КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-5990/11 Головуючий у 1-й інстанції: Потеряйко С.А.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" квітня 2012 р. м. Київ

головуючого судді Міщука М. С.

суддів: Гром Л.М., Денісова А. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Ірпені Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Ірпені Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду першої інстанції від 26.07.2011 року позов задоволено частково. Суд зобов'язав відповідача провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до вимог статей 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 04.09.2010 року по 18.06.2011 рік, з урахуванням раніше здійснених виплат.

На вказану постанову відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати і винести нову про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що виплати здійснювалися правомірно відповідно до вимог постанов КМУ від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФУ в м.Ірпені Київської області як непрацюючий пенсіонер та проживає в населеному пункті, який віднесений до зон гарантованого добровільного відселення внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до переліку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 року № 106 і має статус особи постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС 4-ї категорії. У зв'язку з цим позивач має право на отримання підвищення до пенсії відповідно до статей 39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі -Закон).

У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини 3 статті 51 Закону особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.

Додатково статтею 39 Закону встановлено, що непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні безумовного та гарантованого добровільного відселення, мають бути підвищені у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Судом першої інстанцій встановлено, що позивач є дитиною війни і відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Всупереч статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. На порушення вказаних вимог відповідач при здійснюванні виплат позивачу керувався вимогами постанов КМУ від 26.07.1996 року № 836 та від 03.01.2002 року № 1.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу ніж вказана вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком. Виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком (статтею 19 вказаного Закону). Будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, а тому відсутні правові підстави для застосування іншої величини для розрахунку підвищення пенсії позивачу як дитині війни.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Ірпінського міського суду Київської області від 26.07.2011 року -без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Гром Л.М.

Денісов А.О.