СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
20 червня 2006 року |
Справа № 20-4/051 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Видашенко Т.С.,
суддів Антонової І.В.,
Латиніна О.А,
секретар судового засідання Лезарева К.С.
За участю представників сторін:
Позивача -Книга С.А., довіреність №86 від 23.03.06;
Відповідача (Фонду комунального майна Севастопольської міської ради) -Лукічова К.В., довіреність б/н від 20.06.06;
Відповідача (Севастопольської міської ради) -не з`явився;
Третьої особи -Шавшин В.Г., довіреність №6/253 від 14.04.06;
розглянувши апеляційну скаргу Севастопольської міської ради на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Остапова К.А.) від 17.04.06 у справі №20-4/051
за позовом закритого акціонерного товариства "Торговий дім "ГЕСС і Ко" (вул. Балаклавська 11, місто Севастополь, 99011)
до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3, місто Севастополь, 99011)
до Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3, місто Севастополь, 99011)
3-тя особа - Відділ державної служби охорони культурної спадщини управління культури Севастопольської міської державної адміністрації (Історичний Бульвар, місто Севастополь, 99011)
про спонукання виконати дії.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду міста Севастополя від 17.04.06 позов закритого акціонерного товариства "Торговий дім "ГЕСС і Ко" до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, Севастопольської міської ради про спонукання виконати дії задоволено частково.
Не погодившись з постановленим судовим актом, Севастопольська міська рада звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
В судове засідання представник заявника не з`явився. Причин неявки суду не надано, повідомлений був належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутність представника Севастопольської міської ради за наявними у справі доказами, оскільки згідно з нормами частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
На підставі розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.06.06 склад судової колегії було змінено: суддю Лисенко В.А. було замінено на суддю Латиніна О.А.
При апеляційному розгляді справи в порядку статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України Севастопольський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Закрите акціонерне товариство “Торговий дом “Гесс и Ко” звернулось до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про зобов'язання відповідача прийняти позитивне рішення відносно приватизації нежитлових приміщень по вул.Леніна,50 та по вул.Леніна,10 міста Севастополя, включити їх до переліку об'єктів, які підлягають приватизації в порядку викупу, та здійснити приватизацію цих приміщень у встановленому порядку.
В ході розгляду справи Позивач уточнив позовні вимоги, просив зобов'язати Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради підготовити проект рішення про включення нежитлових приміщень по вул.Леніна,10 та вул. Леніна,50 міста Севастополя, які орендуються позивачем, до переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації шляхом викупу та направити на затвердження Севастопольській міській Раді; Севастопольську міську Раду -прийняти рішення про приватизацію вищевказаних приміщень та включення їх до переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації шляхом викупу; Фонд комунального майна -здійснити у встановленому порядку приватизацію вищевказаних приміщень.
Постановою господарський суд міста Севастополя від 17.04.06 зазначений адміністративний позов задоволено частково.
Севастопольська міська рада вважає висновки суду першої інстанції не обґрунтованими, а постанову такій, що підлягає скасуванню.
Судова колегія вважає вимоги заявника безпідставними, а постанову господарського суду міста Севастополя відповідної чинному законодавству виходячи з наступного.
Між Управлінням з питань майна комунальної власності міської державної адміністрації, правонаступником якого відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 4657 від 31.01.2006 є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством “Торговий дом “Гесс и Ко” (Орендар) 17.02.1999 укладений договір оренди нерухомого майна № 102-99, відповідно до умов якого ЗАТ “Гесс и Ко” передано в оренду вбудоване приміщення, загальною площею 48 кв.м., розташовані по вул. Леніна,10 міста Севастополя на 5 років.
15.03.2005 між тими ж сторонами укладений договір № 69-05 оренди вбудованого нежитлового приміщення підвального поверху, загальною площею 52,60 кв.м., розташованого по вул. Леніна,10 міста Севастополя строком до 28.02.2006.
