Р І Ш EH H Я                                       заочне № 2-346/07

30 серпня 2007 року                                                                смт Віньківці

Місцевий Віньковецький районний суд, Хмельницької області

У складі головуючого судді Потапова О.О.

При секретарі Заєць М.З.

Розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до відкритого акціонерного

товариства „Віньковецький консервний завод", про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 просив стягнути з відкритого акціонерного товариства „Віньковецький консервний завод" /далі - „завод" / кошти в сумі 42900 грн.- вартість втраченої під час зберігання продукції. Повідомив, що 14 квітня 2003 року між ним та ВАТ „Віньковецький консервний завод" був укладений договір на зберігання насіння гороху в кількості 13 тонн вартістю продукції 42900 грн.

Строк дії договору закінчився 14 жовтня 2003 року. Після закінчення строку дії договору горох не був повернутий. 19 травня 2006 року на вимогу повернути продукцію відповідач не відреагував. Цим порушив право позивача, оскільки відповідно до ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ. Річ не повернута, кошти не перераховані.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав. Показав, що акціонерне товариство „Віньковецький консервний завод" порушило вимоги статей 936,949, 953 ЦК України , оскільки за договором зберігання воно втратило передану ОСОБА_1 продукцію - горох, вагою 13 тонн. Також на неодноразові усні запити та письмове звернення відповіді не надало. Нове керівництво заводу не заперечує проти повернення втраченої продукції іншою сировиною, але за наявності судового рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи і від нього не надійшло повідомлення про причини неявки.

Заслухавши представника позивача, свідка, вивчивши письмові докази слід вважати позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Встановлено, що 14 квітня 2003 року в м. Умань Черкаської області між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ВАТ „Віньковецький консервний завод" був укладений письмовий договір на зберігання продукції. За формою договір відповідає вимогам діючої на той час ст. 414 ЦК України 1963 року. За п.п. 1.; 2.1 цього договору та згідно накладної №6 від 14 квітня 2003 року ОСОБА_1 передав заводу 13 тонн насіння овочевого гороху вартістю 42900 грн. на зберігання до 14 жовтня 2003 року.

Пунктом 6.2 договору він надав заводу переважне право на придбання цієї продукції. Згідно показів свідка ОСОБА_2 завод використав цей горох на посів, тобто на власні потреби. За таких обставин, відповідно до п.6.2 договору слід вважати, що завод придбав цю продукцію у ОСОБА_1.

Оскільки в договорі оговорено, що її вартість становить 42900 грн. то угода відчуження 13 тонн гороху відбулась саме на цю суму. Тобто ці кошти повинен відшкодувати завод відповідно до ст. 419 ч.1 п.1 ЦК України 1963 року за втрату продукції.

Факт отримання гороху також підтверджується довіреністю на ім'я ОСОБА_3, а сума невиплачених коштів 42900грн. - актом спільних розрахунків складеним 6 квітня 2004 року та скріплених печатками і підписами заводу та підприємця.

2

Правовідносини між підприємцем та заводом побудовані на договорі зберігання. Вони продовжували існувати після вступу в дію 01 січня 2004 року ЦК України , що підтверджується актом розрахунків складеним в 2004 році.

Відповідно до ст. 4 ч.2 ЦК України 2004 року, цивільні відносини які виникли або продовжують існувати після набрання кодексом чинності, регулюються ним.

Відповідно до ст. 950 цього кодексу за втрату речі відповідач відповідає за наявності його умислу. Умисел його був направлений на використання гороху як продукції для посіву, тому зберігач повинен відшкодувати вартість цієї продукції.

Також відповідно до ст. 264 ч.2 ЦК України позивачем не пропущено строк давності, оскільки він був перерваний зверненням його до господарського суду в 2006 році, крім того , позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Такої заяви від відповідача не надійшло. Тому позов слід задовольнити.

З відповідача на користь позивача також слід стягнути витрати пов'язані з сплатою держмита та судового збору, які поніс позивач, згідно квитанцій № 46377874 та № 46379535 від 26 червня 2007 року. Сума яких складає 486грн.29коп / 433,29 + 53,00/

Керуючись ст.257, 264 ч.2, 936, 937, 950 ч.3 ЦК України, 8,10, 60, 212, 213, 214, 215, 224, 226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю. Стягнути з ВАТ „Віньковецький консервний завод" на користь ОСОБА_1 42900 ( сорок дві тисячі дев'ятсот) грн.. за'втрату 13 тонн насіння овочевого гороху за договором зберігання укладеним 14 квітня 2003 року.

Стягнути з ВАТ „Віньковецький консервний завод" на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в сумі 486 / чотириста вісімдесят шість/грн. 29 коп. Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше 5 днів з часу проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте місцевим судом, за письмовою заявою

відповідача, позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто

заява про оскарження заочного рішення подається протягом 10 днів з дня його

проголошення , а апеляційна скарга протягом 20 днів з дня подання заяви.