Справа № 1008/1281/12
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25.05.2012м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого -А.А. Бабіша
при секретарі -Н.М. Яренко,
з участю прокурора - А.О. Калениченка,
захисника -ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові справу за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця м. Костопіль Рівненської області, освіта неповна середня, одруженого, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, працюючого водієм в ПП «Нічний експрес», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 17.02.2003 р. Костопільським райсудом Рівненської області за ч.3 ст. 185, ст. 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, 30.03.05 р. Костопільським райсудом Рівненської області за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 289, ст. ст. 69, 70, 71 КК України до 4 років позбавлення волі,
у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
13.03.2004 р. близько 12 години ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_3, маючи намір на незаконне заволодіння транспортним засобом та реалізуючи свій злочинний намір, підійшов до гаража, який знаходиться на території домоволодіння ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2, де ОСОБА_3 шляхом підбору ключа відчинив замок на дверях приміщення, після чого останні проникли в його середину. Потім ОСОБА_2 сів за кермо автомобіля ВАЗ 2107, д.н. НОМЕР_4, який належав ОСОБА_4, завів двигун даного транспортного засобу за допомогою ключа, який знаходився з замку запалення, і з місця скоєння злочину разом з ОСОБА_3 зник. Рухаючись по автодорозі «Васильків-хутір Залізний»Васильківського району Київської області, ОСОБА_2 не впорався з керуванням та допустив зіткнення з автомобілем «Таврія», д.н. НОМЕР_3, який належить ОСОБА_5, в результаті чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Після цього ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 з місця скоєння злочину зникли, заподіявши потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на суму 3400 грн.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину свою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, визнав повністю і показав, що 13 березня 2004 року він у підсобному приміщенні будинку ОСОБА_4 випивав з ОСОБА_3 спиртні напої, а саме: горілку, вжили десь 250 г. В цей час ОСОБА_4 був у Кіровоградській області у відрядженні. ОСОБА_3 запропонував з'їздити в пологовий будинок, бо у нього, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька. Вони пішли до гаража ОСОБА_4, від якого у ОСОБА_3, який працював слюсарем, були ключі. ОСОБА_3 відчинив гараж, вони зайшли туди, він, ОСОБА_2, сів за кермо автомобіля ВАЗ 2107, завів машину ключами, які залишив ОСОБА_4 в замку запалення і вони поїхали у пологовий будинок. Коли сідав за кермо автомобіля, не думав, що вчиняє злочин, оскільки ОСОБА_4 дозволяв йому їздити на автомобілі ВАЗ 2107, бо в той час він, ОСОБА_2, працював водієм і був у трудових відносинах з ОСОБА_4. Він, ОСОБА_2, їздив на всіх машинах ОСОБА_4 по шляховим листам. Коли поверталися з пологового будинку, і він, ОСОБА_2, обганяв автомобіль «Таврія», на зустріч йому виїхала машина. Він хотів уникнути зіткнення і ударив автомобіль «Таврія», а потім, не зупиняючись, поїхав далі. В с. В. Бугаївка водій «Таврії»наздогнав його. Він, ОСОБА_2, зупинився і почав домовлятися з водієм «Таврії»щодо того, скільки він йому винен за спричинені пошкодження. Вони поїхали до нього, ОСОБА_2, додому: Він, ОСОБА_2, їхав в автомобілі «Таврія», а ОСОБА_3 за кермом автомобіля ВАЗ -2107 їхав попереду. Водій «Таврії» зупинився і сказав, що далі не поїде, бо там погана дорога. Тоді він ОСОБА_2 приставив водію «Таврії» ножа до горла, але водій «Таврії»вибив ніж з його, ОСОБА_2, рук, вискочив з машини і утік, а вони з ОСОБА_3 на автомобілі ВАЗ поїхали додому, поставили автомобіль в гаражі, ОСОБА_3 зачинив двері гаража. З власником автомобіля «Таврія»він, ОСОБА_2, розрахувався і сплатив ОСОБА_5 3800 грн. і ОСОБА_4 сплатив 3400 грн.
Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що з часу події пройшло вже 7 років і він не пам'ятає, як все було. ОСОБА_2 дозволу їздити на його машині він не давав. Претензій до підсудного немає, про це написав заяву на третій день після скоєного, оскільки ОСОБА_2 привіз йому гроші в сумі 4000 грн. і відшкодував шкоду одразу. Просив підсудного не позбавляти волі.
Свідок ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, до суду надійшла зава, в якій він просив слухати справу без його участі, оскільки, у зв'язку з сімейними обставинами, не може з'явитися в судове засідання, покази, надані ним на досудовому слідстві підтримав повністю, не заперечував проти їх оголошенні в судовому засіданні.
Свідок ОСОБА_9 в судове засідання не з'явився, просив справу розглядати за його відсутності, покази, які він давав на досудовому слідстві, підтримав повністю і не заперечував проти їх оголошення в судовому засіданні.
Свідок ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, до суду надійшла заява, в які він просив слухати справу без його участі, у зв'язку з тим, що він не може з'явитися в судове засідання, оскільки перебуває поза межами м. Василькова, покази, дані ним на досудовому слідстві, підтримав повністю і не заперечував, у разі виникнення необхідності, проти оголошення їх в судовому засіданні.
Свідок ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, до суду надійшла заява, в якій він просив слухати справу без його участі, покази, дані ним на досудовому слідстві підтримав повністю і при необхідності просив оголосити їх в судовому засіданні.
Крім повного визнання підсудним ОСОБА_2 своєї вини, його вина у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, підтверджується наступними доказами зібраними у справі:
- постановою про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 19.03.2004 року (а.с. 1);
- заявою ОСОБА_4 про викрадення з його гаража автомобіля ВАЗ 2107, д.н. НОМЕР_4 (а.с. 19);
- протоколом огляду місця події від 17.03.2004 року, відповідно до якого, об'єктом огляду було подвір'я будинку АДРЕСА_2 (а.с. 21);
- заявою ОСОБА_5 про пошкодження його автомобіля «Таврія»д.н. НОМЕР_3 та погрози фізичною розправою (а.с. 27);
- дорученням на право керування автомашиною марки «ВАЗ 2107», н.з. НОМЕР_4, виданим ОСОБА_9 на ім'я ОСОБА_4 (а.с. 32);
- свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, автомобіля ВАЗ 2107, н.з. НОМЕР_4 (а.с. 33);
- показами потерпілого ОСОБА_4, даними ним на досудовому слідстві і оголошеними в судовому засіданні, відповідно до яких в травні 2003 року він взяв в кредит у ОСОБА_9 автомобіль ВАЗ 2107, д.н. НОМЕР_4. До повної виплати вартості автомобіля ОСОБА_9 видав йому доручення на право керування даним автомобілем. На даний час вся сума вартості автомобіля ним виплачена, однак переоформити право власності на автомобіль на себе він не встиг. 11.03.2004 року йому, ОСОБА_4, потрібно було поїхати в по справах в м. Кіровоград. Свій автомобіль він поставив в гараж. 13.03.2012 року він повернувся додому. Коли відчинив гараж, помітив, що його автомобіль пошкоджено, а саме: пом'яте крило і дверки. Пізніше від мешканців села він дізнався, що на його автомобілі катався ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Дані особи ніколи не їздили на його автомобілі і доступу до нього не мали. Всього на ремонт даних пошкоджень він витратив 3400 грн. В 2008-2009 році він зняв машину з обліку і продав незнайомій особі, кому саме, пригадати зараз не може, в м. Кіровоград за 20000 грн.(а.с. 37, 38);
- заявою ОСОБА_4, в якій він зазначив, що матеріальні збитки йому відшкодовано і претензій до підсудного він не має (а.с. 39);