Управлінням з питань майна комунальної власності міської державної адміністрації (Орендодавець) та ЗАТ “Торговий дом “Гесс и Ко” (Орендар) 24.04.2003 укладено договір оренди нерухомого майна № 62-03. 05.11.2004 та 22.09.2003 сторонами підписані протоколи узгодження змін до вказаного договору.
Згідно з умовами зазначеного договору, з урахуванням змін, з метою ефективного використання комунального майна Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду нерухоме майно -вбудовані приміщення у цокольному поверсі житлового будинку, загальною площею 332,4 кв.м, які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна,50 строком до 24.03.2006.
Відповідно до статі 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та статті 764 Цивільного кодексу України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим та той самий термін на тих самих умовах, які були передбачені договором, крім того, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Як встановлено судової колегією, в матеріалах справи заяви сторін про припинення або зміну умов договорів оренди вищезазначеного нерухомого майна упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договорів відсутні.
Таким чином, судова колегія згодна з висновками суду першої інстанції про те, що договори від 15.03.2005 № 69-05 та від 24.04.2003 № 62-03 вважаються продовженими на той самий термін і на тих самих умовах.
Відповідно до умов цих договорів Орендар має право на відшкодування вартості невіддільних поліпшень, здійснених ним за свій рахунок за згодою Орендодавця.
Висновком від 05.08.2003 постійної комісії Севастопольської міської ради з питань власності, управління комунальним майном та функціонуванням міського господарства надана згода на проведення невіддільних поліпшень, які перевищують 25 % остаточної вартості нежитлових вбудованих приміщень, розташованих по вул. Леніна,10 та вул. Леніна,50 міста Севастополя та знаходяться в оренді ЗАТ “Торговий дом “Гесс и Ко”.
Відповідно до наказу начальника управління з питань майна комунальної власності № 487 від 18.08.2004 узгоджений обсяг невіддільних поліпшень в сумі 11590,89 грн., здійснених в нежитловому приміщенні по вул.Леніна,10 орендарем -ЗАТ “Торговий дом “Гесс и Ко” за рахунок власних коштів.
Наказом начальника управління з питань майна комунальної власності № 360 від 18.06.2004 узгоджений обсяг невіддільних поліпшень в сумі 200484,00 грн., здійснених в нежитловому приміщенні по вул.Леніна,50 орендарем -ЗАТ “Торговий дом “Гесс и Ко” за рахунок власних коштів.
Довідкою Комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №3 встановлена остаточна вартість нежитлових вбудованих приміщень в будинку №50 по вул. Леніна -32470,34 грн., в будинку № 10 -7335,97 грн. (вих. № 808 та 809 від 30.09.2004) станом на 30.09.2004.
Статтею 1 Закону України “Про приватизацію державного майна” № 2163-ХІІ від 04.03.1992 (з подальшими змінами і доповненнями) встановлено, що приватизація державного майна -це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до вказаного Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.
Державною програмою приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України від 18.05.2000 N 1723-III (в редакції від 27.11.2003, далі - Програма), а саме п. 51, передбачено, що у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна, орендар одержує право на викуп цього майна, якщо він за згодою орендодавця здійснив за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше ніж 25 % залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна.
Спірне майно віднесене до групи А об'єктів приватизації, згідно зі ст. 5 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки.
Продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (далі - Закон) та цієї Програми.
Севастопольська міська Рада є органом, який здійснює функції щодо розпорядження комунальною власністю. Включення об'єктів малої приватизації до переліків здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.
Крім того законодавством України встановлений порядок, в якому покупці подають відповідні заяви про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації, до відповідного органу приватизації. Так, заява має містити: назву об'єкта малої приватизації, його місцезнаходження; запропоновані умови купівлі та експлуатації об'єкта. Разом із заявою покупці - юридичні особи подають: повну назву заявника та його юридичну адресу; прізвище, ім'я, по батькові керівника; номери розрахункових рахунків у банківських установах, з яких здійснюватимуться розрахунки за придбаний об'єкт приватизації. Встановлено також перелік документів, який додається до заяви. Додаткові відомості та документи подаються органу приватизації лише за згодою заявника.
Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради виступає органом приватизації по об'єктам права комунальної власності від імені та за дорученням Севастопольської міської Ради відповідно до Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради № 339 від 12.11.2002.
Судовою колегією встановлено, що позивач з дотриманням наведених норм чинного законодавства звернувся до Фонду комунального майна із заявами про включення нежитлових вбудованих приміщень в будинках № 50 та 10 по вул. Леніна міста Севастополя до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, що підтверджується відсутністю зауважень з боку Фонду комунального майна у листах N 1920 від 20.12.2004, № 1339 від 12.12.2005, № 129 від 23.02.2006 та не спростовано сторонами у справі.
Орган приватизації повинен був розглянути подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації, включити підприємство до переліку об'єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають приватизації шляхом викупу. Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2000 по справі № 1-16/2000 щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” положення частини п'ятої вказаної статті слід розуміти таким чином, що орган приватизації, який отримав заяву від покупця, зобов'язаний розглянути її та в разі відсутності підстав для відмови включити конкретне підприємство до переліку об'єктів, що підлягають приватизації у встановлений спосіб, або відмовити в приватизації. Недодержання органом приватизації строків розгляду заяви покупця, а також включення підприємства до іншого, ніж запропоновано покупцем, переліку об'єктів приватизації, не може розглядатися як відмова у приватизації.
Як встановлено судовою колегією, заява позивача про включення об'єкту -вбудованих нежитлових приміщень підвального поверху, загальною площею 52,60 кв.м., які розташовані по вул. Леніна,10 міста Севастополя, до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, отримана відповідачем -Фондом комунального майна 12.11.2004 та зареєстрована за номером 67, тобто відповідь від органу приватизації повинна бути направлена позивачеві у строк до 12.12.2004.
Однак, доказів, про те, що Фондом комунального майна у встановлений законом місячний термін надана відповідь про результати розгляду вказаної заяви судової колегії не надано.
Відповідно до матеріалів справи, тільки 23.02.2006 позивачем від Фонду комунального майна був отриманий лист вих. № 129, в якому йому повідомлялось про неможливість розгляду питання приватизації приміщення по вул. Леніна,10 міста Севастополя до зняття обмежень, діючих у зв'язку з прийняттям Закону України “Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” від 01.02.2005, який набрав чинності з 23.02.2005.
Судова колегія згідна з висновком суду першої інстанції про те, що орган приватизацій не відмовив позивачеві у приватизації вищезазначеного об'єкту на момент набрання чинності законом, який встановлює відповідну заборону.
Також судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду не може погодитись із твердженням, що житловий будинок № 10 по вул. Леніна міста Севастополя є нерухомою пам'яткою об'єкту культурної спадщини виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” заборонено приватизацію пам'яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.
Статтею 1 Закону України “Про охорону культурної спадщини” від 08.06.2000 № 1805-ІІІ (у редакції Закону від 16.12.2004) встановлено, що пам'ятка -це об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
В цій же статті зазначено, що до об'єктів культурної спадщини відносяться визначні місця, споруди (витворі), комплексі (ансамблі), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
При цьому нерухомим об'єктом культурної спадщини є такий об'єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.
У наданому Фондом комунального майна витягу з реєстру нерухомих пам'яток культурної спадщини національного та місцевого значення по м. Севастополю, занесених до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (станом на 01.01.2004) зазначений такий об'єкт культурної спадщини - визначне місце будинку, в якому знаходився міський комітет РСДРП(б) з вересня по грудень 1917 року, меморіальна дошка ул.Леніна,10.
