Справа № 2 - 318 2007 p.

РІШЕННЯ

 іменем України

31 серпня 2007 року                                                               смт Віньківці

Місцевий Віньковецький районний суд, Хмельницької області У складі головуючого судді Потапова О.О. При секретарі Павлішен Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду позовну заяву кредитної спілки „Промінь" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Осламіської сільської ради, товариства з обмеженою відповідальністю „БНВ"„ про визнання недійсним договору купівлі - продажу майна в частині відчуження заставленого майна, визнання недійсним внесення заставленого майна в статутний фонд „БНВ", рішення сесії сільської ради с Осламів. ВІньковецького району від 22.12.2004 року, визнання недійсним реєстрації права власності на нерухоме майно та відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовом звернулась кредитна спілка „Промінь „ м. Хмельницького просила визнати недійсним договір купівлі - продажу майна укладений 28 липня 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині відчуження майна, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Також просила визнати недійсним рішення Осламівської сільської ради від 22.12.2004 року № 8 про визнання права власності на дане майно за ТОВ „БНВ". Визнати недійсним внесення даного майна в статутний фонд ТОВ „БНВ". Визнати недійсною реєстрацію права власності за ТОВ „БНВ" на нерухоме майно - будинок АДРЕСА_1. Стягнути з ОСОБА_1 упущену вигоду 100674,00 грн. та судові витрати.

В заяві вона зазначила, що за судовим рішенням від 21.04.2005 року з ОСОБА_1 стягується заборгованість за рахунок заставленого майна  за договором позики.

Заставлене майно - будинок АДРЕСА_2 використовує ТОВ „БНВ". Власником ТОВ „БНВ" є ОСОБА_2. Він викупив у ОСОБА_1 ПП „Надія", яке було гарантом за договором застави. А заставлений будинок № 37, сільська рада змінила на АДРЕСА_2, без відома заставодержателя - спілки.

28 липня 2004 року ОСОБА_1 продав частку у статутному капіталі ПП „Надія" ОСОБА_2-.і ПП „Надія" реорганізувалась в ТОВ „БНВ"

Спілка просила цей договір визнати недійсним як такий що протирічить закону , а саме ст.ст. 8, 68 Конституції України, ст. ст. 17 та 28 закону України „Про заставу"

Недійсність рішення сесії Осламіської сільської ради позивач мотивував тим, що законом України „Про місцеве самоврядування" не надано право сесії визнавати право власності на приватне майно.

У зв'язку з неповерненням позики за кредитним договором спілці завдані збитки у вигляді упущеної вигоди на суму 100674,00грн.

В судовому засіданні представник спілки підтримав всі вимоги, просив їх задовольнити. Зазначив, що ОСОБА_1 діяв умисно продаючи заставлене майно ОСОБА_2.   ОСОБА_2 знав про заборгованість ОСОБА_1 перед спілкою та про заставлене майно, оскільки сам двічі по 1000 грн. вносив за нього кошти. Угода купівлі продажу частки ОСОБА_1 в ПП „Надія" нотаріально не посвідчена, тобто , не відповідає формі та закону тому вона недійсна, а саме майно було внесено в реєстр заборон на відчуження. Надав розрахунок, згідно якому заборгованість ОСОБА_1 перед спілкою складає 100674 грн. враховуючи непогашену основну суму позики та нараховані на ці кошти відсотки.

2

Представник  ТОВ „БНВ" він же представник ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав. Зазначив, що угода купівлі - продажу частки в статутному капіталі ПП „Надія" укладена між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідає чинному законодавству. ОСОБА_2 являвся добросовісним набувачем майна в статутному фонді ПП „Надія". На момент купівлі - продажу частки він не знав та не міг знати, що будинок АДРЕСА_2, який входив в статутний фонд ПП „Надія" заставлений. Взнав він про це в жовтні 2004 року., а купив його в серпні 2004 року.

ОСОБА_1 частково визнав вимоги. Показав, що частину боргу він сплатив, а залишок повинно сплатити ТОВ „ БНВ" в особі ОСОБА_2 яке взяло на себе такий обов'язок та сплатило частково спілці „Промінь" кошти за кредитним договором. Передаючи майно товариству він знав, що воно перебуває в заставі і що його не можна продавати. 29 серпня 2004 року він з братом ОСОБА_2 приїзжав до нотаріуса Смагителя. Той не посвідчив договір купівлі - продажу майна, сказав, що воно в заставі.

