ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2006 року м.Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого – судді Харченка В.В., суддів: Берднік І.С., Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., при секретарі Кулеші А.В., за участю представника скаржника Унинця А.М., розглянувши в судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за скаргою Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва на дії Відділу державної виконавчої служби Солом’янського районного управління юстиції, за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва на ухвалу Солом’янського районного суду міста Києва від 11 листопада 2003 року та ухвалу судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Києва від 16 лютого 2004 року,-
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2003 року Державна податкова інспекція у Солом’янському районі міста Києва звернулася зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Солом’янського районного управління юстиції, у якій просила скасувати постанову державного виконавця від 20 жовтня 2003 року про затримання автомобілів скаржника.
Ухвалою Солом’янського районного суду міста Києва від 11 листопада 2003 року, залишеною без змін ухвалою судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Києва від 16 лютого 2004 року було відмовлено у прийнятті скарги Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва на дії Відділу державної виконавчої служби Солом’янського районного управління юстиції.
Зазначені ухвали було вмотивовано тим, що оспорювану постанову від 20 жовтня 2003 року було винесено в процесі примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва про стягнення з скаржника боргів на користь юридичних осіб, тому скарги на дії чи бездіяльність державних виконавців при виконанні рішень господарських судів розглядаються господарськими судами за правилами ст. 121-2 ГПК.
Не погоджуючись з зазначеними ухвалами Державна податкова інспекція у Солом’янському районі міста Києва звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду України, яку в порядку п.10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення.
Скаржником заявлено вимоги про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд.
Касаційна скарга ґрунтується на тому, що оспорювану постанову від 20 жовтня 2003 року було винесено при виконанні зведеного виконавчого провадження, відкритого в тому числі і на виконання рішення Залізничного районного суду міста Києва з цивільної справи, що підтверджується листом ВДВС на адресу ДПІ у Солом’янському районі м.Києва від 29.01.04р.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зазначена обмеженість процесуальних прав кореспондується з аналогічними нормами статті 333 Цивільного процесуального кодексу 1963 року та статті 335 Цивільного процесуального кодексу 2004 року.
Судом першої та апеляційної інстанції не досліджувався лист ВДВС Солом’янського РУЮ, на якому ґрунтуються вимоги касаційної скарги, тому колегія суддів позбавлена процесуального права прийняти зазначений доказ (а.с. 35). Крім того, як вбачається із дати на вищезазначеному документі він був виготовлений після вирішення спору в судах першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з частиною 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Оскільки касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж невірна оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанції, колегія суддів доходить висновків, що при встановленні вищезазначених обставин судом апеляційної інстанції не було порушено норм матеріального та процесуального права, касаційна скарга вбачається такою, що задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 220, 221, 227 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва залишити без задоволення, а ухвалу Солом’янського районного суду міста Києва від 11 листопада 2003 року та ухвалу судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Києва від 16 лютого 2004 року – без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий /підпис/ В.В. Харченко
Судді /підпис/ І.С. Берднік
/підпис/ Н.В. Васильченко
/підпис/ О.О. Кравченко
/підпис/ К.Г.Леонтович
З оригіналом вірно
суддя Н.В.Васильченко