КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-616/11 Головуючий у 1-й інстанції: Кащук А.М.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" травня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Троян Н.М.,

Суддів: Твердохліб В.А., Костюк Л.О..,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 11 лютого 2011 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

11.01.2011 позивач звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, доплати непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 травня 2010 року.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 14 січня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання неправомірною відмову у проведенні перерахунку та виплати недоотриманої пенсії та зобов'язання повести перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії за період з 01 травня 2010 року по 10 липня 2010 року залишено без розгляду.

Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 11 лютого 2011 року позов задоволено, визнано протиправною відмову відповідача та зобов'язано провести перерахунок та виплату позивачу у відповідності до ст. 39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі однієї мінімальної заробітної плати; відповідно до ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком; та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 11.07.2010 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в яких просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Судом першої інстанції встановлено, що на користь позивача необхідно здійснити перерахунок пенсії, а саме: додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру проживаючому в зоні посиленого радіоекологічного контролю відповідно до ст.ст. 39,50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також щомісячну соціальну допомогу, як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою пенсійного віку, віднесена до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю (а.с.7).

У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесених до категорії 1, додаткова пенсія, заподіяна за шкоду здоров'ю, визначається у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю, мають бути підвищені у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Нарахування позивачу пенсії відповідно до положень ст. ст. 39, 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. ст. 39, 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 по ст. 39 вказаного Закону та по ст. 50, відповідно до Постанови КМУ № 1 від 03.01.2002, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.

З огляду на те, що ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 та Постановою КМУ № 1 від 03.01.2002, відповідач неправомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст.ст. 39, 50 зазначеного Закону.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач має статус дитини війни.

Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530. Тому, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Крім того, статтею 198 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі або визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі має право.

Згідно зі ст.203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу,

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обгрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Апелянтом не наведено жодних підстав, з яких провадження у даній справі підлягає залишенню без розгляду або закриттю.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, через що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області -залишити без задоволення, а постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 11 лютого 2011 року -без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.