- показами свідка ОСОБА_5, даними ним на досудовому слідстві і оголошеними в судовому засіданні, відповідно до яких, 13.03.2004 р. він на власному автомобілі «Таврія», д.н. НОМЕР_3 їхав по вул. Київській м. Василькова Київської області в напрямку с. В. Бугаївка Васильківського району. Перед поворотом його почав обганяти автомобіль ВЗ 2107 білого кольору, д.н. НОМЕР_4, але раптом йому назустріч виїхала інша машина, тому, щоб уникнути зіткнення, водій обганяючого його автомобіля ВАЗ 2107 різко повернув праворуч і притиснувся до його «Таврії», зіткнувшись з нею. В результаті цього він пошкодив його транспортний засіб. Зазначений водій не зупинився, а поїхав далі. Він, ОСОБА_5, вирішив поїхати за ним, щоб з'ясувати питання відшкодування завданих йому збитків. Приїхавши до с. В. Бугаївка Васильківського району Київської області, він помітив вищевказаний автомобіль, біля якого стояли два чоловіки в стані алкогольного сп'яніння. Водій автомобіля ВАЗ запропонував поїхати до нього додому на АДРЕСА_2 даного села, де він з ним розрахується за пошкодження автомобіля. Після цього він сів до нього, ОСОБА_5, машину, а інший чоловік сів за кермо автомобіля ВАЗ і поїхав попереду. Коли вони під'їхали до дуже поганої дороги, він, ОСОБА_5, відмовився їхати далі, а той чоловік, що сидів в його машині, почав вмовляти їхати далі, а потім в ході сварки приставив йому, ОСОБА_5, до шиї ножа і наказав їхати далі. Він, ОСОБА_5, вибив з його рук ніж, підібрав його і викинув з вікна, а сам відчинив двері і побіг в напрямку с. В. Бугаївка, де забіг до одного з будинків. Чоловік, до будинку якого він забіг, пішов до його, ОСОБА_5, машини, а коли повернувся, то сказав, що автомобіль на місці, а біля нього нікого немає (а.с. 41);
- протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання від 14.01.2012 року, відповідно до якого ОСОБА_5 впізнав на фотографії під № 2 особу, яка 13.03.2004 року, проїжджаючи на автомобілі ВАЗ 2107 білого кольору, пошкодив його автомобіль «Таврію»(а.с. 42);
- показами свідка ОСОБА_9, даними ним на досудовому слідстві і оголошеними в судовому засіданні, відповідно до яких, у 2002 році він придбав автомобіль ВАЗ- 2107, оформив його у 2003 році і одразу вирішив продати. Він дав даний автомобіль під виплату своєму знайомому з с. В. Бугаївка ОСОБА_4, оскільки одразу такої суми, яку він хотів, у ОСОБА_4 не було. Вони домовилися, що переоформлять документи на даний автомобіль тоді, коли ОСОБА_4 виплатить повністю всю суму за автомобіль. На даний час ОСОБА_4 виплатив йому всю суму, але документи вони ще не переоформили (а.с. 43);
- показами свідка ОСОБА_7, даними ним на досудовому слідстві і оголошеними в судовому засіданні, відповідно до яких, 13.03.2004 року він знаходився у себе вдома. Близько 16 год. він вийшов на вулицю і побачив, що на автомобілі ВАЗ 2107 д.н. НОМЕР_4, який належить ОСОБА_4 їдуть двоє чоловіків. В обличчя він їх не роздивився, але точно знає, що господаря в машині не було (а.с. 44);
- показами свідка ОСОБА_8, даними ним на досудовому слідстві і оголошеними в судовому засіданні, відповідно до яких 13.03.2004 року він знаходився у себе вдома і займався по господарству. Близько 16 години до нього на подвір'я забіг невідомий йому чоловік і сказав, що його хотіли порізати, попросив у нього дозволу подзвонити в міліцію. Передзвонивши в міліцію, він попросив його разом з ним сходити до його автомобіля. Машина стояла неподалік на дорозі, двері були відчинені і ключі були в замку запалювання. Після цього власник автомобіля сів в автомобіль і поїхав (а.с. 45);
- посвідченням водія ОСОБА_2 (а.с. 70);
- протоколом відтворення обстановки і обставин події від 29.09.2011 року за участі ОСОБА_2 (а.с. 109-111);
- протоколом очної ставки між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 від 16.01.2012 р. (а.с. 116-117);