Таким чином судова колегія дійшла висновку про те, що до Державного реєстру нерухомих пам'яток України внесено таку пам'ятку - об'єкт культурної спадщини, як визначне місце будинку, яки знаходився на цьому місці та меморіальна дошка, яка встановлена на житловому будинку № 10 по вул. Леніна, а не самий житловий будинок по вул.Леніна,10, у зв'язку з чим заборона, яка встановлена Законом України № 2391-IV від 23.02.2005 на вказаний об'єкт нерухомого майна не розповсюджується.
Тому суд не може прийняти до уваги доводи третьої особи про те, що будинок № 10 по вул. Леніна є пам'яткою історії, з посиланням при цьому на відповідний перелік, затверджений рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів № 856 від 20.
У зв'язку з викладеним, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що вбудовані нежитлові приміщення підвального поверху, загальною площею 52,60 кв.м., які розташовані в житловому будинку № 10 по вул. Леніна, підлягають приватизації в порядку викупу Закритим акціонерним товариством “Торговий дом Гесс и Ко”.
Заява позивача про включення об'єкту -вбудованих приміщень у цокольному поверсі житлового будинку, загальною площею 332,4 кв.м, які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна,50 до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, отримана органом приватизації 20.12.2004 та зареєстрована за номером 73, тобто відповідь органом приватизації повинна бути направлена позивачеві у строк до 20.01.2005.
Однак, як свідчать матеріали справи, у встановлений законом місячний термін відповідь від Фонду комунального майна про результати розгляду вказаної заяви не надійшла.
Листом від 20.12.2004 Фонд комунального майна повідомив позивачеві, що його заява буде розглянута при формуванні змін та доповнень до Переліку об'єктів комунальної власності (у тому числі будинки, приміщення та споруди, що знаходяться в оренді), які підлягають приватизації шляхом продажу за викупом, на аукціоні, за конкурсом, без визначення певного строку.
12.12.2005 Фонд комунального майна листом № 1339 повідомив позивачеві, що, у зв'язку з тим, що приміщення в будинку № 50 по вул. Леніна міста Севастополя, яке орендує позивач, включено до реєстру нерухомих пам'яток об'єктів культурної спадщини національного та місцевого значення по м. Севастополю, які занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, питання про включення вказаного приміщення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, буде розглядатися Севастопольською міською Радою після зняття обмежень, діючих у зв'язку з прийняттям Закону України “Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” від 01.02.2005, який набрав чинності з 23.02.2005.
З наданого відповідачем реєстру та пояснень представників відповідачів та третьої особи випливає, що житловий будинок № 50 по вул. Леніна міста Севастополя занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Таким чином орган приватизацій не виконав вимоги статті 7 Закону України про малу приватизацію та не повідомив позивачеві про результати розгляду його заяви, не відмовив позивачеві у приватизації вищезазначеного об'єкту.
У зв'язку з викладеним, судова колегія вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що на той момент, коли орган приватизації відповідно до закону повинен був вирішити питання про приватизацію об'єкту по вул. Леніна,50, ніяких обмежень щодо приватизації таких об'єктів не існувало, позивач мав право на приватизацію шляхом викупу приміщень, які знаходились у нього в оренді, але орган приватизації вказане приміщення до відповідного переліку не включив, на затвердження Севастопольський міський Раді цей перелік не передав, а тому орган приватизації повинен включити вищевказані приміщення до переліку об'єктів приватизації та направити цей перелік органу, який його затверджує, тобто Севастопольській міський Раді.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що постанова господарського суду міста Севастополя ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді вcix обставин, що мають суттєве значення, відповідає нормам матеріального i процесуального права, тому підстави для його зміни чи скасування немає.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Севастопольської міської ради залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 17.04.06 у справі №20-4/051залишити без змін.
Згідно нормам статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково.
Відповідно до норм статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції. Касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Нормами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, Але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Головуючий суддя Т.С. Видашенко
Судді І.В. Антонова
О.А.Латинін