КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-5637/11 Головуючий у 1-й інстанції: Майборода С.М.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" квітня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Грищенко Т.М., Петрика І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації на Постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 24.05.2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації, про оскарження бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2011 року позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача зобов'язати провести нарахування допомоги на чисте харчування у відповідності із ст.37 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»як особі, проживаючій в зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати за період з 01.10.2010 року по 01.04.2011 року, а також визнати неправомірними дії в проведенні перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату вказаної допомоги відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 4 мінімальних заробітних плат за 2010 рік.

Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської від 24.05.2011 року позовні вимоги -задоволено частково: зобов'язано відповідача провести донарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, за період з 01.10.2010 року по 01.04.2011 року у відповідності ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які її Постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з розрахунку 40 % від мінімальної заробітної плати, а також визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення у 2010 році у розмірах менших, ніж визначено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»неправомірними та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації донарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 4 мінімальних заробітніх плат з урахуванням вже проведених виплат.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, судове рішенням та закрити провадження по справі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення виплачується щомісячна грошова допомога на придбання чистих продуктів харчування у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати.

Враховуючи вищевикладене, позивач має право на підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та грошової допомоги на придбання чистих продуктів харчування у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати.

Всупереч ст. ст. 37, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу підвищення до пенсії та грошова допомога на придбання чистих продуктів харчування виплачувалось відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України та Закону України «Про державний бюджет на відповідний рік».

З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України відповідач неправомірно виплачував підвищення до пенсії та грошову допомогу на придбання чистих продуктів харчування в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 37, зазначеного Закону.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок та виплату підвищення до пенсії та грошової допомоги на придбання чистих продуктів харчування у розмірах, визначених ст. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Крім того, аналізуючи вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення, згідно зі статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку у відповідача як постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Щороку позивачу виплачувалася допомога на оздоровлення, зокрема, в 2010 році згідно Постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року позивачу була виплачена допомога в сумі 90 грн.

Відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії виплачується в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, однак виплата відповідачем здійснювалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Доводи апелянта про необхідність застосування вказаної Постанови КМ України для визначення розмірів виплат позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, необґрунтовані і суперечать ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеною Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі, що суперечить Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який встановив розмір щорічної допомоги як величину кратну мінімальній заробітній платі.

В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п.6).

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Також відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної допомоги позивачу не є підставою для невиконання відповідачем своїх зобов'язань, встановлених статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації -залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського районного суду Чернігівської від 24.05.2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Петрик І.Й.