- висновком експерта № 596, відповідно до якого у ОСОБА_5 виявлені: полосовидна подряпина бокової поверхні шиї, поверхнева різана рана області підборіддя, поверхнева різана рана долонної поверхні лівої кисті. Вказані тілесні ушкодження кваліфікуються як легкі, які потягнули короткочасний розлад здоров'я, виникли внаслідок дії гострого (гострих) предметів. До даних предметів можна віднести лезо клинка ножа, осколок (осколки) скла, та інші подібні предмети. Можливість виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 внаслідок дії нігтів людини виключена. Можливість виникнення вказаних тілесних пошкоджень в строки, викладені в пункті «Встановив», даної Постанови, не виключається (а.с. 120).
Враховуючи вище вказане, суд приходить до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_2 в незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненим повторно, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у приміщення, а його дії правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 289 КК України.
Визнаючи винним підсудного ОСОБА_2 та призначаючи йому міру покарання, суд враховує тяжкість та суспільну небезпеку вчиненого ним злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, особу підсудного, який, відповідно до вимоги ГІБ МВС України, раніше судимий (а.с. 71-72), за місцем проживання та роботи характеризується з позитивної сторони (80, 81), має на утриманні малолітню дитину: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 78), та неповнолітню дитину: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 79, 82, 83), на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 75, 76).
Обставинами, які пом'якшують покарання підсудному ОСОБА_2, відповідно до ст. 66 КК України, судом визнано щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку. Обставинами, які обтяжують покарання підсудному ОСОБА_2, відповідно до ст. 67 КК України, судом встановлено вчинення злочину особою в стані алкогольного сп'яніння.
Судом встановлено, що вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 17.02.2003 р. ОСОБА_2 засуджено за ч.3 ст. 185, ст. 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, а вироком Костопільського райсуду Рівненської області від 30.03.2005 року засуджений за ч.2 ст. 289, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ст.ст. 69, 70, 71 КК України до 4-х років позбавлення волі. На підставі постанови Рівненського районного суду від 27.11.2006 року умовно-достроково звільнений від відбування покарання на невідбутий термін, а саме: 1 рік, 2 місяці і 25 днів (а.с. 73).
З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що покарання ОСОБА_2 повинно бути призначене у межах санкції ч.2 ст. 289 КК України у вигляді позбавлення волі на певний строк без конфіскації майна, оскільки на його утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, і вважає, що таке покарання буде відповідати вимогам ч.2 ст. 65 КК України.
У вчиненому злочині ОСОБА_2 щиро розкаявся, відшкодував заподіяні збитки, потерпілий ОСОБА_4 немає до ОСОБА_2 жодних претензій, просив суд строго його не карати і не позбавляти волі, зазначений злочин ОСОБА_2 вчинив 13.03.2004 року, за попередні злочини він повністю відбув призначене покарання, одружений, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, працює, а тому суд вважає за можливість застосувати при призначенні покарання ОСОБА_2 ст. 75-76 КК України
Відповідно до ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Керуючись ст. ст. 323-324 КПК України, суд,
ЗАСУДИВ:
Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання або роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Строк відбуття покарання ОСОБА_2 відраховувати з дати постановлення вироку, тобто з 25.05.2012 року.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_2 залишити без змін - підписку про невиїзд.
Вирок може бути оскаржено протягом 15 діб з моменту його проголошення до Апеляційного суду Київської області.
Суддя А. А. Бабіш