КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-15380/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А.
Суддя-доповідач: Данилова М. В.
У Х В А Л А
Іменем України
"25" квітня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Данилової М. В.,
суддів: Беспалов О.О, Ключковича В.Ю.,
при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної Фінансової інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського до Державної Фінансової інспекції України про визнання протиправними та скаcування вимог, -
в с т а н о в и в:
Позивач Національна музична академія України ім. П.І.Чайковського звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної Фінансової інспекції України про визнання протиправними та скаcування вимог.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2011 року позов задоволено повністю. Суд постановив : визнати протиправними та скасувати вимоги, викладені у пунктах 4, 5 листа Головного контрольно-ревізійного управління України від 03 жовтня 2011 року за № 04-14/1654.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням , відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову,як таку, що винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача подав клопотання, в якому просить провести заміну первинного відповідача у справі -Головного контрольно-ревізійного управління України (04070, м. Київ, вул.. П. Сагайдачного, 4, код ЄДРПОУ 20015950) на його правонаступника -Державну фінансову інспекцію України (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного,4, код ЄДРПОУ 37393358).
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, вивчивши та перевіривши матеріали справи, обставини справи, зміст судового рішення, апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін, з наступних підстав.
Згідно з п.1 ч.1ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що Головним контрольно-ревізійним управлінням України відповідно до пункту 2.4 Плану контрольно-ревізійної роботи Головного контрольно-ревізійного управління України на І квартал 2011 року та на підставі направлень від 31 березня 2011 року № 645 та від 17 травня 2011 року № 913, виданих заступником голови Головного контрольно-ревізійного управління України, проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського за період з 1 січня 2008 року по 1 квітня 2011 року, за результатами якої складений акт від 2 червня 2011 року № 04-20/35.
Проведеною ревізією встановлено фінансових порушень на загальну суму 2 606,2 тисяч грн., а саме: не проведено відновлення видатків загального фонду державного бюджету за рахунок коштів спеціального фонду по оплаті комунальних послуг за гуртожиток на загальну суму 1 883,9 тисяч грн., завищено асигнувань на 2011 рік по земельному фонду на суму 666,3 тисяч грн., зайво виплачено заробітної плати сумісникам за невідпрацьований час на загальну суму 51,1 тисяч грн., виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей - 2,7 тисяч грн. та лишки товарно-матеріальних цінностей - 2,2 тисяч грн.
20 червня 2011 року Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського надала свої заперечення до акту ревізії.
Листом від 3 жовтня 2011 року № 04-14/1655 Головне контрольно-ревізійне управління України надало свої висновки на заперечення до акта ревізії та листом від 3 жовтня 2011 року № 04-14/1654 направило свої вимоги про усунення порушень.
Крім того, вказані листи Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського отримала 10 жовтня 2011 року та зареєструвала відповідно за № 839 та № 838.
Колегія суддів зазначає про обгрунтованність позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до пункту 4 листа від 10 жовтня 2011 року за вхідним № 838 Головне контрольно-ревізійного управління України зазначило, що внаслідок недотримання вимог підпункту «а»пункту 3 Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрями використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 року № 659, пунктів 19, 23 Порядку № 228 та пункту 4 статті 23 Бюджетного кодексу України в частині того, що власні надходження бюджетних установ використовуються на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням цих послуг, в результаті чого протягом 2008-2010 років проведені випадки (по оплаті за комунальні послуги гуртожитку) на утримання гуртожитку за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, а не за рахунок спеціального фонду на загальну суму 1 883,9 тисяч грн., у зв'язку з чим необхідно зазначені кошти перерахувати дохід Державного бюджету.
В пункті 5 листа зазначено, що у порушення вимог пункту 17 Порядку №228 в частині того, що обсяги надходжень до спеціального фонду проекту кошторису визначаються на підставі розрахунків, до яких береться обсяг надання тих чи інших платних послуг та кількість місць у гуртожитках, видатки на заробітну плату обслуговуючого персоналу гуртожитку заплановано та в повному обсязі включено до бюджетного запиту на 2011 рік за загальним фондом, а не за спеціальним. Внаслідок чого, Академією завищено бюджетні асигнування на 2011 рік за загальним фондом на суму 666,3 тисячі грн., у зв'язку з чим необхідно внести зміни до кошторису, зменшивши на 2011 рік за загальним фондом асигнування на заробітну плату на суму 503,6 тисяч грн. (КЕКВ 1110) та відповідних нарахувань на заробітну плату 162,7 тисяч грн. (КЕК 1120).
Слід зазначити, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому (стаття 2 Закону № 2939).
Відповідно до статті 8 Закону № 2939 Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі виконують такі функції, зокрема проводять у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Згідно статті 11 Закону № 2939 плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.
Пунктом 7 статті 10 Закону № 2939 встановлено, що Головному контрольно-ревізійному управлінню України надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що основним нормативно-правовим документом, що регламентує правовідносини, які виникають в процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів, є Бюджетний кодекс України.
Відповідно до пункту 6 статті 2 Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 року № 2542-ІП (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин), бюджетна установа - орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.
Згідно із підпунктом "в" пункту 7 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на освіту, зокрема, на вищі навчальні заклади, засновані на державній формі власності.
Відповідно до частини сьомої статті 13 Бюджетного кодексу України, платежі за рахунок спеціального фонду здійснюються в межах коштів, що надійшли до цього фонду на відповідну мету.
