КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13326/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" квітня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Горяйнова А.М., Грибан І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2011 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 69600,00 грн. та з податку на додану вартість в розмірі 45938,44 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2011 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнено з відповідача заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 44574,47 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 20014 від 19 січня 2011 року за грудень 2010 року платник податку самостійно визначив суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 19983 грн.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 332894 від 1 лютого 2011 року за вересень 2010 року платник податку самостійно визначив суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 4294 грн.

Згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 2 лютого 2011 року за лютий 2011 року, яким виправляється помилка за жовтень 2009 року, платник податку самостійно збільшив суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 67 грн. та нарахував штраф в розмірі 3 грн.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року платник податку самостійно визначив суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 1383 грн.

За результатами проведеної камеральної перевірки своєчасності подання податкової звітності Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва складено акт № 5 від 20 січня 2011 року, яким встановлено, що відповідач не подав декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року, чим порушив підпункт 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України. Вказаний акт позивач отримав особисто.

На підставі складеного акту 25 січня 2011 року Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва винесене податкове повідомлення-рішення № 0000051750/0, яким на відповідача накладено штраф у розмірі 170 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу 3014010100. Вказане податкове повідомлення-рішення отримав позивач особисто 25 січня 2011 року.

За результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва складений акт від 2 березня 2011 року № 80-17-3-2430214380, яким встановлено, що Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 порушила статтю 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», а саме: занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 50814,37 грн.; порушила підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: занижено податок на додану вартість на суму 26136 грн.; вимоги абзацу «а»підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року, травень 2010 року, серпень 2010 року та за вересень 2010 року подано з порушенням встановленого строку; вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: здійснення діяльності при продажу тютюнових виробів без придбання ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами (вартість отриманої партії товару на загальну суму 34800 грн.). Вказаний акт вона отримала особисто в березні 2011 року.

На підставі складеного акту 21 березня 2011 року Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва винесені податкове повідомлення-рішення № 0000561730/0, яким донараховано відповідачу суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 50814, 37 грн. та накладено штраф в розмірі 12703,59 грн. за платежем: податок на доходи фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності, код платежу 11010200 та податкове повідомлення-рішення № 0000571730, яким донараховано відповідачу суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 26136 грн. та накладено штраф в розмірі 6534 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу 14010100.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач отримав особисто 29 березня 2011 року.

За результатами камеральної перевірки своєчасності подання податкової звітності Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва складено акт № 278/17-512/2430214380 від 21 вересня 2011 року, яким встановлено порушення пункту 14.4 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»та підпункт 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: відповідач не подав податкову декларацію про доходи за 2010 рік, граничний термін подачі якої закінчився 10 лютого 2011 року.

Вказаний акт направлений на адресу позивача листом від 22 вересня 2011 року № 4451/к/17-512.

На підставі складеного акту 6 жовтня 2011 року Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва винесене податкове повідомлення-рішення, яким накладено на відповідача штраф в розмірі 1020 грн. за платежем: податок на доходи фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності, код платежу 8511010200.

Таким чином, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва донараховано відповідачу суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 64537,96 грн. та з податку на додану вартість в розмірі 58570 грн.

У зв'язку з тим, що вказана вище сума податкового боргу відповідачем не сплачена позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян»(який був чинний у період, за який проводилася перевірка) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість»(який був чинний в період, за який проводилася перевірка) датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Згідно підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 54.1. статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до статті 123 Податкового кодексу України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (пункт 120.1 статті 120 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 Податкового кодексу України).

19 січня 2011 позивачем виставлена відповідачу податкова вимога № 8 на загальну суму податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 19 січня 2011 року в розмірі 17295,12 грн.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення вказану податкову вимогу відповідач отримав 18 лютого 2011 року.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач сплатив податок на додану вартість за липень 2010 року в розмірі 10000 грн. (платіжні доручення № 9 від 2 серпня 2010 року та № 11 від 20 серпня 2010 року), за серпень 2010 року в розмірі 5000 грн. (платіжне доручення № 15 від 29 вересня 2010 року), за вересень в розмірі 10000 грн. (платіжні доручення № 17 від 25 жовтня 2010 року та № 19 від 27 жовтня 2010 року), за жовтень 2010 року в розмірі 3000 грн. (платіжне доручення № 22 від 7 листопада 2010 року), за листопад 2010 року в розмірі 5000 грн. (платіжне доручення № 23 від 23 грудня 2010 року), за грудень 2010 року в розмірі 26000 грн. (платіжне доручення № 2 від 26 січня 2011 року), за вересень 2011 року в розмірі 5000 грн. (платіжне доручення № 12 від 28 жовтня 2011 року) та податок з фізичних осіб за 2010 рік в розмірі 10000 грн. (платіжні доручення №8 від 2 серпня 2010 року, № 26 від 25 листопада 2010 року, квитанції від 17 та 19 листопада 2010 року.)

Згідно облікової картки платника податку, за відповідачем станом на січень 2011 року обліковувалася переплата з податку додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 15003,77 грн. та з податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності в розмірі 498,16 грн., за рахунок якої погашалася заборгованість, яка виникала у відповідача на підставі податкових повідомлень-рішень № 0005271750 від 20 грудня 2010 року, № 0005281750 від 20 грудня 2010 року, № 0005291750 від 20 грудня 2010 року.

Як вбачається з облікової картки платника податку у відповідача на початок звітного періоду існувала переплата по податку на додану вартість в розмірі 3435,33 грн. та по податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності в розмірі 498,16 грн.

Таким чином, за відповідачем обліковується заборгованість по сплаті податку з доходів фізичних осіб в розмірі 64039,80 грн. та з податку на додану вартість в розмірі 50134,67 грн.

Крім того, в матеріалах справи міститься квитанція від 8 квітня 2011 року про сплату відповідачем 69600,00 грн. на р/р 31111106700006 в УДК в Оболонському районі м. Києва, призначення платежу: відрахування штрафних санкцій згідно акту перевірки від 2 березня 2011 року.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу -необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державній податковій інспекції у Оболонському районі м. Києва -відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Грибан І.О.