніхто нікому жодних тілесних ушкоджень не наносив. Через деякий час у бесідку зайшов ОСОБА_2 та ОСОБА_4, при чому ОСОБА_4 йшов позаду ОСОБА_2 В цей час ОСОБА_2, нічого не запитуючи, підійшов до нього та наніс удар ногою в нижню частину щелепи, якою саме ногою та як саме він наніс удар, ОСОБА_3 точно вказати не може, оскільки на вулиці було темно і освітлення було погане. Одразу після цього удару ОСОБА_3 відчув різку біль у ділянці щелепи. Можливо, ОСОБА_2 наніс декілька ударів ногою, однак, куди саме він вже не пригадує. Від дуже сильної болі у ділянці нижньої щелепи він втратив свідомість та із положення сидячи впав на спину і повернувся на лівий бік, таким чином, що обличчя знаходилось під лавкою, яка знаходилась у бесідці.
На даний час він пройшов лікування. До підсудного жодних претензій ні морального , ні матеріального характеру у нього немає. Він йому пробачив, а тому просить його суворо не карати.
Заявлений в ході досудового слідства позов просить залишити без розгляду.
Свої показання потерпілий ОСОБА_3 деталізував на місці вчинення злочину в ході проведення відтворення обстановки та обставин події 6 грудня 2011 року (а.с.103-105);
Крім показань потерпілого, вина ОСОБА_2 також доводиться і іншими проаналізованими та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема:
- оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_4, з яких вбачається, що 17 квітня 20011 року ввечері він разом із ОСОБА_3 перебували біля магазину, а саме у бесідці, що розміщена неподалік його будинку, де вживали спиртні напої, оскільки ОСОБА_4 відзначав День народження. Під час того, як вони там перебували, то до них підійшов знайомий йому хлопець ОСОБА_2, який до того часу протягом місяця проживав у його будинку у придбаній квартирі. Разом з ним був його товариш - ОСОБА_5, як ОСОБА_4 стало відомо під час дослідчої перевірки. Підійшовши до них, ОСОБА_2 з ОСОБА_5 розпочали розмову, під час чого ОСОБА_4 запропонував їм разом відсвяткувати день народження, на що останні погодилися. Коли вони допили спиртне, яке було у ОСОБА_4 та ОСОБА_3, то ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_4 разом із ним сходити у магазин та придбати ще спиртного, проте ОСОБА_4 відмовився, сказавши, що у нього не вистачить грошей. У відповідь на це ОСОБА_2 сказав, що добавить йому необхідну суму, якої не буде вистачати. Погодившись на таку його пропозицію, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_2 пішли в магазин, а ОСОБА_3 залишився разом із ОСОБА_5 чекати на них. Цього дня жодних конфліктів у ОСОБА_3 ні з ким не було. Придбавши в магазині ще спиртного, ОСОБА_4 разом ОСОБА_2 повернулися до місця, де перебували ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Коли вони до них підійшли, то обидва останніх сиділи у бесідці, при цьому у товариша ОСОБА_2 з обличчя текла кров. Коли ОСОБА_2 запитав у нього, що трапилось то останній, вказав на ОСОБА_3 сказавши, що він його щойно побив. Почувши це, ОСОБА_2 відразу безпричинно наніс, здається, два удари ногою ОСОБА_3 в ділянку щелепи, від чого ОСОБА_3 спиною відразу впав на землю. Цей конфлікт тривав близько 2-3 хвилини, після чого ОСОБА_2 разом із ОСОБА_5 пішли із бесідки у будинок. Побачивши ОСОБА_3 у положенні лежачи, ОСОБА_4 відтягнув його десь приблизно на 5 метрів від місця конфлікту, куди відразу вибігла мати ОСОБА_4 та потім батько ОСОБА_3, які вибігли із дому, почувши крик із вулиці, який відбувався під час конфлікту. Останні відразу викликали працівників міліції та швидку медичну допомогу ( а.с.57-59)
Свої показання ОСОБА_4 деталізував в ході проведення відтворення обстановки та обставин події від 6 грудня 2011 року (а.с.99-102);
- оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_7, з яких вбачається, що 18 квітня 2011 року він прийшов на робоче місце - у другий відділ міліції по вул.Н Яремчука в м. Тернополі. Там йому повідомили, що у них є затриманий, який був учасником бійки, під час якої було зломано щелепу ОСОБА_3 Після чого ОСОБА_7 запросив ОСОБА_2 у один із службових кабінетів, де почав його запитувати про дану подію. В ході розмови ОСОБА_2 повідомив, що він наніс декілька ударів, чим саме ОСОБА_7 не пригадує, в обличчя ОСОБА_3 По цьому факту ОСОБА_7 ще пожартував із ОСОБА_2, в ході чого сказав, що від ударів ОСОБА_2 щелепи тріскають. У відповідь на його слова ОСОБА_2 нічого не відповів і тихо ствердив це. Після чого ОСОБА_2 власноручно без жодного психологічного чи фізичного тиску підписав протокол явки із повинною та пояснення по цьому факту. Після дачі пояснення ОСОБА_2 пішов до свого місця проживання. Крім ОСОБА_7 у приміщенні службового кабінету нікого не було. ОСОБА_7 вважає, що у протоколі явки із повинною викладені правдиві покази, оскільки на той час ОСОБА_2 не думав, що проти нього буде порушено кримінальну справу. А після її порушення намагається уникнути кримінального покарання. (а.с.66-67);
- оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_8, з яких вбачається, що 17 квітня 2011 року близько 21.00 год. вона почула на вулиці шум, а саме нецензурні висловлювання із сторони вулиці, що її дуже обурило. Тоді вона вирішила піти на вулицю подивитись, що трапилось. Коли вона підійшла до трансформатора, що знаходиться біля двору будинку (біля бесідки), то вона побачила шарпанину. Але оскільки на вулиці вже було досить темно, то вона не розгледіла хто це був. Тоді двоє осіб швидко відбігли від трансформатора та побігли у сторону будинку. Коли вона підійшла ближче до трансформатора, то побачила біля нього ОСОБА_3, який лежав у крові без свідомості та сина ОСОБА_4. Коли вона запитала у сина, що трапилось, то він відповів, що ОСОБА_3 побили. Тоді ОСОБА_8 побігла до батька ОСОБА_3 та повідомила про те, що трапилось. Осіб, які відбігали від місця конфлікту вона впізнати не зможе, оскільки на вулиці тоді було темно ( а.с.64-65 );
- протоколом очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 від 20 жовтня 2011 року (а.с. 72-75);
- протоколом очної ставки між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 20 жовтня 2011 року (а.с. 76-78);
- протоколом очної ставки між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 від 20 квітня 2011 року (а.с. 79-81);
- протоколом очної ставки між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 20 жовтня 2011 року (а.с. 82-84);
- протоколом очної ставки між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 20 квітня 2011 року (а.с.85-87);
- протоколом очної ставки між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 від 24 грудня 2011 року (а.с. 88-90);
- даними висновку судово-медичної експертизи № 1757 від 31 грудня 2011 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_3 при госпіталізації 17 квітня 2011 року у відділення анестезіології та інтенсивної терапії КЗ ТОР «Тернопільська університетська лікарня»і подальшому лікуванні в спеціалізованому стоматологічному відділенні, згідно з даними медичної картки №02/04023 стаціонарного хворого, було діагностовано закриті переломи половини нижньої щелепи та її правого кута. Ця травма підтверджена рентгенологічно, результатами клінічного обстеження і проведеного 19 квітня 2011 року оперативного втручання -співставлення відламків щелепи та фіксація їх наззубними шинами.
Із зовнішніх тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 були виявлені синці чола, правої щічної ділянки та в ділянці нижньої щелепи, розрив слизової в ділянці нижніх зубів.
Вид зазначених вище ушкоджень , відсутність ознак зрощення в краях переломів та відомості про виконання оперативного втручання, стан мяких тканин тощо, свідчать про те, що вони утворилися від дії тупих предметів незадовго до поступлення ОСОБА_3 у лікувальний заклад, не виключено в термін 17 квітня 2011 року , вказаний у постанові.
За ознакою тривалого (більше 21 дня) розладу здоров'я виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження відносяться до середньої тяжкості. (а.с..114-117);
- даними висновку додаткової судово-медичної експертизи № 2215 від 15 грудня 2011 року, з якого вбачається,що утворення встановленої у ОСОБА_3 травми щелепно-ротової ділянки (переломи нижньої щелепи, синці в ділянці нижньої щелепи і розрив слизової в ділянці нижніх зубів) за обставин, на які вказали він та свідок ОСОБА_4 (нанесення удару ногою) , не виключається(а.с. 122-125).
Враховуючи дані обставини, досліджені у судовому засіданні докази, суд приходить до переконання про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих злочинів та вважає, що органами досудового слідства його дії кваліфіковано вірно за ознаками ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров»я; за ч.1 ст.296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_2 суд, відповідно до вимог ст.65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, його особу, зокрема те, що він раніше неодноразово судимий, а тому вважає, що його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства є неможливим і йому слід призначити покарання у вигляді обмеження волі.
Разом з тим, врахувавши те, що ОСОБА_2 є особою молодого віку, визнав вину, що суд вважає обставиною, котра пом'якшує його покарання, позицію потерпілого, котрий просив ОСОБА_2 суворо не карати, суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_2 покарання в мінімальному розмірі, котрий передбачений санкціями статтей обвинувачення, призначивши йому покарання за сукупністю злочинів за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 70 КК України.
Запобіжний захід ОСОБА_2 слід залишити попередній -підписку про невиїзд.
Строк відбуття покарання ОСОБА_2 слід рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
Цивільний позов ОСОБА_3 слід залишити без розгляду.
Накладений арешт на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 слід скасувати, після набрання вироком законної сили.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -
З А С У Д И В :
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.122, ч.1 ст.296 КК України та призначити йому покарання:
- за ч.1 ст.122 КК України у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі;
- за ч.1 ст.296 КК України у вигляді 6 (шести) місяців арешту.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_2 до остаточного відбування покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити попередній -підписку про невиїзд.
Строк відбуття покарання ОСОБА_2 слід рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
Цивільний позов ОСОБА_3 - залишити без розгляду.
Накладений арешт на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 - скасувати, після набрання вироком законної сили.
На вирок може бути подана апеляція на протязі 15 діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Головуючий суддяП. П. Гуменний