Представник ОСОБА_1 вимоги не визнав . Зазначив, що безпідставно позивач вимагає 100674 грн., оскільки угода купівлі - продажу частки майна в статутному фонді ПП „Надія" незареєстрована в БТІ.   ТОВ „БНВ" є правонаступником ПП „Надії^-" і воно повинно відповідати за борг. Угоду про поступку боргу 09.11.2006 року уклав ОСОБА_2, тому він повинен платити по кредитній угоді.

Представник Осламівської сільської ради вимоги спілки визнав, зазначив, що немає в книгах рішення сесії сільської ради про зміну номерів будинків по АДРЕСА_2 на 73-А номер. Такої сесії взагалі не було.

Представник третьої особи - ДВС Віньковецького районного управління юстиції просив справу розглядати без нього.

Представник третьої особи - Віньковецького малого комунального підприємства повідомив, що нерухомість по АДРЕСА_2 зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва виданого Осламівською сільською радою.

Заслухавши представника позивача,, відповідача, представників відповідачів, представників третіх осіб, допитавши свідків, дослідивши письмові докази слід вважати позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Встановлено, що починаючи з 17 вересня 2002 року ОСОБА_1 як член спілки „Промінь" декількома траншами отримав в спілці кредит на суму 56 257,44 грн. Являючись керівником ПП „Надія" він передав в заставу майно цього підприємства, яке складалось з одного будинку /в нього входили офіс, гараж, кафе, магазин/, уклавши 03 вересня 2002 року в смт. Віньківцях договір застави нерухомого майна Згідно договору він взяв обов'язок не відчужувати заставлене майно та у повному обсязі відшкодувати збитки, спричинені внаслідок його втрати чи нестачі.

В договорі застави не була зазначена точна адреса / вулиця та номер будинку/ по якій знаходилась нерухомість підприємства „Надія".

Позичальник порушив взяті на себе обов'язки по договорах позики від 16.06.2002 , 24.09.2002, 02.10.2002, 09.10.2002, 15.11. 2002, 28.11.2002 років. Він не виплатив взагалі взяті кошти та відсотки. Тому рішенням Віньковецького районного суду 21 квітня 2005 року з нього було стягнуто 56 257 грн. / суму боргу/ та надано дозвіл КС „Промінь" звернути стягнення на предмет застави - будинок.

ОСОБА_1 не повідомив КС „Промінь", що 28 липня 2004 року він як власник ПП „Надія" продав громадянину ОСОБА_2 80 відсотків статутного фонду цього приватного підприємства. Згідно додатку до цього договору ОСОБА_2 перейшла будівля / невиробничі споруди / офіс лабораторія, гаражі, підвал/, тобто частину майна яке перебувало в заставі КС „Промінь". Цим він порушив п.7 договору, про неприпустимість відчуження майна та ст. 17 ч.2 закону України „Про заставу".

Заставодержатель розпочав процедуру стягнення коштів з ОСОБА_1   через відділ ДВС Віньковецького РУЮ.

3

Знаючи про заборгованість ОСОБА_2, як власник ТОВ „БНВ", яке фактично володіло частиною заставлено майна 09 листопада 2006 року в м. Хмельницькому уклав з КС „Промінь" угоду про поступку права на вимогу №64.

За цією вимогою спілка передала ОСОБА_2 право першої вимоги за кредитними угодами відіб.06.2002 ,24.09.2002, 02.10.2002, 09.10.2002, 15.11. 2002, 28.11.2002 років, що були укладеними між ОСОБА_1. та спілкою. Згідно п.1.2 угоди № 64 КС „Промінь" втратила право вимагати від ОСОБА_1 належного виконання зобов'язань згідно угод про позику.

Виконуючи умови цієї угоди ОСОБА_2 передав готівкою спілці, в строк оговорений пунктом п.3.1 договору кошти 24 819,44 грн. та перевів 30 000 грн. на рахунок ОСОБА_1

Згідно квитанції № 182 10.листопада 2006року о 14.25год. кошти в сумі 30 000 грн. були переведені на рахунок ОСОБА_1.

Дотримання умов цього договору не заперечує позивач. Проте, він зазначає, що ОСОБА_1 являвся боржником за іншими угодами, а тому спілка отримала тільки 20 057,58 грн., оскільки виконавча служба задовольнила вимоги інших кредиторів ОСОБА_1 після того як кошти були переведені на його рахунок, на який служба наклала арешт.

