У Х В А Л А
30 травня 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді: - Ковальчук Н.М.,
суддів - Ковалевича С.П., Собіни І.М.,
при секретарі - Коробчук А.М.,
з участю представника виконкому - ОСОБА_2,
третьої особи - ОСОБА_3,
представника відповідачки - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення Рівненського міського суду від 04 квітня 2012 року у справі за позовом виконавчого комітету Рівненської міської ради, Рівненської міської ради, третя особа на стороні позивачів, що не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору -ОСОБА_3, до ОСОБА_5 про знесення самочинного будівництва,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 04 квітня 2012 року у задоволенні вказаного позову відмовлено за недоведеністю та безпідставністю позовних вимог.
Вважаючи рішення суду таким, що постановлене із порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, виконавчий комітет Рівненської міської ради оскаржив його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі вказує, що місцевим судом не з'ясовано обставин, що мають відношення до істотного порушення будівельних норм і правил самочинним будівництвом, зокрема не взято до уваги того факту, що відстань від самочинного будівництва до житлового будинку становить 4,50 м, а між самочинним будівництвом та господарськими будівлями розрив взагалі відсутній, тоді як додатком 3.1 ДБН 360-92 передбачено, що мінімальна відстань повинна бути не менше 6 м.
Зазначає, що господарська будівля, яку незаконно реконструювала відповідачка, є об'єктом права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, а тому такі дії відповідачки порушують права власності інших осіб.
Посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що призвело до прийняття незаконного та несправедливого рішення, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про зобов'язання відповідачки знести самочинне будівництво та привести земельну ділянку до попереднього стану за власний рахунок.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч. 1, 3 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було надано належних доказів на підтвердження будь-якої із обставин, передбачених ч. 7 ст. 376 ЦК України, котра встановлює підстави для знесення самочинного будівництва, а також врахував висновки Верховного Суду України, викладені в ухвалі від 13 ________________________________________________________________________________________________________________________Справа № 2-2034/11 Головуючий у 1-й інст. - Куцоконь Ю.П.
Провадження № 22-ц 1790/902/2012 Доповідач -Ковальчук Н.М.
січня 2010 року, якою скасовано попередні рішення місцевого та апеляційного судів, щодо необхідності встановлення цих обставин, та прийшов до переконання про недоведеність позивачем своїх вимог та необґрунтованість їх належними доказами.
Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитися не може.
Відповідно до Законів України "Про планування і забудову території", "Про основи містобудування" здійснення будівництва на земельних ділянках, не наданих відповідно до вимог закону, без отримання дозволів на будівництво та виконання будівельних робіт є самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.
Крім того за змістом частини 1 і 2 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме маймо вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1. Вказаний будинок є двоповерховим та чотириквартирним і перебуває на балансі та обслуговуванні ЖКП «Центральне».
Судом встановлено, що відповідачка без погоджень та без відповідних дозволів органів місцевого самоврядування проводить біля будинку самовільну реконструкцію старої господарської будівлі на прибудинковій території, яка знаходиться у спільному користуванні всіх мешканців АДРЕСА_1, що підтверджується відповідними актами від 22.12.2006р. та від 09.11.2006р. (а.с. 6, 7). У зв'язку з проведенням самочинного будівництва відповідачка двічі притягувалась до адміністративної відповідальності у 2006 році, що підтверджується постановами про притягнення до адміністративної відповідальності№ 284 від 27.11.2006р.та №297 від 11.12.2006р. (а.с.30, 31).
Ухвалою Верховного Суду України від 13 січня 2010 року по даній справі, якою скасовано попередні рішення місцевого та апеляційного судів, визначено, що при вирішенні даного спору суд повинен встановити: чи порушує самочинна будова права інших осіб, а якщо порушує, то яких саме осіб; чи відповідає вона державним нормам та будівельним правилам, які б давали підстави для прийняття її в експлуатацію в порядку, встановленому законодавством, та чи є виконавчий комітет Рівненської міської ради належним позивачем.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.
Частиною 4 статті 376 ЦК України передбачено знесення об'єкта самочинного будівництва за рахунок забудовника, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб.
З матеріалів справи вбачається, що пред'явивши даний позов до відповідачки, позивач як виконавчий орган Рівненської міської ради, який згідно з главою 2 Закону України «Про місцеве самоврядування»наділений відповідними власними та делегованими повноваженнями, заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за відповідачкою, яка здійснює самочинне будівництво.
Виходячи з таких обставин та враховуючи той факт, що земельна ділянка, на якій здійснене самочинне будівництво, відповідачці в установленому законом порядку не надавалася, то відповідно до закону самочинна реконструкція господарської будівлі у дворі житлового будинку на вул. Пересопницькій, 204 в м. Рівне підлягає знесенню за рахунок відповідачки.
Що стосується висновку місцевого суду про непідтвердженість фактів, які б свідчили про порушення діями відповідачки прав інших осіб, то колегія суддів вважає їх такими, що суперечать матеріалам справи та обставинам справи.
Виходячи з того, що господарська будівля, яку самочинно реконструювала ОСОБА_5, знаходиться на земельній ділянці, яка є об'єктом права спільного користування співвласників багатоквартирного АДРЕСА_1, то такі дії відповідачки порушують права співкористувачів, що в свою чергу є підставою для знесення об'єкта самочинного будівництва в розумінні ч. 4 ст. 376 ЦК України.
Згідно з ч. 7 ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Відповідно до ч. 1 п. 3.25 Державних будівельних норм «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»360-92, протипожежні розриви між будинками або окремо розташованими господарськими будівлями відповідно до ступеня їх вогнестійкості, а також віддаленість ємкостей горючої рідини на присадибній ділянці (при опаленні будинків рідким паливом) слід приймати відповідно до протипожежних вимог (додаток 3.1).
Пунктом 25а передбачено, що відстань між житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами слід приймати відповідно до санітарних норм за таблицею 3.2а, але не менше протипожежних норм згідно з таблицею 1 додатка 3.1.
Вказаним додатком зазначено, що мінімальна протипожежна відстань між житловим будинком та господарськими будівлями повинна бути не менше 6 м.
Судом встановлено, що відстань від самочинного будівництва до житлового будинку становить 4,50 м, а між самочинним будівництвом та господарськими будівлями розрив відсутній (фото на а.с. 168 -171).
Задовольняючи позовні вимоги, колегія суддів враховує положення п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», якою передбачено, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, а також факти притягнення до адміністративної відповідальності у 2006 році.
Зважаючи на те, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та враховуючи недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу виконавчого комітету Рівненської міської ради задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду від 04 квітня 2012 року скасувати.
Позов виконавчого комітету Рівненської міської ради, Рівненської міської ради, третя особа на стороні позивачів, що не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору -ОСОБА_3, до ОСОБА_5 про знесення самочинного будівництва задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_5 за власний рахунок знести об'єкт самочинного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та привести земельну ділянку в попередній стан.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий суддя Ковальчук Н.М.
Судді: Ковалевич С.П.
Собіна І.М.