Згідно із частиною четвертою статті 23 Бюджетного кодексу України, витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно з законодавством, якщо законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.
Пунктом 19 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 20,02 року № 228 встановлено, що спеціальний фонд проекту кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання.
Згідно пункту 23 Порядку № 228 видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.
При цьому розпорядник бюджетних коштів здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків з цих зобов'язань із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства.
Видатки спеціального фонду кошторису здійснюються у послідовності, передбаченій пунктом 23 цього Порядку для їх планування (пункт 49 Порядку № 228).
Пунктом 38 Порядку № 228 встановлено, що кошторис затверджується за загальним і спеціальним фондами на рік без розподілу за періодами в обсязі, який дорівнює сумі цих фондів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Порядком № 228 не встановлений обов'язок бюджетних установ включати до видатків спеціального фонду кошторис видатків на оплату праці, в тому числі й грошового утримання працівників, враховуючи наступне.
Оскільки, відповідно до пункту 2 Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрями використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.05.2002 № 659, (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин), власні надходження бюджетних установ поділяються на дві групи.
Перша - плата за послуги, що надаються бюджетними установами.
Цю групу утворюють надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законами та нормативно-правовими актами. Такі надходження мають постійний характер і обов'язково плануються у бюджеті.
Друга - інші джерела власних надходжень бюджетних установ. Цю групу утворюють кошти, перераховані бюджетним установам для виконання окремих доручень, а також благодійні внески, гранти та дарунки. Такі кошти не мають постійного характеру і плануються лише у випадках, що попередньо визначені рішеннями Кабінету Міністрів України, укладеними угодами, в тому числі міжнародними, календарними планами проведення централізованих заходів тощо.
У складі першої групи, зокрема, виділяється така підгрупа як надходження бюджетних установ від господарської та/або виробничої діяльності. До цієї підгрупи відносяться кошти, які отримують бюджетні установи від господарсько-виробничої діяльності допоміжних, навчально-допоміжних підприємств, господарств, майстерень, тощо; квартирна плата та плата за гуртожиток; від праце використання засуджених; відрахування від заробітку або іншого доходу засуджених за харчування, речове майно, комунально-побутові та інші надані йому послуги тощо (підпункт 2 пункту 2 Переліку № 659).
Згідно підпункту «а»пункту 3 Переліку № 659 власні надходження бюджетних установ використовуються відповідно до закону про державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет за такими напрямами:
а) перша група:
підгрупа 1 - на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням зазначених у підгрупі послуг, а також за погодженням з Мінфіном витрат капітального характеру, пов'язаних з наданням послуг із створення умов для початку реалізації інфраструктурних проектів;
підгрупа 2 - на організацію зазначених у підгрупі видів діяльності, а також на господарські видатки бюджетних установ;
підгрупа 3 - на утримання, обладнання, ремонт майна бюджетних установ;
підгрупа 4 - на ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів (крім будівель і споруд) та матеріальних цінностей, на покриття витрат, пов'язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти, на преміювання осіб, які безпосередньо зайняті збиранням відходів і брухту, а також на господарські потреби бюджетних установ.
Підпунктом 4 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами»від 20.01.1997 № 38 (яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин) та підпунктом 3 пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної власності»від 27.08.2010 № 796 встановлено, що проживання в гуртожитках навчальних закладів належить до платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримує доходи від плати за гуртожиток та витрачає їх на утримання гуртожитку. Виплати по оплаті праці працівників гуртожитку, комунальних послуг частково проводились позивачем за рахунок загального фонду бюджету, а частково за рахунок коштів спеціального фонду, на підставі затверджених на відповідні роки штатних розписів та кошторисів доходів і видатків. При цьому, позивач отримує доходи та здійснює видатки згідно єдиного кошторису, складовими якого згідно положень Бюджетного кодексу України є загальний та спеціальний фонди.
Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що позивачем у період, що перевірявся, складався один зведений штатний розпис, складання окремого штатного розпису працівників, які надають платні послуги, діючим на час виникнення таких правовідносин законодавством не передбачалось. Затвердженим зведеним штатним розписом не передбачено штатних одиниць по спеціальному фонду для гуртожитку.
Крім того, частиною другою статті 54 Закону України «Про вищу освіту»гарантоване право студентів на забезпечення гуртожитком.
Згідно частини першої статті 22 Закону України «Про вищу освіту», основною метою діяльності вищого навчального закладу є забезпечення умов, необхідних для отримання особою вищої освіти, підготовка фахівців для потреб України.
Колегія суддів доходить висновку, що власні надходження Національною музичною академією України їм. ПЛ. Чайковського використовувались з дотриманням норм чинного законодавства, а часткове покриття за рахунок загального фонду видатків на комунальні послуги та на оплату праці працівників гуртожитку не порушує вимог чинного законодавства.
Відповідно вимоги Головного контрольно-ревізійного управління України, викладені у пунктах 4, 5 листа Головного контрольно-ревізійного управління України від 03 жовтня 2011 року № 04-14/1654 є неправомірними.
Відповідно до ч.2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись статтями 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Державної Фінансової інспекції України -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2011 року -залишити без змін.
Повний текст виготовлено 28 квітня 2012 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Данилова М. В.
Судді: Беспалов О.О.
Ключкович В.Ю.