До правовідносин які виникли між КС „Промінь" та ОСОБА_2 слід застосувати вимоги глав 47 та 73 ЦК України. У зобов'язані було замінено кредитора, відповідно до ст. 512-520 ЦК України Тобто між ОСОБА_2 та КС „Промінь" укладений договір аналогічний договору факторингу / угода № 64/ за цим договором одна сторона фактор / ОСОБА_2 передала тридцять тисяч та 24 814,44 грн. /клієнту / спілці і за це заплатила 31.01. та 28.02 2006 року / згідно особової карти позичальника ОСОБА_1/ 2000 грн. ОСОБА_2 діяв як підприємець укладаючи господарські угоди. Угода № 64 укладена відповідно до ст. 512 ч.1 п.1 ЦК України.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України , предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав. Оскільки ОСОБА_1 не виплатив борг та відсотки, а строк виплати настав, ОСОБА_2, за згодою спілки, взяв на себе право вимагати з ОСОБА_1 виконання шести кредитних угод. За це сплатив спілці готівкою кошти та перевів кошти на рахунок ОСОБА_1 протягом 1 доби. І до того сплатив гонорар 2000 грн.. Тобто, виконав всі суттєві умови угоди № 64., і з цього часу фактично звільнив ОСОБА_1 від обов'язків перед спілкою.

Після 10 листопада 2006 року ОСОБА_2 вправі ставити питання перед ОСОБА_1 про розрахунки за всіма кредитними угодами які були укладені між кредитною спілкою „Промінь" та ОСОБА_1. Саме з 10 .11.2006 року спілка втратила право вимоги до ОСОБА_1. Вона також не вправі ставити питання про відсотки, оскільки всі права перейшли до ОСОБА_2

Відповідно до особової картки позичальника ОСОБА_1 ОСОБА_2 спілці виплачено 26257,44 грн. та з перерахованих 30 000грн. - 20057,58 грн. Спілка недоотримала 9942,42 /56257,44 - 1000 +1000 + 24257,44+20057,58/грн.., проте вона свідомо уклала угоду з ОСОБА_2 Ця угода виконана сторонами і ніким не оспорюється. Відносно неї, відповідно до ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним , якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Проте, спілка не втратила право вимоги до ОСОБА_1 за судовим рішенням від 21 квітня 2005 року . По цій справі відкрито виконавче провадження.

За таких обставин немає правових підстав визнавати недійсним договір купівлі -продажу майна від 28 липня 2004 року укладеного між ОСОБА_1. та ОСОБА_2 в частині відчуження майна за адресою: АДРЕСА_1. Хоча ця угода непосвідчена нотаріально, проте вона виконана за волевиявленням двох сторін. Передача коштів та товару відбулась. ОСОБА_2, являється добросовісним набувачем. Інше не

4

доведено в судовому засіданні показами нотаріуса Смагитель І. та свідка ОСОБА_4. Після угоди № 64 укладеної зі спілкою до нього перейшли права на спірний будинок.

За цих обставин та у зв'язку з фактичним не проведенням сесії Осламівської сільської ради 22.12.2004 року цієї сесії правових підстав для визнання недійсним рішення цієї сесії. Доведено, що сесії не було. Також немає підстав визнавати недійсним внесення спірного майна до статутного фонду ТОВ „БНВ",. ОСОБА_2 діяв як добросовісний набувач. А після набуття права на спірне майно- будинок, викупив права у спілки. За цих обставин немає підстав скасовувати реєстрацію ТОВ „ БНВ" в КП „Інвентар бюро" смт .Віньковівці. Також спілка неправомочна як кредитор стягувати кошти з ОСОБА_1 Цим правом заволодів ОСОБА_2

Керуючись ст. ст.204, 512, 513, 514,1077,1081 ЦК України, ст. 17 закону України „Про заставу" п.п.1; 2.1; 3, 4 угоди про поступку права на вимогу №64; ст.10 ч.2 ЦПК України ст.ст. 8, 60, 212, 213,214, 215, ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволені позову кредитній спілці „Промінь" за її позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Осламівської сільської ради, товариства з обмеженою відповідальністю „БНВ" про визнання недійсним договору купівлі - продажу майна від 28 липня 2004 року в частині відчуження заставленого майна, визнання недійсним внесення заставленого майна в статутний фонд „БНВ", рішення дванадцятої сесії Осламівської сільської ради від 22.12.2004 року № 8 / про визнання права власності на заставлене майно за ТОВ „БНВ", визнання недійсним реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване АДРЕСА_1 за ТОВ „БНВ"/ та відшкодування збитків - ЗА НЕДОВЕДЕНІСТЮ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з часу його проголошення, а апеляційна скарга протягом 20 днів з часу подання заяви, або безпосередньо після оголошення протягом 10 днів.