КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-120/11 Головуючий у 1-й інстанції: Виниченко Л.М.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" квітня 2012 р. м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Аліменка В.О., Петрика І.Й.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, ОСОБА_2 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 03 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести перерахунок пенсії,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва (далі відповідач) та з урахування трьох заяв про уточнення позовних вимог просив визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, виходячи з розміру визначеного ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»основної пенсії з 05 січня 2004 року та виплачувати в подальшому.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 березня 2011 року поховні вимоги за період з 05 січня 2004 року по 16 червня 2010 року.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 березня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано дії відповідача щодо призначення та виплати пенсії неправомірними, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, виходячи з розміру визначеного ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальних пенсій за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 17 червня 2010 року з урахуванням проведених виплат. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, позивач та відповідач звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а відповідач відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача щодо зобов`язання УПФУ здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії та пенсія для інвалідів відповідно до ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач віднесений до І категорії осіб, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом ІІІ групи, перебуває на обліку в УПФУ та отримує пенсію згідно з Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У відповідності до ст. 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

За змістом ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам IІІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Враховуючи вищевикладене позивач має право на одержання щомісячної додаткової пенсії 50% мінімальної пенсії за віком, а розмір пенсії не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Всупереч ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу пенсія виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на те, що Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 відповідач не правомірно виплачував пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 50, 54 зазначеного Закону.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що позивач мав право оскаржити ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 03 березня 2011року, якою вимоги позивача про визнання дій відповідача протиправними щодо нарахування та виплати пенсії як дитині війни за період з 05 січня 2004 року по 16 червня 2010 року залишені без розгляду, однак ним цього не зроблено.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок та виплату пенсії у розмірах, визначених ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 17 червня 2010 року.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Колегія суддів зазначає, що з самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основи один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.

Разом з тим ,що стосується захисту прав позивача на майбутнє, то при цьому колегія суддів зазначає, що судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання, а не обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин, а відповідач зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, таким чином суд першої інстанції правомірно в цій частині відмовив в задоволенні позову.

При цьому апеляційні скарги не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявниками в апеляційних скаргах були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційних скаргах процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, ОСОБА_2 -залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 03 березня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Аліменко В.О.

Петрик І.Й.